1Поняття та визначення менеджменту. Мен-т як вид д-сті націлений на продуктивне використання о-єю залучених із зовнішнього середовища ресурсів і досягнення поставлених цілей. Менеджмент — цілеспрямований вплив на колектив працівників або окремих виконавців з метою виконання поставлених завдань та досягнення визначених цілей. За напрямами реалізації функцій менеджмент поді­ляють на такі види:-виробничий менеджмент — управлінський процес,спрямований на формування комплексної системи вироб­ництва на засадах оптимального використання ресурсів з метою забезпечення необхідного рівня прибутковості; -фінансовий менеджмент—управлінський процес, спрямований на формування системи залучення, ефек­тивного розподілу та використання фінансових ресурсів організації; - маркетинг — управлінський процес, спрямований на задоволення потреб споживачів шляхом створення про­ позиції товарів і послуг, які мають матеріальну і спожив­чу цінність.

Мен-т охоплює процеси планування, організування, мотивації та контролю, у ході яких формуються і досягаються означені цілі. Характерною особливістю сучасного мен-ту є тісний зв'язок з соціологією, психологією, конкретними емпіричними дослідженнями організації. Оксфордський словник англійської мови дає такі тлумачення "мен-ту": 1. Мен-т - це спосіб та манера спілкування з людьми (працівниками). 2. Мен-т - це влада та мистецтво управління. 3.Мен-т- це вміння та адміністративні навички організувати ефективну роботу апарату управління (служб працівників). 4. Мен-т - це органи управління, адміністративні одиниці, служби і підрозділи. В о-ії його можна розглядати як специфічний апарат, як спеціальний інструмент, що використовується з метою впорядкування структури, впливу на зовнішні та внутрішні фактори результативності та продуктивності, мобілізації та ефективного використання всіх видів ресурсів задля досягнення цілей.

2Рівні та категорії менеджменту. У межах однієї о-ї мен-рів можна розрізняти за рівнями і сферами. Мен-ри вищого рівня становлять порівняно малу групу виконавців, які керують цілою організацією. Посади, що передбачені в цій групі - президент, віце-президент і виконавчий директор. Мен-ри цього рівня розробляють мету організації, загальну стратегію і політику її діяльності. Вони також офіційно представляють о-ію, зустрічаючись з урядовцями, керівниками інших о-ій тощо. Мен-ри середнього рівня, мабуть, є найбільшою групою мен-ів у більшості о-ій. Звичайні посади мен-ів середнього рівня - це виробничий мен-р, операційний мен-р і керівник підрозділу. Мен-ри середнього рівня головно відповідають за впровадження політики і планів, розроблених менеджерами вищого рівня, а також координацію та нагляд за діяльністю мен-ів нижчого рівня. Мен-ри нижчого рівня координують та наглядають за д-стю безпосередніх виконавців. Звичайні посади для мен-ів нижчого рівня - майстер, координатор і керівник офісу. На противагу мен-рам вищого і середнього рівня, мен-ри нижчого рівня, зазвичай, проводять значну частину свого часу, наглядаючи за роботою підлеглих. Сфери мен-ту. Мен-ри, незважаючи на рівень, можуть працювати в різних підрозділах усередині організації. Їхні обов'язки - розробка нових продуктів, просування товарів на ринку і реалізація. Фінансові мен-ри переважно мають справу з фінансовими ресурсами організації. Вони відповідальні за такі види діяльності, як бухгалтерський облік, мен-т руху готівки та інвестицій. Д-ть операційних мен-ів пов'язана зі створенням та керуванням виробничими системами, що виготовляють товари і послуги. Мен-ри людських ресурсів відповідальні за наймання та підвищення кваліфікації працівників. Їх залучають до планування людських ресурсів, вербування і підбирання працівників, навчання та підвищення кваліфікації, вирішення питань оплати праці та системи доплат, формування систем оцінки та звільнення недисциплінованих і некомпетентних працівників.

3Сутність основних функцій менеджменту.

Незалежно від рівня чи сфери менеджмент виконує чотири головні функції: планування й ухвалення рішень, організацію діяльності, лідерство, і контролювання. Планування й ухвалення рішень. У найпростішій формі планування означає визначення організаційних цілей і рішення, як ліпше їх досягти. Ухвалення рішення - частина процесу планування, що передбачає вибір напряму дій із різних варіантів. Планування і ухвалення рішень забезпечує ефективність менеджменту за допомогою передбачення майбутньої діяльності. Організація діяльності. Тобто організація діяльності визначає, як дії і ресурси повинні бути пов'язані між собою. Незважаючи на те, що дехто вважає цю функцію рівноцінною створенню схеми дій організації, доведемо, що вона означає набагато більше . Лідерство. Лідерство - це сукупність процесів, які використовують, щоб переконати людей працювати разом для досягнення інтересів організації. Контролювання. Завершальною фазою процесу менеджменту є контролювання за прогресом організації для досягнення цілей. У міру того, як організація прагне досягти своїх цілей, менеджери повинні спостерігати за прогресом для забезпечення мети організації в певний період часу.

4Базові управлінські навички. Найважливішими управлінськими навиками є технічні, міжособові, концептуального мислення, діагностичні, комунікативні ухвалення рішень та вміння правильно розподіляти час. Технічні навики - це навики, потрібні для виконання або розуміння специфічних видів роботи в організації. Вони особливо важливі для менеджерів нижчого рівня. Ці менеджери проводять багато часу, навчаючи підлеглих і відповідаючи на запитання щодо проблем, пов'язаних з роботою. Менеджери нижчого рівня повинні знати, як виконувати завдання, призначені для тих, кими вони керують, якщо вони хочуть досягти успіху. Міжособові навики. Мен-ри значну частину часу спілкуються з людьми як всередині, так і за межами о-ї. З огляду на це мен-р також потребує міжособових навиків - здатності спілкуватися, розуміти та мотивувати окремих людей і груп. Враховуючи велику кількість ф-цій, які мен-р виконує, він також повинен уміти працювати з постачальниками, споживачами, інвесторами та іншими людьми поза о-єю . Концептуальні навики залежать від здатності менеджера мислити абстрактно. Мен-ри повинні мати абстрактне мислення, щоб розуміти суть роботи організації та її середовище, збагнути, як усі частини організації існують разом, і розглядати організацію схоластичним способом. Це їм дає змогу думати стратегічно, бачити картину в цілому й ухвалювати обгрунтовані рішення. корисні для цілої о-ії. Діагностичні навики. Кваліфіковані м-ри також мають діагностичні здібності, або навики, що дають змогу мен-ру передбачати найбільш ймовірне реагування на ситуацію. Комунікативні здібності стосуються спроможності мен-ера ефективно повідомляти ідеї та інформацію іншим, а також сприймати ідеї та інформацію від інших. Ці навики дають змогу мен-ру передавати ідеї підлеглим, завдяки чому ті знають, що від них очікують, координувати роботу з рівними за рангом і колегами для доброї співпраці, та інформувати мен-рів вищого рівня про станречей. Крім того, комунікативні навики допомагають мен-ру прислухатися до того,що кажуть інші, розуміти справжній підтекст листів, електронної пошти, звітів та тіншої письмової кореспонденції. Навики ухвалення рішень. Кваліфіковані мен-ри також володіють майстерністю ухвалювати рішення. Навики ухвалення рішень передбачають спроможність мен-ра правильно виявляти і визначати проблеми та можливості, а тоді вибирати оптимальний напрям дій, щоб вирішити проблеми і перетворити можливості у капітал. Уміння правильно розподіляти час. У кінцевому результаті мен-ри з досвідом переважно вміють правильно розподіляти час. Навики розподіляти час полягають у спроможності мен-ра визначати пріоритети у роботі, працювати ефективно і доручати, відповідно, роботу іншим.

5Основні ролі менеджера. Міжособисті ролі Головний керівник- Символічний голова виконує звичайні обов’язки правового чи соціального характеру Лідер -Відповідальний за мотивацію й активізацію підлеглих, за набір, підготовку працівників і пов’язані з цим обов’язки Сполучна ланка -Забезпечує роботу мережі зовнішніх і внутрішніх контактів і джерел інформації, що надають інформацію і надають послуги Інформаційні ролі Приймач інформації- Одержує спеціалізовану інформацію (в основному поточну) для використання в інтересах справи; виступає як центр зосередження внутрішньої і зовнішньої інформації, що надходить в організацію Розповсюджувач інформації- Передає інформацію, отриману із зовнішніх джерел або від інших людей членам організації; частина цієї інформації носить чисто фактичний характер, інша вимагає інтерпретації фактів Представник інформації - Передає інформацію для зовнішніх контактів щодо планів, політики дій, результатів роботи організації, діє як експерт з питань даної галузі Ролі, пов’язані з прийняттям рішень Підприємець- Вишукує можливості у межах самої організації і за її межами, розробляє і запускає проекти змін, контролює розробку проектів Той, що ліквідує перешкоди- Відповідає за корегувальні дії, коли організація має важливі та несподівані перешкоди Той, що розподіляє ресурси- Відповідальний за розподіл різноманітних ресурсів організації, що фактично полягає у прийнятті або схваленні усіх значних рішень в організації Ведучий переговори- Відповідальний за представництво організації на усіх важливих переговорах

6Особливості державного управління 1) При управлінні приватним підприємством ми маємо зазвичай просту систему, метою якої здебільшого є максимізація прибутку, а державного управління - багатоцільову систему. 2) Мотиваціюпрацівників в приватному підприємстві здійснювати значно простіше 3) Система покарання відмінна у приватного підприємства і д-ви. Так, 4) с-ма найму

7Менеджмент як наука та мистецтво. З огляду на складність, притаманну професії мен-ра, постає запитання: мен-т є наукою чи мистецтвом. Фактично, результативний мен-т - це поєднання науки і мистецтва. Поняття “менеджмент” походить від латинського manus – “рука”. Спочатку воно означало “дбайливо вести господарство” та інше. Це слово ввібрало в себе усі чисельні вимоги до управління як до науки, мистецтва ведення справ і спільної роботи. У широкому розумінні менеджмент – це одночасно система наукових знань, мистецтва та досвіду втіленних в діяльності професійних управлінців для досягнення цілей організації шляхом використаня праці, інтилекту та мотивів поведінки інших людей. у вузькому розуміні менеджмент – це процес планування, організації, лідерування та контролю організаційних ресурсів для результативного досягнення цілей організації . Мистецтво менеджера полягає у вмінні менеджера пристосувати науку управління до особливостей : 1 власного характеру 2 підлеглих 3 сфери діяльності фірми.наука та мистецтво менеджменту не виключають, а доповнюють одна одну.Мистецтво мен-ту. Хоча мен-ри можуть намагатися бути науковцями, вони часто повинні вирішувати проблеми на підставі інтуїції, досвіду, інстинкту та особистої проникливості. Покладаючись на концептуальні, міжособові і комунікаційні навики, мен-р змушений вибирати між різними варіантами дій, що виглядають однаково привабливо. Навіть "об'єктивні факти" можуть виявлятися помилковими. Наука мен-ту. Багато проблем і суперечних питань мен-ту можна вирішити раціональним, логічним, об'єктивним і систематизованим способами. Мен-ри можуть збирати дані, факти та об'єктивну інфо-ію; викор-ти мат-і моделі і технічні прийоми ухвалення рішень для досягнення правильних вирішень. Особливо важливими технічні, діагностичні навики і навики ухвалення рішень є тоді, коли йдеться про науку мен-ту.

8Поняття та етапи розвитку закону управління Етапи розвитку законів -виявлення -обґрунтування (формулювання) -засвоєння (усвідомлення) -виконання В літературі змішані поняття закону, закономірності та принципу. Закономірність - встановлює загальні залежності між досліджуваними явищами. Це прототип закону. Окремі закони за змістом є закономірностями і можуть бути частиною інших законів. Низка законів є принципами. Вимоги до законів: -відображати залежність -бути об активною основою -впливати на всі сфери -інваріантність

9Основні закони управління. В управлінській д-сті використовують сталі та незаперечні норми управління о-ями, тобто закони мен-ту: 1. Закон спеціалізації управління. Передбачає розподіл управлінської діяльності на засадах застосування конкретних функцій мен-ту і таких категорій, як повноваження, компетентність, відповідальність тощо. 2. Закон інтеграції управління. Спрямований на досягнення єдності зусиль усіх підрозділів, служб, працівників для виконання завдань організації шляхом застосування правил, процедур ієрархії управління, особистих зв'язків, стилів керівництва.

3. Закон оптимального поєднання централізації і децентралізації управління. Покликаний сформувати оптимальний рівень делегування вищим керівництвом нижчим рівням своїх повноважень з метою досягнення високих результатів і сприятливого психологічного клімату в о-ії. 4. Закон демократизації управління. Акцентує увагу на участі працівників в управлінських процесах, забезпеченні двостороннього спілкування, розвитку особистих і професійних якостей підлеглих тощо. 5. Закон економії часу в управлінні. Спрямований на підвищення ефективності управлінської праці, зменшення трудомісткості через впровадження передових методів і прийомів праці. 6. Закон пропорційного розвитку систем управління. Передбачає послідовну та перманентну (постійну) еволюцію всіх управлінських систем організації (виробничої, фінансової, соціальної, інформаційної тощо).

10Поняття принципів у менеджменті Принципи управління відображають теоретичний ідеал управління, до досягнення якого необхідно прагнути. Реалізація цих принципів є критерієм ефективності і науковості упр-ня на всіх його рівнях. Для формування, функціонування і розвитку системи менеджменту дотримувати принципи, які є загальними для всіх підсистем системи управління: 1)поєднання спеціалізації і універсалізація в управлінні (при виконанні управлінських робіт повинно забезпечуватися оптимальне співвідношення між спеціалізацією і універсалізація); 2)стійкість до зовнішнього середовища (при зміні окремих елементів мікро - і макросередовища підприємства система управління повинна продовжувати функціонувати і виконувати поставлені цілі); 3)економічність управління (при виборі способів і коштів для здійснення управління і досягнення мети необхідно обмежувати витрати: трудові; матеріальні; тимчасові; фінансові; моральні. 4)ефективність управління; 5) поєднання централізації і децентралізації в управлінні (в кожній конкретній системі управління повинен бути оптимальний рівень централізації (децентралізація) виконання відповідних функцій).