8. Роль методології в економічному дослідженні. Філософські та загальнонаукові принципи в економічному аналізі.

Поняття «метод» - це інструмент дослідження, що характеризує напрям і спосіб організації наукового пошуку. «Методологія» - систе­ма принципів і способів організації процесу наукового пізнання, сукупність дослідницьких прийомів та методів, за допомогою яких здобуваються нові та упорядковуються раніше набуті знання.

Роль методології в економічному дослідженні полягає у:

1. Зміні характеру об’єкта дослідження і посиленні ролі міждисциплінарних, комплексних програм у їхньому вивченні.

2. Зміцненні “парадигми цілісності”, тобто усвідомлені необхідності глобального всебічного погляду на світ. Широкому впровадженні в усі приватні науки і наукові дисципліни ідей і методів синергетики – теорії самоорганізації, орієнтованої на пошук законів еволюції відкритих нерівновагих систем будь-якої природи – природних, соціальних, когнітивних.

3. Упровадженні часу в всі наукові дисципліни, все більш широке поширення ідеї розвитку – “історизація”, “діалектизація” науки.

4. З’єднанні об’єктивного світу і світу людини, руйнуванні твердої дихотомії природних і соціальних наук, зближенні і взаємодії їхніх методів, зростаюче значення “антропного принципу”.

5. Посилюючої метематизація наукових теорій і рівнів, що збільшуєтюся, їхньої абстрактності і складності, зростання ролі кількісних формально-абстрактних методів пізнання. Цей процес тісно переплітається із збільшенням ролі філософських методів, без яких сьогодні не може обійтися жодна наука.

6. Набутті все більшого значення “розуміючих методик” (апарата герменевтики), “особистісних методів” (наприклад, біографічного), ціннісного й інформаційного підходів, методу соціально-гуманітарних експертиз, рольових і імітаційних ігор, “почування» (емпатії), орієнтації на змісти в їхній індивідуалізованій формі, кількісних і статистично-ймовірних прийомів та засобів пізнання.

Філософські та загальнонаукові принципи в економічному аналізі. До філософських належать такі принципи:

• матеріалізму,

• розвитку,

• саморуху,

• відображення,

• суперечності,

• детермінізму,

• взаємодії,

• об'єктивності тощо.

Серед загальнонаукових методів теоретичного дослідження найчастіше виділяють формалізацію, аксіоматичний і гіпотезо-дедуктивний методи.

1. Формалізація – відображення змістовного знання в знаковому формалізмі (формалізованій мові). Останній створюється для точного вираження думок з метою виключення можливості для неоднозначного розуміння. При формалізації міркування про об’єкти переносяться в площину оперирования зі знаками (формулами

2. Аксіоматичний метод – спосіб побудови наукової теорії, при якому в її основу кладуться деякі вихідне положення – аксіоми (постулати), з яких всі інші твердження цієї теорії виводяться з них чисто логічним шляхом, за допомогою доказу.

3. Гіпотетико-дедуктивний метод – спосіб теоретичного дослідження, сутність якого полягає в створенні системи дедуктивно зв’язаних між собою гіпотез, з яких у кінцевому рахунку виводяться твердження про емпіричні факти. Тим самим цей метод заснований на виведенні (дедукції) висновків з гіпотез і інших посилок, істинності значення яких невідомо.

А також широко використовуються так називані загальнологічні методи і прийоми дослідження:

1. Аналіз – реальний або уявний поділ об’єкта на складові частини, і синтез – їхнє об’єднання в єдине ціле.

2. Абстрагування – процес відволікання від ряду властивостей і відносин досліджуваного явища з одночасним виділенням цікавлячих дослідника властивостей.

3. Ідеалізація – розумова процедура, зв’язана з утворенням абстрактних (ідеалізованих) об’єктів, принципово не здійсненних у дійсності (“точка”, “ідеальний газ”, “абсолютно чорне тіло” і т.д). Дані об’єкти не є “чисті фікції”, а дуже складне і дуже опосередковане вираження реальних процесів. Вони являють собою деякі граничні випадки останніх, служать засобом їхнього аналізу і побудови теоретичних уявлень про їх. Ідеалізація тісно зв’язана з абстрагуванням і уявним експериментом.

4. Індукція – рух думки від одиничного (досвіду, фактів) до загального (їхніх узагальненням у висновках) і дедукція – сходження процесу пізнання від загального до одиничного.

5. Моделювання – метод дослідження визначених об’єктів шляхом відтворення її характеристик на іншому об’єктом – моделі, що являє собою аналог того або іншого фрагмента дійсності (речового або розумового) – оригіналу моделі Між моделлю й об’єктом, що цікавить дослідника, повинне існувати відома подоба (подібність) – у фізичних характеристиках, структурі, функціях і ін. Форми моделювання дуже різноманітні. Наприклад, предметне (фізичне) і знакове. Важливою формою останнього є математичне (комп’ютерне) моделювання.

6. Системний підхід – сукупність загальнонаукових методологічних принципів (вимог), в основі яких лежить розгляд об’єктів як систем. До числа цих вимог відносяться: 1) виявлення залежності кожного елемента від його місця і функцій у системі з обліком того, що властивості цілого несводими до суми властивостей його елементів, 2) аналіз того, наскільки поводження системи обумовлене як особливостями її окремих елементів, так і властивостями її структури.