80.Характеристика економічних поглядів е.Остром та о.Вільямсона (2009).

2009 року американські дослідники Елінор Остром (1933 р. н.) та Олівер Вільямсон (1932 р, н.) отримали Нобелівську премію з економіки «за дослідження в галузі економічного управління».

Елінор Остром (1933 — 2012) — економіст та політолог, перша жінка, яка отримала Нобелівську премію з моменту її заснування в 1968 році.

Сфера наукових інтересів: оцінка ефективності дій місцевих громад в управлінні спільними ресурсами порівняно з централізованим державним чи приватним управлінням.

Остром використовувала міждисциплінарний підхід до вивчення економічних питань, активно використовуючи соціологічні, юридичні та географічні методи. Її роботи виглядають як дивне поєднання незвичних теоретичних моделей, офіційних статистичних даних та інноваційних польових досліджень.

Суть економічного вчення. Е. Остром обстоює позицію про ефективність колективних форм господарства, спираючись при цьому на ряд досліджень.

Остром поглибила наукове розуміння сутності громадських ресурсів шляхом класифікації усіх економічних благ на: громадські ресурси, суспільні блага, приватні блага, клубні блага.

Громадські ресурси (підземні води, зрошувальні системи, озера, рибні угіддя, ліси, пасовища) відрізняються від суспільних благ, що надаються державою, високою здатністю до подільності. Тобто існує можливість їх привласнення та використання конкретними індивідами або соціальними групами на місцях.

Дослідниця виділила ключові принципи, що сприяють успішній кооперації при управлінні спільними благами:

1. Безпосереднє спілкування між учасниками розподілу громадських благ.

2. Репутація учасників управління спільними ресурсами повинна бути відома усім членам громади.

3. Найкращий стан спільних ресурсів забезпечують користувачі, які мають довгостроковий інтерес, інвестують у моніторинг та встановлення довіри.

4. Правила чітко закріплюють права усіх членів громади на користування ресурсами. При цьому обов'язки між учасниками розподіляються пропорційно до доходів, отриманих від використання спільного майна.

5. Користувачі узгоджують механізм санкцій.

6. Встановлюється градація санкцій: м'які покарання — при виявленні першого порушення, жорсткіші — при повторному нехтуванні правил учасником громади.

7. Право споживачів громадських ресурсів на самоорганізацію визнається зовнішніми органами влади.

Остром довела, що люди здатні виконувати правила стосовно власності без зовнішнього тиску з боку держави.

Е. Остром у своїх дослідженнях приходить до висновку, що загальні ресурси можуть успішно обійтися без державного регулювання та приватизації.

Головна її праця: «Керування спільним. Еволюція інституцій колективної дії», 1990.

Олівер Вільямсон (1932 р.н.) — американський економіст, представник неоінституціоналізму. Професор бізнесу, економіки та права. Експерт в теорії фірм, ринків та суспільних інститутів.

Основні праці: «Корпоративний контроль та ділова поведінка: дослідження ефектів організаційної форми підприємницького вибору», 1970; «Ринки і ієрархія: аналіз та антитрестові виводи», 1975.

Поле наукової діяльності Вільямсона можна охарактеризувати як “економіку управління”, “економіку організацій”, “економіку трансакційних витрат”.

Суть економічного вчення: Олівер Вільямсон розпочав свої розробки там, де зупинився його попередник — нобелівський лауреат 1991 року Рональд Коуз, який довів, що трансакційні витрати існують. Вільямсон пояснив, які вони, звідки походять і від чого залежать.

Вільямсон запропонував власну класифікацію трансакційних витрат, розділивши їх на ex ante (витрати на складання проекту контракту, проведення переговорів та забезпечення гарантій здійснення угоди) та ex poste (витрати, пов'язані з поганою адаптацією до непередбачуваних подій та видатки на судові процеси ).

Крім того, є ще організаційні та експлуатаційні видатки — setup and running costs, пов'язані з використання регулятивних структур, до яких звертаються учасники для вирішення конфліктів, та витрати на точне виконання контрактних зобов'язань.

Вільямсон уперше виявив такі джерела трансакційних витрат, як повторюваність і невизначеність операцій, а також специфічність активів, які є предметом трансакції.

Велику увагу Вільямсон приділяє теорії контрактів. Головна теза Вільямсона полягає у тому, що фірма має контрактне походження і забезпечує надійніший захист специфічних ресурсів від здирництва та складних обставин.

Олівер Вільямсон розробив власну теорію меж фірми, яка розглядала підприємство як особливий механізм вирішення конфліктів. Американський учений зумів довести, що ринки та фірми — це альтернативні структури управління, що відрізняються підходами до вирішення конфліктів інтересів їх учасників. У першому випадку механізм вирішення конфліктів полягатиме у законодавчому захисті торгових контрактів і можливості зміни ненадійного контрагента, у другому — через ієрархічну схему наказів та розпоряджень менеджменту.

Дослідження Вільямсона були використані під час послаблення антимонопольного законодавства розвинутих країн світу у 1970-1980-х роках. Упродовж кількох десятиліть книги Вільямсона є основою навчальних курсів з корпоративного стратегічного менеджменту найпрестижніших університетів та бізнес-шкіл світу. Теоретичні висновки вченого широко використовуються у тренінгах з розвитку здатності менеджерів до прийняття управлінських рішень.