79.Характеристика економічних поглядів п.Кругмана (2008).

Пол Робін Кругман (1953 р.н.) — американський економіст, лауреат Нобелівської премії в області економіки 2008 року «за аналіз торгових моделей та місць розташування економічної активності».

Сфера наукових інтересів ученого — макроекономіка та економічна географія. П. Кругман відомий перш за все своїми дослідженнями в галузі міжнародної торгівлі. Він, зокрема, глибоко вивчав питання імпорту й експорту однакових товарів, проблеми економії від масштабу. Учений виступає проти заміни економіки відірваними від реальності складними математичними моделями, вважаючи це однією з причин сучасної кризи.

Основні роботи:

• «Стратегічна торгова політика і нова міжнародна економічна теорія» (1986);

• «Міжнародна економіка: теорія і політика» (1988, в співавторстві з М. Обстфельдом);

• «Торгова політика і структура ринку» (1989);

• «Просторова економіка: міста, регіони і міжнародна торгівля» (1999, в співавторстві з М. Фуджита і Е. Венейблсом).

Суть економічного вчення. Теорія Кругмана пояснює парадокс міжнародної торгівлі: чому значна її частина припадає на взаємний товарообмін між розвинутими країнами із схожими умовами для виробництва, і чому країни імпортують товари, які у них і так виробляються.

Кругман у 1979 році використав принцип "зростаючих доходів" або "ефект масштабу", відомий ще з часів Адама Сміта, згідно з яким витрати на одиницю продукції знижуються з ростом обсягів виробництва. Вихід виробників на світовий ринок збільшує кількість споживачів порівняно з внутрішнім ринком, а тому дозволяє виробникам суттєво знижувати середні витрати на виробництво одиниці продукції. Оскільки в розвинутих країнах попит є вищим, а ринок здатний "проковтнути" більші об'єми продукції, то саме між ними і зростає товарообіг. Бідні країни лишаються на периферії глобальних торгових потоків.

Пол Кругман не тільки заклав новий фундамент для теорії торгівлі, а й зумів використати ефект масштабу у розвитку "нової економічної географії", яка пояснювала причини прискореної урбанізації.

Сьогодні більше половини населення планети живе у містах. Причину Кругман вбачає у тому, що перенаселені райони більш привабливі для людей в економічному плані, оскільки надають ширший вибір товарів та послуг. Фірми також схильні концентрувати виробництво в густонаселених точках, бо через збільшення локального ринку збуту і зниження транспортних витрат виграють на масштабах. Як результат - заробітна плата жителів мегаполіса підвищується, що прискорює подальшу міграцію з навколишніх сіл.

Аналогічні закони діють на національних та глобальних рівнях. Одним із результатів досліджень Кругмана є висновок, що закриті від зовнішнього світу економіки більш схильні до централізації продуктивних сил і перенаселення міст. Відкриті для зовнішньої торгівлі країни менше страждають від негативних наслідків урбанізації, оскільки їхнім ринком збуту стає увесь світ.

Кінцевим результатом урбанізації є поділ регіонів на густонаселене "ядро" і менш розвинуту "периферію".

Проте, якщо надто багато компаній концентрується у зоні "ядра", одна з них може переміститися на периферію, де буде монополістом. Така фірма отримає дешевий ринок трудових, земельних і капітальних ресурсів, а також неосвоєний ринок збуту. Саме у таких периферійних зонах - східному Китаї, південно-східній Азії, півдні США - і зароджувалися нові центри ділової активності наприкінці 20 століття.

Внесок Кругмана полягає у тому, що він не просто пояснив усі ці тенденції, але й розробив моделі, що дозволили оцінити вагу кожного фактора в економічній рівновазі.

Впровадження результатів досліджень. Нові теорії Кругмана дозволили краще зрозуміти переваги вільної торгівлі, а також глибше усвідомити причини розміщення продуктивних сил.

Завдяки науковим здобуткам вченого стало можливим точніше прогнозування впливу лібералізації торгівлі на різні сфери економіки. Численні економетричні моделі, побудовані на основі теорій Кругмана, широко використовує Світовий банк при оцінці ефектів діяльності Світової організації торгівлі.

Пол Кругман бере активну участь у таких організаціях як Національне бюро економічних досліджень, Інститут міжнародної економіки, Група тридцяти, Американська академія мистецтв і науки. Учений був радником Рональда Рейгана, консультував Федеральний резервний банк Нью-Йорка, Світовий банк, МВФ, ООН та низку держав світу. У власній аналітичній колонці в "Нью‑Йорк таймс" Кругман порушує гострі економічні та політичні теми, пов'язані з антикризовою політикою.

Жорстко відстоюючи кейнсіанські погляди, він доводить, що ринки далекі від ефективності, люди зазвичай нераціональні, а держава повинна серйозно втручатися в економіку для недопущення "бульбашок" цін на активи.

За свої дослідження він був удостоєний почесних нагород та премій: медалі Дж. Б. Кларка (1991), премій Адама Сміта (1995), Ректенвальда (2000), принца Астурійського (2004).