75. Характерні зміни в методології сучасної економічної теорії (остання чверть хх – початок ххі ст.)

Методологія економічної науки збагачується принципово новими методами аналізу на основі використання надбань природничих і соціальних наук; характеризується плюралізмом методологічних підходів, які в різний спосіб відображають економічну дійсність; різновекторністю наукової творчості, структури й методів знання, що допускає існування численних теоретичних концепцій і наукових ідей.

Характерними рисами методології сучасних економічних досліджень стає діалектика багатоманітності та мінливості, а отже, визнання не лінійності, різновекторності та циклічності суспільного прогресу, імовірності виникнення кардинально відмінних шляхів розвитку економічної системи й відбору з них ряду придатних до практичного втілення траєкторій економічного розвитку.

Можна виокремити 3 рівні трансформацій методології сучасної економічної теорії:

1) рівень парадигмальних зрушень;

2) перегляд методологічних підходів та зміна акцентів у методології економічного аналізу;

3) доповнення досліджень новими конкретними методами аналізу.

З огляду на необхідність вивчення природничих і суспільних процесів у їх єдності ряд науковців пишуть про становлення нової парадигми – парадигми фізичної економії (Л. Корнійчук, В. Шевчук) або парадигми сталого розвитку (Л. Мельник, Б.Большаков, Е. Бун, Г. Дейлі), у витоках якої стояв С. Подлинський.

Трансформаційні зміни у конкретних методах аналізу сучасної економічної думки:

=Відмова від причинно-наслідкового методу економічного аналізу, згідно з яким розглядалися суспільно-економічні зв’язки , неопосередковані свідомою діяльністю людей, що відбуваються поза їхньою волею та свідомістю;=Перегляд ідеї щодо раціонального економічного суб’єкта та обґрунтування положенн, що економічна поведінка індивіда характеризується ірраціональністю, яка зумовлюється обмеженістю та недосконалістю наявної інформації, складністю в виборі благ, підрахунку корисностей.=Критичний аналіз принципу методологічного індивідуалізму, переосмислення взаємозвку економічного суб’єкта й економічної системи на основі усвідомлення того, що оптимальність соціально-економічних систем неможливо забезпечити,виходячи з максимізуючої поведінки незалежних економічних суб’єктів, що раціонально діють у кокурентному середовищі;=Критика неокласичного принципу економічної рівноваги та відмова від статичного аналізу, коли вивчаються параметри стійкого, оптимального для всх учасників господарського процесу стану, а дослідження економічних змін розглядається лише як співставлення, порівняння станів рівноваги , що змінюють один одного.

Перегляд стандартних методологічних підходів економічного аналізу урізноманітнює та істотно поглиблює теоретичне відображення економічної реальності, забезпечуючи побудову логічної системи економічних знань.

76. Загальна характеристика Нобелівських нагород (нп) з економіки початку ххі ст..

НП з економіки, яка не входила у заповіт Нобеля, була заснована у 1968 році з ініціативи Центрального банку Швеції з нагоди 300-річчя. Було створено спеціальний фонд ім. А. Нобеля, з якого виплачують нагороди лауреатам . Офіційна назва нагороди «Премія Шведського банку пам'яті А. Нобеля в галузі економічних наук». НП присуджується за досягнення в різних сферах економіки. Особливістю НП з економіки є те, що вона присуджується не за досягнення за попередній рік, а за всю трудову діяльність вченого, а також, лауреатом може бути не лише один вчений, а кілька. Перша премія була присуджена у 1969 році. Якщо проаналізувати нагороди за 21 ст., то можна зробити висновок, що економісти продемонстрували високу результативність своїх досліджень у галузі новітніх технологій прикладного характеру, а саме, вивчення волатильності (випадкові відхилення показників від постійного значення) на стан фінансових ринків, методів дискретного вибору, дослідження у сфері економетричного прогнозування.

Також слід зазначити, що економічна наука не стоїть на місці і набуває міждисциплінарного характеру. Першу Нобелівську нагороду у ХХІ ст. отримали Дж. А. Акерлоф, А. Спенс, Ю. Штігліц за аналіз ринків з асиметричною інформацією. Учені проводили дослідження на різних ринках і прийшли до такого висновку, що: інформація, якою користуються суб’єкти господарювання є досить складною та важкою для засвоєння простим індивідом; рівень інформації, яким володіють учасники на ринку є різною. Якщо взяти останні роки, то у 2008 р. НН отримав П. Кругман – «за аналіз торгових моделей та місць розташування економічної активності». Він вивчав питання імпорту та експорту однакових товарів, проблеми економії від масштабу. У 2009 р. НН отримали Е. Остром та О. Вільямсом «за дослідження в галузі економічного управління». О. Остром обстоює позицію про ефективність колективних форм господарства. За 2011 р отримали НН Т. Сарджент та К. Сімс «за емпіричне дослідження причинно-наслідкових зв’язків у економіці».У результатах дослідження вчені показали як ВВП та інфляція здійснюють вплив на тимчасове підвищення відсоткової ставки. У 2012 р отримали Е. Рот та Л. Шеплі. « за теорію стабільного розподілу та практику механізму ринку». Суть теорії – вчені шукали шлях, за яким можна буде здійснити як найкращий розподіл ресурсів між споживачами.