70. Концепції економічних реформ у Росії

Трансформаційні перетворення у Росії мали характер загальних закономірностей переходу від командно-адміністративної економіки до ринкової, але були деякі особливості, адже початковий етап реформування у країнах дещо відрізнявся. На початковому етапі переходу до ринкового господарства була розроблена програма «500 днів». Авторами виступили С. Шаталін та Г. Явлінський. Головна мета цієї програми полягала у побудові ефективної господарської системи. Дана програма мала ряд фундаментальних принципів, а саме: 1. відкритість економіки; 2. вільне ціноутворення; 3. конкуренція суб’єктів екон діяльності; 4. держава не використовує прямих регулюючих дій щодо господарських процесів; 5. забезпечення соц захисту населення.

Проте, ця програма не дала результатів, адже в країні був високий рівень інфляції, соц захист так і не забезпечувався. Наступним кроком переходу до ринкового господарства – це був « Меморандум про економічну політику Російської Федерації». В основі даної програми лежала монетарна політика, яка спрямована на оздоровлення фінансової системи та держ бюджету. Потім ця програма набула форми «шокової терапії». В основі програми лежали такі напрямки реформування: 1. перегулювання економіки; 2. фінансова стабілізація країни, зміцнення грошової одиниці (рубля); 3. розвиток підприємництва; 4 результативна соц політика; 5. структурна перебудова економіки та стабілізація цін. Проте і ця програма не мала успіху, оскільки вона розроблялася за рекомендаціями американських економістів, які не врахували те, що це саме перехідний період, а не тимчасове розбалансування економіки. Але не можна сказати, що положення даної програми не мали успіху, адже було подолано ринковий дефіцит, подолана «зрівнялівка» несправедливе вирівнювання доходів підприємств та громадян). В деякій мірі ці зміни сприяли тому, що Росія стала на градуалістський шлях перетворень, який дав свої позитивні результати. Так як процес переходу до ринкового господарства в країні не завершений повністю, на сучасному етапі економісти виділяють для Росії три сценарії розвитку:

1. комплексне розв’язання проблем перехідного періоду та створення сучасної економіки;

2. витіснення Росії до країн, які формально незалежні та своїми ресурсами обслуговують країни «золотого мільярда»;

3. трагічний для країни, проте цілком реальний розпад на ряд дрібних держав.

71. Основні напрями перебудови економіки України на ринкових засадах та відображення цих процесів у сучасній економічній думці

З утвердженням на початку 1990-х років політичної незалежності України, що утворилася після розпаду Радянського Союзу постало завдання перебудови всіх основних підсистем існуючої суспільної системи — політичної, соціальної, економічної та духовно-культурної:

• у політичній сфері - перехід від тоталітаризму до демократичних засад організації суспільства, у якому «людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються... найвищою соціальною цінністю»;

• у соціальній сфері змінити суспільну психологію: сформувати позитивне ставлення до ринку, виховати свідомого індивіда, креативну особистість, ініціативного та відповідального члена суспільства; сприяти формуванню нової соціальної верстви — підприємців і бізнесменів;

• економічна сфера перехід від командно-адміністративної системи до ринкової (роздержавлення та приватизація, відновлення ринкових інститутів, структурна перебудова господарства, демонополізація виробництва, модернізація промисловості та аграрної сфери);

• духовно-культурна сфера відмова від класової ідеології соціалістичної епохи та переходу до визнання загально­культурних людських цінностей, сприяння розвиткові національної, культурної, релігійної тощо самобутності суспільства в цілому і кожного громадянина зокрема.

Серед найскладніших проблем виділяли проблеми:

воєнно-промислового комплексу (високий рівень мілітаризованості економіки); паливно-енергетичної системи; виснаженість (моральна й фізична) промислового потенціалу; незавершеність циклу промислового виробництва; проблеми аграрного сектору; тотальне одержавлення економіки та її монополізація; екстенсивні методи господарювання, домінування командних форм керівництва, структурну й територіальну диспропорційність економіки, проблеми розвитку легкої промисловості та сфери послуг тощо.

Серед українських науковців, котрі займалися вивченням даних процесів можна виділити: В. Пинзеника, В. Ланового, В. Ющенка, В. Стельмаха (прихильники монетарної концепції), А. Гальчинського, І. Лукінова, В. Геєця, А. Гриценка, С. Єрохіна, П. Єщенка, В. Кононенка, О. Онищенка, Б. Панасюка (прихильники кейнсіансько-інституціональної концепції).

Панасюк(причинами труднощів в аграрному секторі економіки, є відсутність ринку землі; незавершеність структурних перетворень у галузі; брак правової й фінансової захищеності, а також той факт, що селянин залишається формальним власником і продовжує перебувати поза правовим полем ринкової економіки);

З різних методологічних підходів вивчали причини та сутність трансформаційної кризи А. Гриценко, І. Лукінов, П. Єщенко, С. Мочерний (Україна). Е. Лортикян (однією з причин глибокої кризи економіки була відмова держави від управління процесом переходу до ринкових відносин, спроба безпосередньо перейти до ринку через лібералізацію цін і одномоментно розв'язати всі проблеми, створити саморегульовану ринкову систему).

Варналія З., Гальчинський А.,Гриценко А.,Єщенко П.,Єрохіна С.,Сизоненко в.(концепція структурної перебудови(трансформація промислового комплексу, абепечення конкурентоспроможності на світових ринках)). Геєць в., Кононенко В.,алимов О, Онищенко о. (інституціональні складові трансформаційних процесів), Базилевич в., Будкін В., Гриценко А., Рибалкін в, Степаненко с., Якубенко в.,Онищенко о. (власність як системо утворюючий чинник ринкової економіки).