66. Соціал-демократичні теорії економічного розвитку. «Демократичний соціалізм».

Завдяки своїй практичній діяльності соціал-демократія досягла вагомих результатів у вирішенні таких соц. питань: скорочення робочого дня;підвищення з\п та рівня життя вцілому;Створення інституту спів власності на підприємствах;розвиток представницької демократії в суспільстві та економічної демократії на виробництві;розвиток соціальної економіки. Теоретичні джерела економічних концепцій сучасної соціал – демократії беруть свій початок в кінці ХІХст, пов’язані з ідеєю демократичного соціалізму.

Головною умовою побудови демократичного суспільства є утвердження принципів демократії в 3-х сферах:економіці, політиці та соціальній сфері. Політична демократія-через парламентську форму правління; соціальна демократія-створення та розвиток соц.. інфраструктури, демократизація системи освіти, охорони здоров’я,свободи вибору роб місця. Характерними рисами суспільства, в основі якого лежить концепція «демократичного соціалізму» є: колективна солідарність, що формується соціальною державою та ґрунтується на поєднанні її з індивідуальною творчістю особистості;Забезпечення соціальних прав працівника;контроль громадського суспільства за державою. Економічною основою концепції демократичного соціалізму є теорія «змішаної економіки» західноєвропейських соціал-реформістів, що поєднує ефективне виробництво із справедливим розподілом. Економічна демократія забезпечується формуванням «змішаної економіки», поєднанням і рівноправним співіснування різних форм власності, участю трудящих в управлінні виробні виробництвом через робітничі ради, робітничі представництва в акціонерних товариствах.

67. Особливості соціал-демократичних моделей у Франції та Німеччині.

Завдяки своїй практичній діяльності соціал-демократія досягла вагомих результатів у вирішенні таких соц. питань: скорочення робочого дня;підвищення з\п та рівня життя вцілому;Створення інституту спів власності на підприємствах;розвиток представницької демократії в суспільстві та економічної демократії на виробництві;розвиток соціальної економіки.

Французька модель “самокерованого соціалізму” (модель демократичного соціалізму, заснована на господарській автономії виробничих та територіально-адміністративних одиниць, децентралізованій груповій власності, індикативному плануванні, суспільному контролі за ціноутворенням та використанням ресурсів) – М.Деа, П.Ренодель, Ж. Мок,Л.Блюм. Характерні риси:  державне індикативне планування, координація планів приватних підприємств як найважливіша передумова переходу до соціалізму;  державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, політика протекціонізму, захист національних товаровиробників, соціальна сфера.  відмова від націоналізації, вирішення проблем усуспільнення шляхом розвитку акціонерного капіталу та активного державного регулювання соціально-економічної сфери;  участь робітників у прибутках підприємства, розвиток самоуправління, суспільний контроль над ціноутворення, використання ресурсів, розвитком соціальної інфраструктури; співучасть трудящих в управлінні (підзвітність управлінських структур на всіх рівнях), регламентована суспільними угодами, розвиток самоуправління в господарському та територіальному планах.

Німецька модель (К.Каутський,Р.Гільфердинг, Ф. Нафталі, Ф. Тарнов) передбачала робітничий контроль за виробництвом і розподілом, «соціальне партнерство» та встановлення «господарської демократії». З метою виходу з кризи до програми були включені тези щодо допомоги держави збанкрутілим підприємствам, націоналізації неперспективних підприємств,залучення під держ гарантії іноземних інвестицій. На поч. 1930-х рр. вона включила кейнсіанську програм і протиставляла фашистській моделі. Економічні функції держави зосереджені в сфері регулювання конюктурних та структурних циклічних коливань, забезпечення стабільності грош обігу. Соц політ держ зосередж в сфері підтримки й розв соц. інфраструкт, справедливого розподілу, повної зайнятості. Янім соц.-дем серед шляхів виходу з кризи – здатність держ ста «другий вимір» - культурно-етичні основи для здійснення соц. реформ.