59. Теорія ігор у новій інституціональній теорії.

Початок досліджень у галузі ТІ (теорії ігор) був покладений американським математиком Дж. фон Нейманом ще в 1928 році, коли він опублікував статтю «До теорії стратегічних ігор». Але розвиток теорії ігор пов'язаний з виходом в світ книги Дж. Фон Неймана і О. Моргенштерна « Теорія ігор і економічна поведінка»(1944). Після чого теорія ігор перетворилась на самостійну математичну дисциплі­ну, що мала практичне застосування, а економісти дізналися про новий метод вивчення економічних проблем.

Послідовники цієї теорії намагалися сформулювати базові критерії ек. поведінки індивіда, пов’язаної з вибором та прийняттям рішень в умовах невизначеності щодо раціонально­го використання різних видів ресурсів з метою задоволення певних потреб. У практичній площині ТІ давала підприємцю математ. апарат для кращого розуміння конкурентних об­ставин на даний момент та вибору майб стратегії, спря­мованої на мінімізацію ризиків у конфліктних чи невизначених ситуаціях; політ. аналітику — технології узгодження ін­тересів різних політ сил та аргументи для форм-ня сценаріїв розвитку політ процесів відповідно до певної стратегії.

Тобто теорія ігор стала, з одного боку, теорією математичних моделей прийняття оптимальних рішень в умовах конфлікту, ін­тереси учасників якого і шляхи досягнення ними поставленої ме­ти були різними.

З другого боку, теорія ігор — це загальний аналітичний підхід до моделювання соц. ситуацій, теорія індивід-х ра­ціональних рішень, що приймаються в умовах недостатньої ін­ф-ції щодо результатів цих рішень.

У середині XX ст. в економічній теорії було розроблено поня­тійний апарат теорії ігор. Фундаментальними поняттями теорії ігор були конфлікт, прийняття рішення за умов конфлікту, оптимальність прийнятого рішення. Структура будь-якої гри описується також сукупністю стратегій учасників, їхніми цілями, рівнем інформованості про соціально-політичну чи економічну ситуацію.

Дж.-Ф. Нейман і О. Моргенштерн прагнули сформулювати основоположні критерії раціональної поведінки учасника на ринку з метою досягнення сприятливих результатів. Вони розрізняли дві основні категорії ігор. Перша — "гра з нульовою сумою", що передбачає такий виграш, який складається виключно з програшу інших гравців. Друга категорія — "гра з плюсовою сумою", коли індивідуальні гравці змагаються за виграш, що складається з їхніх же ставок.

Отже, необхідно зазначити, що:По-перше, теорія ігор займається аналізом ситуацій, в яких поведінка індивідів взаємообумовлена: рішення кожного з них впливає на результат взаємодії і, отже, на вирішення решти індивідів. По-друге, теорія ігор не вимагає повної раціональності індивідів, в ній використовується цілий ряд моделей індивідів, від індивіда як досконалого калькулятора до індивіда як робота. По-третє, теорія ігор припускає, що може існувати кілька точок рівноваги, точки рівноваги не завжди збігаються з точками оптимуму за В.Парето, і також передбачається, що рівноваги може не бути взагалі. Ці причини й обумовлюють інтерес до формальних моделей інститутів, побудованих за допомогою теорії ігор.

За гіпотезою раціональної поведінки кожен гравець прагне шляхом вибору своєї стратегії максимізувати власну цільову функ­цію.. Набір таких раціональних стратегій, обраних усіма гравцями, назива­ється рішенням або рівновагою гри. Серед можливих рішень (рів­новаг) гри існують:

1.Максимінна рівновага — стратегія гравця спрямована на максимум своєї цільової функції, тоді як стратегії інших гравців- конкурентів спрямовані на її мінімізацію (найгірший для гравця варіант).

2.Рівновага Штакельберга — очікування гравців формують­ся на основі різних принципів. Вона виникає, коли головний гравець ходить першим, а всі інші гравці обирають стратегії, відпо­відно до здійсненого ним ходу і жоден з гравців не може збільшити свій виграш в односторонньому порядку. Таким чином, дана рівновага відповідає максимуму корисності гравців в умовах неодночасного прийняття ними рішень.

3.Рівновага Неша — сукупність стратегій або дій, згідно з якими кожен учасник реалізовує оптимальну стратегію, передба­чаючи дії суперників. Тобто жоден з гравців не може збільшити свій виграш в односторонньому порядку, змінюючи свій план дій.

Дж. Неш зробив великий внесок для формування методологічних засад НІЕТ: - першим вказав на відмінності кооперативними і некооперативними іграми (в перших допускається вільний обмін інформацією, в других-ні)- як концептуальне рішення в застосуванні в некооперативних ігор запропонував поняття рівноваги точок, відомих як рівновага Неша. Концептуальне рішення в застосуванні до кооперативних запропонував переговорне рішення, яке отримало назву за іменем автора.

Загальне визначення рівноваги Неша — результат, в якому стратегія кожного з гравців є найкращою серед інших, прийнятих рештою учасників гри стратегій. Це визначення ґрунтується на тому, що жоден з гравців зміною власної ролі не може досягти найбільшої користі, якщо решта учасників твердо дотримуються власної лінії поведінки..Рівновага Неша мала колосальний вплив на економіку та соціальну науку вцілому, так як він започаткував численні наукові дослідження з метою дослідження їх до реальної економічної дійсності.

У теорії ігор не існує єдиної концепції рішення, придатної до всіх важливих ситуацій, так як формальний опис гри є лише загальною моделлю надзвичайно складних соціально-економічних процесів. Але теорія ігор дала економіці потужний мате мат інструментарій для аналізу конкретних проблему політичних ситуаціях, макроекономіці, поведінки на олігополістичних ринках тощо.