55. Еволюція розуміння трансакційних витрат в економічній думці хХст. (Дж.Коммонс, р.Коуз, о.Вільямсон, д.Норт)

Дж. Коммонс дає таке визначення цього ключового поняття. "Трансакція — це не обмін товарами, а відчуження і привласнення прав власності та свобод, створених суспільством". Таке визначення має зміст, на думку Дж. Коммонса, у зв'язку з тим, що інститути забезпечують поширення волі окремої людини за межі сфери, в якій вона може впливати на навколишнє середовище безпосередньо своїми діями, тобто за межі фізичного контролю. Отже, виникають трансакції, на відміну від індивідуальної поведінки або обміну товарами.

Дж. Коммонс виокремив три основні види трансакцій. Розглянемо їх детальніше.

1. Трансакція угоди або торгова трансакція використовується для здійснення фактичного відчуження і привласнення прав власності та свобод. У процесі її здійснення потрібна взаємна згода сторін, що ґрунтується на економічному інтересі кожної з них.

2. Трансакція управління — вид трансакції, за якого ключовим є відношення управління — підпорядкування. Це така взаємодія між людьми, коли право приймати рішення належить тільки одній стороні (унаслідок делегування, узурпації, придбання та ін.). У трансакції управління поведінка асиметрична у зв'язку із асиметричністю становища сторін і відповідно асиметричністю правових відносин. Об'єктом трансакції управління є поведінка однієї зі сторін правових відносин.

3. Трансакція раціонування — вид трансакції, за якого зберігається асиметричність правового становища сторін, але місце керуючої сторони займає колективний орган, який виконує функцію специфікації прав. До трансакцій раціонування належать: складання бюджету компанії радою директорів, державного бюджету урядом і затвердження його органом представницької влади, рішення арбітражного суду щодо суперечки між діючими суб'єктами, за допомогою якої розподіляється багатство. Під час трансакції раціонування немає управління. Через неї здійснюється наділення багатством того чи іншого економічного агента.

Ці трансакційні витрати не пов'язані безпосередньо з процесом створення вартості, але впливають на створення благ, які мають цінність для індивіда або колективного агента економіки (підприємства, фірми, асоціації).

За Коузом, права власності мають бути чітко визначені, і саме вони стають об'єктом купівлі і продажу, їх у кінцевому підсумку придбають ті, хто більше цінує забезпечені ними можливості виробництва і здатні одержувати від них більшу користь.

Тобто, трансакційними витратами він називав такі витрати, які знаходяться у сфері обміну, і пов’язані з передачею прав власності.

Слід звернути увагу на ще один важливий висновок Коуза. Для успішного функціонування ринку, наголошував він, важливе значення мають як трансакційні витрати, так і права власності. Якщо трансакційні витрати невеликі, а права власності чітко визначені і їх додержують суб'єкти господарювання — ринок здатний до саморегулювання. Загалом це і є сутність його теореми. Із цієї теорії випливає декілька важливих теоретичних і практичних висновків:

=Теорема Коуза виявляє ключове значення трансакційних витрат. Коли вони позитивні, розподіл прав власності перестає бути нейтральним фактором і починає впливати на ефективність і структуру виробництва.=Теорема Коуза доводить, що посилання на зовнішні ефекти – недостатня підстава для державного втручання. У випадку низьких трансакційних витрат воно зайве, а у випадку високих – далеко не завжди економічно виправдане. Оскільки дії держави поєднані з позитивними трансакційними витратами, то результат «лікування» може виявитися гіршим від самої «хвороби».=О. Вільямсон. . Для пояснення своєї концепції він використовує передумови обмеженої раціональності й опортунізму. Дані передумови необхідні йому для обґрунтування центрального питання теорії трансакційних витрат — "виробляти чи купувати." (Фірма відмовляється від купівлі товару на користь власного виробництва даного товару, коли витрати виробництва є нижчими, ніж витрати купівлі на ринку, і коли фірма не впевнена, що продавець дотримуватиметься умов контракту.) Можемо зробити висновок, що саме в цьому аспекті дослідження О.Вільямсона співпадає з дослідженнями Р. Коуза.=Згідно з найзагальнішим визначенням О. Вільямсона: "трансакційні витрати — це еквівалент тертя в механічних системах".Трансакційні витрати, на думку О.Вільямсона, "складаються із витрат оцінки корисностей об'єкта обміну та витрат забезпечення прав і примусу до їх дотримання"; зумовлені характером виробничих відносин (ці витрати є джерелом соціальних, політичних і економічних інститутів)Загалом, потрібно сказати, що О. Вільямсон визначав трансакційні витрати як:=вартість проектування, обговорення та страхування гарантій умов угоди;=витрати, пов’язані з поганою адаптацією до непередбачуваних подій і мають місце з порушенням відповідності механізму угод обставинам їх реалізації;=організаційні та експлуатаційні витрати, пов’язані з використанням певних структур управління з метою усунення конфліктних ситуацій; =витрати, пов’язані зі страхуванням точного виконання контрактних зобов’язань.Також, заслуговує на увагу його класифікація трансакційних витрат у відповідності з етапами укладання угоди, тобто тих. Якщо в якості етапів укладання угоди виокремити пошук партнера, узгодження інтересів, оформлення угоди, контроль за її виконанням, то класифікація трансакційних витрат буде такою:ВитратиEx ante (до укладання контракту); Витрати Ex post (після укладання контракту).Що ж стосується визначення трансакційних витрат Д. Нортом, то на його думку, розуміння трансакційних витрат пов’язано з небезкоштовністю інформації, затратність якої є основою вартості укладання угоди. За Д. Нортом, трансакційні витрати визначаються: - витратами на оцінку характеристик товарів і послуг та умов обміну (фізичні ознаки - колір, сорт; права власності - використання, відчуження); - розміром ринку - діють особисті чи неособисті (які вимагають більших витрат на гарантії законності, безпеки, чесності) відносини; - ефективністю забезпечення виконання укладених контрактів, угод (судова система); - ідеологічними переконаннями учасників про навколишній світ та чесність запроваджених у ньому правил гри.Тобто, у трактуванні Д. Норта, трансакційні витрати "складаються з витрат на вимірювання цінних атрибутів того, що обмінюється, витрат на захист прав, нагляд за дотриманням угод і забезпеченням їх виконання". Ці витрати слугують джерелом соціальних, політичних та економічних інституцій.Також, необхідно зазначити, що Д. Норт розглядає трансакційні витрати як плату за неефективність прав власності й підкреслює: якби трансакційні витрати дорівнювали нулю, то учасники ринку завжди б мали у своєму розпорядженні точні моделі дій.