36.Теорія м. Фрідмена як теоретична основа американської «рейганоміки» та англійського «тетчеризму»

Теоретичні положення й рекомендації монетаристів стали основою для проведення політики стабілізації економіки й боротьби з інфляцією у США та Англії у 80-х рр. XX століття - так звані "рейганоміка" і "тетчеризм".

Рейганоміка була проголошена 1981 року в програмі економічного відродження. М. Фрідмен як автор програми пропонував здійснення таких кроків:

1Реформування податкової системи2Скорочення державних витрат на соціальні програми3Запровадження жорстких методів регулювання обсягів грошової маси в економіці4Обмеження державного регулювання економічних процесів. Використання урядом даної політики мало вирішальне значення для подолання кризових явищ в економіці країни в 70-х на поч..80 років ххст. Економіка Великої Британії в 70-х роках переживала ті самі труднощі, навіть більшою мірою, ніж економіка США. Консервативний уряд на чолі з Маргарет Тетчер проголосили курс економічного зростання, який базувався на втіленні ідей монетаризму. А саме:1лібералізація оподаткування-скорочення державних витрат=стимулювання розвитку малого і середнього бізнесу=обмеження грошової маси в обігу та підвищення ролі грошово-кредитних інститутів=зменшення видатків на соціальні потреби=лібералізація зовнішньоекономічної діяльності. Практика засвідчила, що консервативні уряди США та європейських країн на початку 80-х рр., застосувавши монетаристські рекомендації, досягли певних позитивних результатів, зокрема: вдалося обмежити інфляцію, знизити бюджетні дефіцити, зміцнити національні валюти, підвищити ефективність виробництва (зросла продуктивність праці, знизилась енерго- і матеріаломісткість продукції), полегшити перелив капіталу, що забезпечило здійснення структурної перебудови економіки. Проте, довгострокові наслідки монетаристської політики є доволі неоднозначними - зменшення середньорічних темпів економічного зростання, збільшення рівня безробіття, зростання соціальної нерівності, скорочення соціальних виплат.

37. Загальна характеристика економічного неоконсерватизму.

Неоконсерватизму ─ панівна течія ек думки з 1980-х рр., яка пристосовує традиційні цінності консерватизму до реалій постіндустріального суспільства й визначає ек політику та політ курс розвинутих країн світу останні три десятиліття (успішне практичне втілення ─ Британія М.Тетчер та США Р.Рейган).

До основних концепцій сучасного консерватизму відносять:

Теорію монетаризму, яка пов’язана з регулюванням економіки через сферу грошово-кредитного обігу (М.Фрідмен, К.Бруннер, А.Шварц);

Економічну теорію пропозиції, яка направлена на заохочення підприємницької ініціативи (до інвестування та збільшення обсягів виробництва через зниження податків) та прискорення економічного зростання (А.Лаффер, Р.Манделл, Дж.Гілдер);

Теорію раціональних очікувань, згідно з якою ринкові суб’єкти діють раціонально, враховуючи наміри владних структур та протидіючи держ політиці, якщо вона суперечить їхнім економ інтересам (Р.Лукас, Т.Сарджент, Н.Воллес).

Неоконсерватизм відроджує такі принципи неокласики як ─ приватна власність, вільне підприємництво, ринкове самоврядування, невтручання держави, «принцип невидимої руки» (ек агенти зазнають впливу зміни рівня цін, реагують оптимальним чином із суспільної точки зору), акцент на факторах пропозиції (закон Сея); та вводить нові ─ принцип «редукції» (макроекономічне явище розглядається як агреговане мікроек-не явище), принцип «невидимої ноги» (ек агенти свідомо впливають на рівень цін для підтримки своїх доходів).

Неоконсерватизму критично ставиться до зрост держ втручання в економіку, до проведення активної фіскальної та грош-кред політики, бюрократизму, стимулювання попиту та перерозподілу доходів на інфляційній основі, неефективності довгострокових заходів держави з регулюв ек процесів; позитивно ставиться до відновлення традицій та ідеалів вільного ринкового господарства, посилення ринкових механізмів регулювання на основі стимулювання ділової активності, зниження податкового пресу, економія та скорочення держ видатків.