29. Кризи світової та національних економік у середині 70-х — на початку 80-х років XX ст. Та їх вплив на розвиток світової економічної теорії.

В останній третині XX ст. у світовій системі господарства відбулися докорінні зміни. Провідні індустріальні країни вступили до якісно нового, постіндустріального етапу розвитку.

Зазначені об'єктивні процеси розвивалися суперечливо, зі значними труднощами, пов'язаними з необхідністю розв'язання низки проблем, що загострилися на зламі 70-—80-х років XX ст.

Глибокі циклічні кризи 70-80років, їх переплетіння зі світовими структурними й галузевими кризами, посилення нестабільності валютної системи в зв’язку з скасуванням фіксованого курсу долара стосовно золота, посилення інфляції з одночасним зростанням безробіття, скорочення виробництва та обсягів світової торгівлі; неефективність за цих умов кейнсіанських методів регулювання економіки.

Макроекономічна стабілізаційна політика ставала недієвою й не сприяла виходу з кризового стану.

Таким чином, кризові коливання середини 1970-х — початку Д 980-х років засвідчили, що на новому рівні розвитку світового господарства, за наявності нової науково-технічної бази та інституційної структури ні фінансово-кейнсіанські, ні дирижистсько- інституційні методи регулювання вже не виконують тієї позитив­ної ролі, як це мало місце впродовж 1950—1960-х років..

Криза кейнсіанської та інституціональної економічної політи­ки підірвала довіру й до відповідних теоретичних концепцій. їм на зміну прийшла теорія монетаризму, яка за своєю сутністю є макроекономічним варіантом неокласичної теорії. Саме вона, ра­зом з концепціями економіки пропозиції та раціональних очіку­вань, стала обгрунтуванням неоконсервативно! економічної полі­тики, спрямованої на критику та спростування кейнсіансько- інституціональної системи регулювання ринкових відносин та повернення до принципів laissez-faire.

Крім того зміни були зумовлені і внутрішньою логікою розвитку самої монетарної концепції( формування нових відгалужень монетаризму як нового монетаризму, глобального, теорій оптимальної валютної зони, валютних коридорів; створення економетричний моделей, які відображали вплив грошей на економіку. Монетаристи намагалися запровадити власні рецепти стабілізації економіки з оптимальним співвідношенням державного регулювання та стихійних ринкових механізмів.

30. Монетарна конценція м. Фрідмена: теоретичні засади та прак­тична реалізація.

Засновникоє є М.Фрідмен.

Монетарна політика розглядалася М. Фрідменом та його по­слідовниками як сукупність узгоджених і цілеспрямованих дій органів державної влади щодо регулювання обсягів грошової ма­си в економіці. Серед макроекономічних цілей такої політики вчений виокремив насамперед стабільність цін. Крім того, грошово- кредитна політика мала забезпечити стабільне та поступове зростання грошової пропозиції, стабільність відсоткових ставок, високу зайнятість, економічне зростання, стабільність на валютних і фінансових ринках, скорочення державних витрат тощо. Відповідно були відхилені як неефективні кейнсіанські ме­тоди фіскального регулювання, оскільки вони побудовані на принципах витіснення й перерозподілу, а отже, призводили до збільшення державних видатків, бюджетного дефіциту та інших негативних суспільних проявів.

На першому етапі формування монетаризму було розроблено теорію перманентного доходу, адже він постійно стабільний. Економіка тяжіє до стану рівноваги. При вирішенні проблеми взаємозв’язку інфляції та безробіття Фрідмен виявив помилковість кривої Філіпса. Його основне заперечення стало те, що працівники прагнуть отримувати не номінальну, а реальну зп таким чином розмір зп буде визначатися не лише рівнем безробіття а й інфляційними очікуваннями.

Субєктивізм як невідємна складова методології Фрідмена проявлялася у врахуванні вченим дії психологічних чинників, зокрема людини як основного агента ек процесів, з її інтересами, мотивами її поведінки, внутрішньою активністю, очікуваннями.

Концепції Фрідмена були використанні на практиці у США та ВБ після криз 70-80 років у вигляді політики Маргарет Тетчер( індивідуалізм, свобода індивідам, конкуренція та втручання держави в грошово-кредитну політику), рейганоміка ( при боротьбі з інфляцією в США були використані деякі положення монетаризму, реформування податкової системи, скорочення держ витрат на соц програми, жорсткі методи регулювання обсягів грошової маси в економіці).