Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
история шпоры.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
228.18 Кб
Скачать

24.Основні школи та особливості методології сучасного лібералізму.

Сучасний лібералізм – це потужний напрям європейської і світової економічної думки, що в цілому розвивається в межах неокласичної економічної традиції, захищаючи принципи економічної свободи, приватної власності, рівноважного розвитку економічної системи та вільної конкуренції. Водночас його прихильники визнають необхідність регулюючого впливу держави на перебіг ринкових процесів і створення соціальної інфраструктури; виступають за оптимальне поєднання державних і ринкових регуляторів.

Для сучасного лібералізму характерні такі основні принципи:

  • Обстоювання ідей природного прядку та природних прав;

  • Заперечення будь-якого розширення державного втручання;

  • Захист конкурентних принципів господарювання;

  • Обстоювання ідеї індивідуальної свободи на основі захисту й заохочення при-ї власності на ЗС;

  • Розвиток місцевого самоврядування на противагу зростанню впливу центральних органів влади;

  • Підтримка політики вільної торгівлі.

В неоліберальному напрямі дослідники виокремлюють кілька шкіл, кожна з яких ств. з урахуванням націонал. особливостей і яка надавала перевагу певному елементу з методологічного арсеналу неолібералізму. Проте всі школи об’єднували спільні риси в методології, зокрема: макроекономічний аналіз господ. процесів, визнання необхідності державного регулювання, але не на сам процес відтворення, а на інституційні основи механізму прибутку і конкуренції.

Виділяють такі школи сучасного лібералізму:

  • Віденська (Л.Мізес, Ф.Гаєк,), яка вивчала економічні процеси і субєктивно-психологічні позиції окремих господарюючих агентів, поєднавши принципи австрійської школи граничної корисності з основоположними підходами неокласичної теорії.

  • Лондонська школа (Л.Ч. Робінс, Ф.Пейш, Е. Кеннан), яка з неокласичних позицій розглядала питання завдань і цілей економічної науки, проблеми алокації обмежених ресурсів і шляхи підвищення ефективності ринкових механізмів.

  • Чиказька школа (Ф.Найт, І.Фішер, М.Фрідмен), що зосередила увагу на питаннях макроекономічної рівноваги, дослідженні грошової маси як важливого чинника господарської кон`юктури, на проблемах невизначеності, ризиків, інфляційних очікувань тощо.

  • Французька школа (Ж.-Л.Рюефф, Л.Столерю), яка на основі ринково-інституціонального аналізу економічних процесів виступили за поєднання лібералізму й дирижизму як рівноправних складових у ств. соціального порядку.

  • Німецька школа ордо лібералізму:

  1. Соціаль-демократична (А. Рюстов, В.Рьопке), яка на основі ідей класичного лібералізму та визнання активн. ролі держави аналізувала питання свідомої побудови суспільного ладу;

  2. Фрейбурзька школа (В.Ойкен, Ф.Бьом) – на підґрунті методології німецього історичного напряму проводила ідею ств. свідомого конкурентного ладу;

  3. Кельнська школа (А. Мюллер-Армак, Л.Ерхард) – стали фундаторами школи соціально-ринкового господарства.