Питання для самоперевірки

1. Сутність економічної безпеки. Основні функціональні цілі економічної безпеки порту.

2. Характеристика загроз економічної безпеки порту у різних періодах.

3. Особливості організації економічної безпеки порту.

4. Основні напрямки організації економічної безпеки порту за фінансовою складовою.

5. Основні напрямки організації економічної безпеки порту за техніко-технологічною складовою.

6. Основні напрямки організації економічної безпеки порту за кадровою складовою.

7. Особливості оцінки рівня економічної безпеки порту.

8. Критеріальні показники оцінки рівня операційної безпеки порту.

9. Критеріальні показники оцінки рівня інвестиційної безпеки порту.

10. Критеріальні показники оцінки рівня фінансової безпеки порту.

14. Реструктуризації портів

План лекції

1. Сутність та мета реструктуризації портів

2. Організаційно-економічні заходи реструктуризації портів

3. Розробка окремих видів політики порту в процесі його реструктуризації

Сутність та мета реструктуризації портів

Реструктуризація порту – це комплексна оптимізація системи функціонування порту відповідно до вимог зовнішнього середовища і сформованою стратегією його розвитку.

Метою здійснення реструктуризації морських торговельних портів є створення структур, здатних ефективно функціонувати в умовах сучасного ринку портових послуг і виробляти конкурентоспроможну продукцію.

Реструктуризація порту розглядається в контексті аспектів функціонування підприємства як організаційної, виробничої, соціальної, майнової і фінансової структури.

Реструктуризація порту - це здійснення організаційно-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприємства, системи його управління, форм власності, організаційно-правових форм, здатних призвести до збільшення обсягів виробництва конкурентоспроможної продукції, підвищення ефективності портового виробництва.

Реструктуризація портів має внутрішні і зовнішні передумови.

Зовнішні вимоги реструктуризації випливають з необхідності розвитку економіки на основі росту її конкурентоспроможності, що забезпечує лідерство країни на міжнародному ринку. Основою конкурентоспроможної економіки є конкурентоспроможність її підприємств, у тому числі і морських торговельних портів.

Внутрішні аспекти реструктуризації - це інтереси різних учасників і зацікавлених осіб: власників портів, їхніх керівництв, кримінальних елементів, профспілок портових робітників, регіональних адміністрацій тощо.

У портовій діяльності виділяють наступні форми реструктуризації.

Оперативна реструктуризація дозволяє вирішити 2 основні проблеми: забезпечення ліквідності й істотне поліпшення результатів діяльності порту. Період – 3-4 місяця. Реалізуються наступні заходи:

• зміна окремих складових частин організаційної структури порту;

• виділення структурних підрозділів;

• оперативне зниження дебіторської заборгованості;

• зменшення величини оборотних коштів;

• зменшення вартості основних фондів за допомогою ліквідації зайвих;

• перегляд інвестиційної політики.

Стратегічна реструктуризація забезпечує тривалу конкурентоспроможність порту, для чого необхідно визначити стратегічну мету підприємства, розробити стратегічну концепцію розвитку, напрямки й інструменти реалізації цієї мети.

У відношенні портового виробництва можна виділити кілька видів реструктуризації.

Організаційно-правовий вид характеризується процесами комерціалізації, зміни організаційної структури і власників окремих видів портової діяльності.

Технічна реструктуризація пов'язана з забезпеченням такого стану порту, при якому рівень його потенціалу, технології дозволяє вийти на ринок з ефективною і конкурентоспроможною портовою продукцією.

Економічна життєздатність досягається за умови відповідності рівня економічної рентабельності порту сучасним вимогам господарювання.

Фінансова життєздатність характерна для порту, що має таку структуру балансу, при якій показники ліквідності і платоспроможності відповідають вимогам ринку.

Управлінська реструктуризація припускає підготовку і перепідготовку кадрів у сучасних умовах господарювання, зміну його організаційної структури, процесу управління, технологічної, маркетингової й інноваційної політики.

Виділяють часткову (обмежену) і комплексну (всебічну) реструктуризацію.

Часткову (обмежену) реструктуризацію використовують для відновлення економічної і технічної життєздатності.

Комплексна (всебічна) реструктуризація припускає розробку нової організаційної структури, різних видів політики, зміни в менеджменті тощо. Така реструктуризація може тривати до 3 років.

Для ефективного проведення реструктуризації необхідна розробка комплексної програми реструктуризації порту. Вона повинна відображати результати аналітичної роботи і на їхній основі чітко визначити задачі, шляхи, способи, умови досягнення поставлених цілей.

Організаційно-економічні заходи реструктуризації портів

Реструктуризацію морського торговельного порту можуть забезпечити оптимально підібрані організаційно-економічні заходи.

З метою проведення реструктуризації державних підприємств України Наказом Міністерства економіки № 9 від 23.01.1998 року визначені основні організаційно-економічні заходи. Стосовно діяльності морського торговельного порту можна виділити наступні: заміна керівництва порту, часткова або повна приватизація, розподіл порту на частини, відокремлення від портів допоміжних структурних підрозділів, звільнення порту від об'єктів соцкультпобуту, продаж (або надання в оренду) частини основних фондів порту, диверсифікація, поліпшення якості портових робіт (послуг), підвищення ефективності маркетингу, зменшення витрат на виробництво, впровадження нових прогресивних форм і методів управління, пошук інвестицій і інвесторів тощо.

Реалізація обраного заходу повинна забезпечити задовільний фінансовий стан порту на поточний період і перспективу. При цьому необхідно враховувати соціальні й екологічні наслідки від проведення заходу. Ці заходи можуть здійснюватися комплексно або окремо в залежності від визначених форм реструктуризації.

Вибір тих чи інших заходів щодо виходу порту з кризи залежить від очікуваних результатів їхнього застосування (потенційна прибутковість), потрібних для цього засобів і можливостей їхнього придбання, терміна одержання результатів.

Реалізація обраного заходу повинна забезпечити задовільний фінансовий стан порту на поточний період і перспективу. При цьому необхідно враховувати соціальні й екологічні наслідки від проведення заходу.

Обов'язковою умовою при виборі конкретного заходу є наявність техніко-економічного обґрунтування доцільності його здійснення. У випадку проведення реструктуризації порту шляхом його розподілу на окремі стивідорні компанії та інші підприємства розробляється бізнес-план нових підприємств, з використанням "Бізнес-плану", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.94 р. N 645 (645-94-п) «Про порядок надання фінансової підтримки підприємствам».

Аналіз умов функціонування структурних підрозділів у складі порту дає можливість визначити форми і методи його реорганізації.

При перетворенні структурних підрозділів (одиниць) у самостійні підприємства робоча група готує роздільні баланси нових підприємств (юридичних осіб), розробляє їхні статути, обговорює питання закриття окремих виробництв, соціального захисту працівників підприємства і їхнього працевлаштування, передачі в комунальну власність об'єктів соціальної інфраструктури, реструктуризації дебіторської і кредиторської заборгованості підприємства.

При виборі форм і методів перебудови потрібно визначити суму фінансових коштів, що дадуть можливість її реалізувати, і розробити механізм фінансування реструктуризації.

Фінансування проекту реструктуризації повинне здійснюватися при дотриманні наступних умов:

• динаміка інвестицій повинна забезпечувати реалізацію проекту відповідно до строкових і фінансових обмежень;

• зниження витрат фінансових коштів і ризику проекту повинне забезпечуватися за рахунок відповідної структури і джерел фінансування і певних організаційних мір, у тому складі податкових пільг, гарантій, різноманітних форм участі.

Фінансування проекту включає наступні основні стадії:

1. Попереднє вивчення життєздатності проекту (визначення доцільності проекту по витратах і запланованих результатах).

2. Розробка плану реалізації проекту (оцінка ризиків, ресурсне забезпечення тощо).

3. Організація фінансування, у тому складі:

1. оцінка можливих форм фінансування і вибір конкретної форми;

2. визначення організацій, що фінансують;

3. визначення структури джерел фінансування;

4. контроль виконання плану й умов фінансування.

Фінансування проектів реструктуризації може здійснюватися такими способами:

• самофінансування, тобто використання як джерело фінансування власних коштів;

• використання позикових і притягнутих коштів.

Розробка окремих видів політики порту в процесі його реструктуризації

При розробці цінової політики і стратегії порту необхідно:

• визначити оптимальну величину витрат виробництва для забезпечення одержання прибутку при рівні цін на ринку, що порт може досягти для своєї продукції;

• визначити корисність конкретної продукції порту для потенційних клієнтів і заходи для обґрунтування відповідності рівня запитуваних цін на продукцію їхньої корисності;

• визначити частку портового ринку, що забезпечує найбільш прибуткове виробництво.

У результаті реструктуризації морський торговельний порт буде відрізняти більш складна організаційна структура, що включає різноманітних приватних операторів. Останні пропонують різноманітні портові послуги, використовуючи комбінацію власних потужностей, що знаходяться у власності порту. У свою чергу, оператори наймають інших операторів як субпідрядників, створюючи кілька шарів посередників. Таким чином, у процесі формування портових цін беруть участь різноманітні підприємства зі своїми інтересами.

З погляду системного характеру ціноутворення портів, цінові рішення повинні стосуватися загальних портових цін з урахуванням цін всіх учасників портового співтовариства. Для цього необхідно виконати стратегічний ціновий аналіз за такими напрямками:

• аналіз структури порту, виявлення всіх учасників портової діяльності, що впливають на рівень загальних портових цін, оцінка рівня цін, що пропонуються;

• визначення порівнянних послуг порту;

• аналіз стратегічних факторів і формування загальної стратегії ціноутворення;

• визначення конкретних цінових дій основних учасниках портового співтовариства.

При формуванні цін у реформованому порту крім організаційної структури, слід враховувати й інші стратегічні фактори:

• розмаїтість цін і цінових механізмів;

• диференціювання послуг і цінова дискримінація;

• висока ринкова концентрація у відношенні попиту та пропозиції у відношенні портових послуг;

• сполучення конкуренції і кооперації серед учасників портового співтовариства.

У світовій портовій практиці поширення наступні стратегії ціноутворення морських торговельних портів в процесі реструктуризації.

Часто стратегії ціноутворення виявляються невдалими, оскільки вони не в змозі відбити всіх ключових елементів. Маркетологи портів, як правило, підтримують стратегію цінового прориву, побоюючись втрати ринкової частки порту. При цьому вони ухвалюють рішення щодо ціноутворення, ігноруючи витрати й рівень рентабельності. Фінансові менеджери частіше захищають стратегію помірного збільшення цін, заявляючи, що отримані додаткові грошові потоки сприяють рішенню насущних портових проблем. Маркетологи й фінансові менеджери, які не зібрали досить інформації про можливості конкурентів, іноді приймають такі короткострокові рішення, які гарні доти, поки конкуренти в сфері портових послуг не відреагують на них непередбаченими діями.

Для вибору стратегії необхідно використовувати сучасні методи прийняття рішень. Для цього необхідна інформація з усім трьох факторам, що визначають успіх стратегії ціноутворення: витрати, клієнти і конкуренти.

Ціноутворення - це "гра", як визначають її представники теорії ігор, тому що її успіх залежить не тільки від рішень про ціноутворення, прийнятих портом, але й від того, як покупці відреагують на них. Тому при остаточному обґрунтуванні стратегії ціноутворення українських портів необхідно використати досвід закордонних фахівців із застосування теорії ігор у сфері формування цін на роботи й послуги портів.

Метою розробки фінансової політики порту є побудова ефективної системи управління фінансами, спрямованої на досягнення стратегічних і тактичних цілей його діяльності.

При проведенні портової реструктуризації стратегічними завданнями розробки його фінансової політики є:

• максимізація прибутку порту;

• оптимізація структури капіталу підприємства і забезпечення його фінансової стійкості;

• досягнення прозорості фінансово-економічного стану порту для його власників, інвесторів, кредиторів;

• забезпечення інвестиційної привабливості порту;

• створення ефективного механізму управління;

• використання портом ринкових механізмів залучення фінансових коштів.

У рамках цих завдань рекомендується провести наступні заходи в галузі управління фінансами порту:

• проведення ринкової оцінки активів;

• проведення аналізу положення підприємства на ринку і розробка стратегії розвитку підприємства;

• проведення інвентаризації майна і здійснення реструктуризації майнового комплексу підприємства.

До основних напрямків розробки фінансової політики порту відносяться:

• аналіз фінансово-економічного стану порту;

• розробка облікової політики;

• розробка кредитної політики підприємства;

• управління оборотними коштами, кредиторською і дебіторською заборгованістю;

• управління витратами, включаючи вибір амортизаційної політики.

При визначенні облікової політики підприємство вибирає, головним чином, варіанти списання малоцінних предметів, можливості застосування різних методів амортизації, варіантів формування ремонтних і страхових фондів тощо.

При розробці облікової політики порту рекомендується вибрати такі способи класифікації і методи калькулювання витрат, що забезпечують найбільш наочне представлення про структуру витрат виробництва, рівні постійних і перемінних витрат, частку комерційних витрат.

При розробці інвестиційної політики порту доцільно передбачити:

- досягнення економічного, науково-технічного, екологічного й соціального ефекту розглянутих інвестицій;

- одержання підприємством прибутку на інвестований капітал.

При визначенні інвестиційної політики порту враховуються:

• стан портового ринку, обсяги виробництва, якість і ціна портової продукції;

• фінансово-економічне положення порту;

• технічний рівень портового виробництва підприємства;

• сполучення власних і позикових ресурсів підприємства;

• можливість одержання підприємством устаткування по лізингу;

• фінансові умови інвестування на ринку капіталів;

• ефективність інвестиційних заходів тощо.

Доцільно при розробці інвестиційної політики підприємства оцінити можливі ризики, пов'язані зі здійсненням інвестиційних проектів. Вплив комерційних ризиків оцінюється через імовірну зміну очікуваної прибутковості інвестиційного проекту й відповідне зменшення ефективності інвестицій. Захист від некомерційних ризиків, що не залежать від інвесторів, може бути здійснений шляхом одержання державних гарантій або страхування інвестицій.

Поняття "управління персоналом" має два основних аспекти - функціональний й організаційний.

В організаційному відношенні управління персоналом охоплює всіх працівників і всі структурні підрозділи в порту, які відповідають за роботу з персоналом.

Визначення цілей управління персоналом, тобто при прийнятті стратегії рішень у сфері управління персоналом повинні бути враховані як економічні аспекти управління (прийнята стратегія управління персоналом), так і потреби й інтереси працівників.

Таблиця 16.1