
- •Охарактеризувати форми життєвого світу людини
- •2. Емпіричні та теоретичні методи пізнання.
- •3. Розкрити особливості культу і обрядів протестантизму
- •1.Проаналізувати джерела і дві основні лінії російської філософії
- •2. Визначити основні закони діалектики
- •3. Стан і тенденції розвитку греко-католицької церкви в XVII — першій половині хХст.
- •Визначити функції і структуру філософії
- •Філософсько-гуманістична думка українського Ренесансу
- •Розкрити исуть релігієзнавства як науки.
- •Порівняти предмет науки і предмет філософії
- •Порівняти категорії « індивід», Індивідуальність і особистість
- •Охарактерезувати релігійні конфесії в Україні.
- •Розкрити філософську концепцію людини
- •Дати характеристику поняття свободи як конституційно-правової категорії
- •Дати характеристику особливостей філософії Ст. Світу ( а саме Індії і Китаю )
- •Порівняти поняття свідомість і самосвідомість
- •Основні релігієзнавчі концепції та їх характеристика
- •1. Проаналізувати співвідношення філософії та світогляду
- •Проаналізувати структуру релігії
- •Перерахувати і дати харак. Основним історичним типам світогляду.
- •Порівняти конфуціанство і даосизм.
- •Розкрити роль культури у розвитку людини.
- •Розкрити суть родоплемінних релігій . Магія, анімізм, фетишизм, тотемізм і шаманізм.
- •Визначити основні риси античної філософії
- •Довести єдність матерії, руху, простору і часу.
- •Дайте характеристику ранніх національних релігій
- •Порівняти Апологетику і патристику
- •Проаналізувати філософсьно-гуманістичну думку українського ренесансу ( ю. Дрогобич, п. Русин, с. Оріховський-Роксолан )
- •Особливості християнського віровчення і культу.
- •Проаналізувати філософію Просвітництва
- •Визначити форми і рівні суспільної свідомості
- •Дати порівняльний аналіз основних напрямів християнства: православ’я, католицизму і протестантизму.
- •Розкрити категорію буття та його основних вимірів.
- •Визначити історичні форми спільності людей.
- •Проаналізувати релігійні конфесії в Україні
- •Дати оцінку філософії європейського середньовіччя
- •Визначити основні методи теоретичного рівня наукового пізнання
- •Дати характеристику іудаїзму як першох монотеїстичної релігії.
- •Визначити основні напрями західної філософії XIX – xXст..
- •Порівняти свідомість і самосвідомість
- •Дати характеристику священних книг християнства
- •Назвати основні шляхи і напрями західної філософії.
- •Проаналізувати специфіку пізнавального процесу
- •3. Охарактерезувати основні напрями і течії Буддизму.
- •Проаналізувати філософські вчення середніх віків
- •Визначити культуру як філософську категорію
- •Проаналізувати соціально-історичні умови виникнення християнства
- •Дати оцінку філософській парадигмі середньовіччя
- •Проаналізувати джерела і рушійні сили суспільного розвитку.
- •Еволюція християнства. Вселенські собори
- •Обгрунтувати гуманістичний зміст філософії епохи Відродження
- •Довести що суспільство – це система, що само розвивається
- •Розкрити суть релігієзнавства як науки
- •Пошуки продуктивного методу пізнання. Емпіризм, сенсуалізм, раціоналізм.
- •Порівняти співвідношення понять рух, розвиток, прогрес, регрес
- •Охарактеризувати давні вірування праукраїнців
- •Дати оцінку німецькій класичній філософії.
- •Визначити основні закони діалектики
- •3. Порівняти православ’я, католицизм, протестантизм.
- •Проаналізувати глобальні проблеми людства
- •Визначити основні категорії діалектики.
- •Дати характеристику пемінним культам
- •Дати характеристику класичної античної філософії. Порівняти особливості Творчості Платона і Демокріта.
- •Проаналізувати поняття пізнання і творчість.
- •Розкрити суть Буддизму.
- •Проаналізувати основні напрями філософії XIX – xxIст..
- •Дати характеристику філософії Київської Русі
- •Проаналізувати філософські погляди і Україні в XV – XVII ст.
- •Розкрити структуру свідомості.
- •Проаналізувати соціально-історичні умови виникнення християнства.
- •Назвати основні шляхи і напрями сучасної світової філософії
- •Визначити структуру і роль практики в процесі пізнання.
- •Проаналізувати релігійні конфесії в Україні.
- •Дати характеристику філософським ідеям в Україні в кінці XIX – xXст. (і.Франко, л. Українка, м. Драгоманов)
- •Розкрити сутність філософського вченя г.С. Сковороди як вершини розвитку української філософської думки періоду XVIII ст.
- •Іслам. Виникнення і становлення Ісламу.
- •Дати характеристику української академічної філософії xiXст. (м. Гоголь, т. Шевченко, п. Куліш)
- •Проаналізувати сфери життя суспільства
- •Дати характеристику християнським таїнствам.
- •Дати характеристику філософським поглядам г.С. Сковороди.
- •Розкрити принципи діалектики.
- •Проаналізувати сучасне становище ісламу загалом у світі та безпосередньо в Україні.
- •Визначити основні риси філософії епохи Відродження
- •Розкрити проблему пізнання у філософії
- •3. Релігія та її місце в житті сучасного українського народу.
Проаналізувати філософсьно-гуманістичну думку українського ренесансу ( ю. Дрогобич, п. Русин, с. Оріховський-Роксолан )
Внаслідок поширення в Україні гуманістичної культури формується нова наукова та громадянсько-політична еліта, світогляд якої виходив далеко за межі релігійно-догматичних установок церкви. Такі визначні українські вчені, поети та громадські діячі того часу, як Юрій Дрогобич, Павло Русин із Кросна, Лукаш з Нового Міста, Станіслав Оріховський, Шимон Шимонович своїми працями поширювали в середовищі європейської освіченої суспільності та й у себе на Батьківщині знання про історико-філософську культуру рідного народу, його тисячолітні світоглядні традиції. Разом із запозиченням чужих знань виникла необхідність розбудови власних осередків науки та освіти. Насамперед, українське міщанство організувало при церковних братствах школи, що стали справжніми осередками поширення освіти серед українського народу. Київська, Львівська та Луцька братські школи стали вогнищами інтелектуальної охорони українського народу від загрози окатоличення, боротьби за збереження його національної ідентичності. Нерідко діяльність цих братств та їх шкіл була проникнута ідеями вільнодумства, що духовно зближувало їх з гуманістичними течіями у філософській культурі Західної Європи. Філософія розумілася братчиками як мудрість, яка вчить осягати істину тільки через містичне єднання з Богом. Оберігаючи національну самобутність українського народу, діячі братських шкіл обґрунтували ідею збереження і розвитку старослов'янської мови. Проникнення у приховану сутність священних текстів, викладених старослов'янською мовою, на їх думку, є обов'язковою умовою становлення людини як особистості.
ДРОГОБИЧ (Котермак) Юрій (бл. 1450 — 1494) — мислитель-гуманіст, астроном, астролог, медик, математик. Народився й виріс у м. Дрогобичі.Творчість Д. має яскраво виражений гуманістичний характер, що виявляється, зокрема, у його поглядах на природу, Бога, людину. Д. високо цінував людський розум, вірив у його силу і можливості, у здатність пізнання таїн світу та його закономірностей, у спроможність людини використовувати результати пізнавальної діяльності на своє благо. Вважав, що завдяки розумові як головному критерію істинності можна легко "осягнути обшири неба незбагненно великі", пізнати "таїни у підмісячнім світі й силу могутню зірок". У людському розумі, освіті, активній діяльності людини вбачав головну рушійну силу іст. розвитку й суспільного поступу. Проблему співвідношення небесного й земного світів розв’язував у дусі неоплатонівської ідеї космічної любові, якою, гадав, сповнений Всесвіт. На думку Д., людина завдяки своїй доброчесності може уподібнитись до Бога. Поряд із християнським Богом у творах Д. фігурують інші надприродні сили, що втручаються в хід іст. подій і впливають на їхній перебіг.
ПАВЛО РУСИН із Кросна (Кросненський) (бл. 1470 — 1517) — мислитель-гуманіст, поет. Народився у м. Кросно на Лемківщині (нині воєводське місто в Польщі) — один із зачинателів культури Відродження в Україні. Обстоював ренесансно-гуманістичну ідею про спроможність людини своїми зусиллями, доброчесністю і доблестю дійти богоподібності, досягти земного безсмертя. Був прихильником концепції природного права, захищав особисті свободи. Стверджував право людини на повноцінне життя, свободу сумління, керівництво власним розумом. Відсутність або порушення якогось із цих прав розглядав як свідчення варварства і деспотизму. Ідеальною формою державного правління вважав освічену монархію, обмежену законом. У руслі ренесансно-гуманістичної традиції підносив поезію, поціновуючи її вище від історії та філософії. У поетичній творчості розвивав неоплатонівську ідею близькості поета до пророка. Поетичне слово називав даром богів, їхнім дитям "гомінким і солодким". Серед вихованців П. Р. — відомі поети Ян Вислоцький, Ян Дантишек, Ян Паноній.
ОРІХОВСЬКИЙ-РОКСОЛАН Станіслав (1513 — 1566) — мислитель-гуманіст, публіцист, поет, оратор. Народився в с. Оріховці Перемишлянського повіту Руського воєводства у Польщі.— визначна постать доби Відродження. В Західній Європі його називали "укр. Демостеном" та "сучасним Ціцероном". Серед філос. питань, які посідають чільне місце в його творчості, найбільшу увагу заслуговують політико-правові та історіософські. О.-Р. обстоює суспільно-договірне походження держави, принципи шляхетського парламентаризму, ідеї природного права, незалежність світської влади від церкви, певною мірою захищає інтереси третього стану, а іноді навіть низів суспільства. Природне право ставить вище від людських законів, які в разі потреби можна змінювати. Обґрунтовує характерні для гуманістичної етики принципи спільного блага (блага народу), патріотизму, служіння державі, підпорядкування приватних інтересів спільному добру. Він. — один із перших європейських ідеологів освіченої монархії. Значне місце приділяв проблемі війни і миру.