Нейрогуморальні механізми регуляції функцій при емоційно-стресових станах

Мобілізація резервних можливостей організму при емоційно-стресових реакціях в значній мірі визначається активністю симпатичної нервової системи. Активізуючи перебіг відновних процесів, парасимпатична нервова система сприяє збереженню і накопиченню резервів енергії. Збудження передньої групи ядер гіпоталамуса безпосередньо за перехрестям зорових нервів викликає характерні для емоцій парасимпатичні реакції, подразнення задньої і бокової груп ядер зумовлюють симпатичні ефекти. При цьому одночасно підвищується секреція гормонів мозковим шаром наднирників.

Тонус симпатичної нервової системи підвищується і гуморальним шляхом, через посилену секрецію адаптогенних гормонів мозковим шаром наднирників. Збудження симпатичної нервової системи переважно проявляється при таких емоціях, як гнів, страх, стан лихоманки спортсмена перед стартом; збудження парасимпатичних нервів переважає при приємних емоціях. Збільшення сили і витривалості скелетних м'язів при емоціях викликається як за рахунок трофічного впливу симпатичної нервової системи на м'язи, так і шляхом зміни активності вегетативних систем енергозабезпечення (кардіореспіраторної системи, системи крові тощо).

Основні біохімічні та фізіологічні зміни в організмі при стресових ситуаціях обумовлюються переважно дією адреналіну і кортикостероїдів. Адреналін активує гіпофізарно-кортикоадреналову систему, стимулюючи секрецію АКТГ, посилює діяльність серця, розширює коронарні судини та судини скелетних м'язів і внутрішніх органів, розширює бронхи, гальмує секреторну і моторну діяльність кишечника, розщеплює глікоген і жири, забезпечуючи працюючі клітини необхідною енергією. В печінці глікоген розщеплюється до глюкози, в м'язах — до лактату. Всі вищевказані зміни спрямовані в основному на посилення м'язової діяльності.

Одночасно з дією адреналіну під впливом релізинг-гормонів гіпоталамуса збільшується секреція АКТГ аденогіпофізом. АКТГ стимулює кору надниркових залоз, підвищуючи секрецію глюкокортикоїдних гормонів, переважно кортизону. Кортизон, або гідрокортизон, - це адаптивні гормони, які сприяють пристосуванню організму до дії стрес-факторів. Свою захисну дію глюкокортні ресурси оргаь синтез глюкози з амінокислот та жирних кислот (глюконеогенез). Глюконеогенез супроводжується не тільки збільшенням глюкози в крові, а й заощадженням глікогену в печінці (на противагу дії адреналіну, який також збільшує кількість глюкози в крові, але зменшує запас глікогену в печінці).

Якщо стрес-фактор, що викликає емоційні реакції і порушення гомеостазу, діє повторно, то стресові реакції стають менш виразними, організм пристосовується до сильного подразника. Прогресуюче зниження стрес-реакції супроводжується морфологічними і функціональними змінами, які збільшують опірність організму до специфічних подразників — інтенсивних фізичних навантажень, холоду, спеки тощо. В міру підвищення натренованості спортсмена стимулююча роль симпатичної нервової системи, чутливість до адреналіну знижуються, зміни у функціонуванні симпато-адреналової та інших систем, що забезпечують адаптацію, стають більш стабільними.