- •Що таке охорона праці, її завдання, державна політика в галузі оп, законодавчі документи в оп.
- •Право громадян на охорону праці, режими праці та відпочинку працюючих, охорона праці неповнолітніх та жінок.
- •Обов’язки роботодавці та працівника у сфері охорони праці, Соціальний захист працюючих.
- •4.Відповідальність роботодавця і працівника щодо порушення вимог з охорони праці. Фінансування заходів з по
- •1.Дисциплінарна відповідальність
- •2.Адміністративна відповідальність
- •3.Матеріальна відповідальність
- •3. Кримінальна відповідальність
- •Фінансування
- •5. Органи державного нагляду за охороною праці, їх функції
- •Нагляд здійснюють спеціально уповноважені на це органи й інспекції, що не залежать у своїй діяльності від роботодавця.
- •6. Система управління охороною праці
- •7.Служба оп та її завдання
- •8. Громадський контроль за станом оп на підприємстві. Медичний огляд працівників. Атестація робочих місць за умовами праці
- •9.Організація та навчання з питань оп. Види інструктажів
- •10. Що таке гігієна праці та виробнича санітарія. Умови праці.
- •11. Шкідливі та небезпечні виробничі чинники.
- •12.Мікроклімат виробничих приміщень та його показники.
- •13.Температура повітря, його нормування, вплив на людину.Колективні та індивідуальні засоби та заходи нормалізації.
- •14.Вологість повітря,його нормування, вплив на людину.Колективні та індивідуальні засоби та заходи нормалізації.
- •15.Швидкість руху повітря,його нормування,вплив на людину.Колективні та індивідуальні засоби та заходи нормалізації.
- •16. Температурні показники мікроклімату, нормування, вплив на людину. Колективні та індивідуальні засоби захисту.
- •17. Промисловий пил, його вплив на організм працівника і заходи щодо боротьби з пилом
- •18 . Шкідливі хімічні речовини їх вплив на працівника та заходи щодо зниження їх несприятливого впливу
- •19. Шум. Його вплив на організм працівника працівника та заходи щодо зниження шуму.
- •20. Вібрація. Її вплив на організм працівника працівника та методи захисту.
- •21. Виробнече освітлення, його показники та розрахунок.
- •22. Напруженість та важкість трудового процесу.
- •23. Виробничий травматизм та професійні захворювання. Їх причини.
- •24. Роботи з підвищеною небезпекою. Розслідування нещасних випадків
- •25. Методи забезпечення безпеки обладнання. Сигнальні кольори, знаки безпеки
- •26. Організація робочих місць. Робоче місце.
- •27. Механізація і автоматизація технологічних процесів і обладнання. Контрольно-вимірювальні засоби. Блокувальні і сигнальні пристрої
- •28. Вимоги безпеки до посудин, що працюють під тиском
- •29. Безпека при вантажо-розвантажувальних і транспортних роботах
- •30. Безпека при земляних роботах
- •31. Дія електричного струму на організм людини
- •32. Чинники, що впливають на наслідки ураження електрострумом
- •33. Вплив шляху протікання струму на наслідки ураження
- •34. Електробезпека та основні причини електротравматизму
- •35.Класифікація виробничих умов за рівнем електронебезпеки
- •36.Система засобів і заходів безпечної експлуатації електроустаткування
- •37. Захисне заземлення та занулення
- •38. Ізоляція, захисне відключення, індивідуальні засоби захисту.
- •39. Перша допомога при ураженні електричним струмом
- •40. Що таке пожежа та пожежна безпека. Основні нормативні документи. Причини пожеж.
- •41. Класифікація пожеж. Оцінка пожежовибухонебезпеки речовин, матеріалів.
- •42. Горіння та його види
- •43. Особливості горіння горючих речовин і матеріалів. Самозаймання
- •44. Категорії приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою
- •Категорія а
- •45. Класифікація пожежонебезпечних і вибухонебезпечних зон.
- •46. Засоби пожежогасіння. Класифікація вогнегасних засобів. Вогнегасники
- •47. Протипожежне водопостачання
- •48. Система протипожежного захисту
- •Вогнестійкість будівель і споруд . Властивості будівельних конструкцій
- •50. Установки пожежної автоматики
- •51. Організація забезпечення пожежної безпеки на підприємстві. Обов’язки посадових осіб та громадян щодо забезпечення пожежної безпеки.
- •52. Пожежна охорона та організація гасіння пожеж
- •53. Навчання з питань пожежної безпеки. Види інструктажів
Вогнестійкість будівель і споруд . Властивості будівельних конструкцій
Вогнестійкість – це здатність будівельних конструкцій зберігати свої функції під дією високих температур в умовах пожежі . Показником є межа вогнестійкості конструкції – це час у хвилинах від початку дії вогню до: втрати несучої здатності; втрати цілісності ; втрати теплоізольованої здатності ;
Ступінь вогнестійкості характеризується групою займистості та ступенем вогнестійкості які є :
І, ІІ - Будинки з несучими та огороджувальними конструкціями з природних або штучних кам’яних матеріалів, бетону, залізобетону із застосуванням листових і плитних негорючих матеріалів.
ІІІ- Будинки з несучими та огороджувальними конструкціями з природних або штучних кам’яних матеріалів, бетону, залізобетону.
ІІІа- Будинки переважно з каркасною конструктивною схемою
ІІІб- Будинки переважно одноповерхові з каркасною конструктивною схемою.
ІV- Будинки з несучими та огороджувальними конструкціями з деревини або інших горючих матеріалів, захищених від дії вогню та високих температур штукатуркою або іншими листовими, плитними матеріалами.
ІVа- Будинки переважно одноповерхові з каркасною конструктивною схемою.
V- Будинки, до несучих і огороджувальних конструкцій яких не пред’являються вимоги щодо межі вогнестійкості та межі поширення вогню.
Найменшу межу вогнестійкості мають металеві незахищені конструкції (0,1-0,3 год ).
Металеві конструкції мають велику теплопровідність, швидко прогріваються і втрачають несучу здатність. Тому збільшення їх товщини не дає позитивного ефекту. Для захисту цих конструкцій використовують:бетонування;облицювання цеглою, керамічними плитами; цементно-піщану й перлітову штукатурку;покриття азбестом і рідким склом;покриття, що спучується з утворенням пористих захисних прошарків, що мають високі теплоізоляційні властивості.
Дерев’яні конструкції мають незначну теплопровідність, а їх вогнестійкість втрачається через обгорання конструкцій, а відтак зменшення площини перетину.
Вогнезахист дерев’яних конструкцій здійснюється шляхом: просочування антипіренами; створення термоодягу у вигляді штукатурки; облицювання вогнезахисним покриттям (червона цегла, пустотілі керамічні блоки); покриття листовим азбестоцементом, сухою гіпсовою або звичайною штукатуркою; поверхневої обробки деревини емаллю в 4 шари.
Дерев’яні конструкції, захищені вищенаведеними методами, набувають властивостей важкогорючих матеріалів і не займаються від малопотужних джерел.
Кам’яні конструкції мають вогнестійкість, межа якої залежить від їх товщини, теплофізичних властивостей, способу обігріву. Завдяки своїй масивності й теплофізичним властивостям, кам’яні конструкції чинять великий опір вогню в умовах пожежі. Цегляні конструкції в умовах пожежі витримують нагрівання до 700-900°С, не зменшуючи своєї міцності і не виявляючи ознак руйнування. Межа вогнестійкості цегляних стін товщиною 25 см становить 5 год., а стін з пустотілої цегли – 5,5 год.
Залізобетонні конструкції досить стійкі в умовах пожежі через негорючість і невелику теплопровідність. Вони виконують свої функції в умовах пожежі до 1 год., іноді менше. Дія води при їх гасінні може спричинити вибух бетону й швидке руйнування конструкції.
Для підвищення їх вогнестійкості:
збільшують товщину конструкції;
вибирають бетон з меншим коефіцієнтом теплопровідності;
знижують статичні і динамічні навантаження;
добирають в’яжучі матеріали і відповідні наповнювачі;
збільшують товщину захисного шару бетону;
зменшують теплопровідність шляхом нанесення штукатурок чи облицювання;
добирають арматуру з більш високою критичною температурою.