- •Що таке охорона праці, її завдання, державна політика в галузі оп, законодавчі документи в оп.
- •Право громадян на охорону праці, режими праці та відпочинку працюючих, охорона праці неповнолітніх та жінок.
- •Обов’язки роботодавці та працівника у сфері охорони праці, Соціальний захист працюючих.
- •4.Відповідальність роботодавця і працівника щодо порушення вимог з охорони праці. Фінансування заходів з по
- •1.Дисциплінарна відповідальність
- •2.Адміністративна відповідальність
- •3.Матеріальна відповідальність
- •3. Кримінальна відповідальність
- •Фінансування
- •5. Органи державного нагляду за охороною праці, їх функції
- •Нагляд здійснюють спеціально уповноважені на це органи й інспекції, що не залежать у своїй діяльності від роботодавця.
- •6. Система управління охороною праці
- •7.Служба оп та її завдання
- •8. Громадський контроль за станом оп на підприємстві. Медичний огляд працівників. Атестація робочих місць за умовами праці
- •9.Організація та навчання з питань оп. Види інструктажів
- •10. Що таке гігієна праці та виробнича санітарія. Умови праці.
- •11. Шкідливі та небезпечні виробничі чинники.
- •12.Мікроклімат виробничих приміщень та його показники.
- •13.Температура повітря, його нормування, вплив на людину.Колективні та індивідуальні засоби та заходи нормалізації.
- •14.Вологість повітря,його нормування, вплив на людину.Колективні та індивідуальні засоби та заходи нормалізації.
- •15.Швидкість руху повітря,його нормування,вплив на людину.Колективні та індивідуальні засоби та заходи нормалізації.
- •16. Температурні показники мікроклімату, нормування, вплив на людину. Колективні та індивідуальні засоби захисту.
- •17. Промисловий пил, його вплив на організм працівника і заходи щодо боротьби з пилом
- •18 . Шкідливі хімічні речовини їх вплив на працівника та заходи щодо зниження їх несприятливого впливу
- •19. Шум. Його вплив на організм працівника працівника та заходи щодо зниження шуму.
- •20. Вібрація. Її вплив на організм працівника працівника та методи захисту.
- •21. Виробнече освітлення, його показники та розрахунок.
- •22. Напруженість та важкість трудового процесу.
- •23. Виробничий травматизм та професійні захворювання. Їх причини.
- •24. Роботи з підвищеною небезпекою. Розслідування нещасних випадків
- •25. Методи забезпечення безпеки обладнання. Сигнальні кольори, знаки безпеки
- •26. Організація робочих місць. Робоче місце.
- •27. Механізація і автоматизація технологічних процесів і обладнання. Контрольно-вимірювальні засоби. Блокувальні і сигнальні пристрої
- •28. Вимоги безпеки до посудин, що працюють під тиском
- •29. Безпека при вантажо-розвантажувальних і транспортних роботах
- •30. Безпека при земляних роботах
- •31. Дія електричного струму на організм людини
- •32. Чинники, що впливають на наслідки ураження електрострумом
- •33. Вплив шляху протікання струму на наслідки ураження
- •34. Електробезпека та основні причини електротравматизму
- •35.Класифікація виробничих умов за рівнем електронебезпеки
- •36.Система засобів і заходів безпечної експлуатації електроустаткування
- •37. Захисне заземлення та занулення
- •38. Ізоляція, захисне відключення, індивідуальні засоби захисту.
- •39. Перша допомога при ураженні електричним струмом
- •40. Що таке пожежа та пожежна безпека. Основні нормативні документи. Причини пожеж.
- •41. Класифікація пожеж. Оцінка пожежовибухонебезпеки речовин, матеріалів.
- •42. Горіння та його види
- •43. Особливості горіння горючих речовин і матеріалів. Самозаймання
- •44. Категорії приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою
- •Категорія а
- •45. Класифікація пожежонебезпечних і вибухонебезпечних зон.
- •46. Засоби пожежогасіння. Класифікація вогнегасних засобів. Вогнегасники
- •47. Протипожежне водопостачання
- •48. Система протипожежного захисту
- •Вогнестійкість будівель і споруд . Властивості будівельних конструкцій
- •50. Установки пожежної автоматики
- •51. Організація забезпечення пожежної безпеки на підприємстві. Обов’язки посадових осіб та громадян щодо забезпечення пожежної безпеки.
- •52. Пожежна охорона та організація гасіння пожеж
- •53. Навчання з питань пожежної безпеки. Види інструктажів
46. Засоби пожежогасіння. Класифікація вогнегасних засобів. Вогнегасники
До засобів гасіння пожежі належать: вода й водяна пара; хімічна й повітряно-хімічна піна; інертні і негорючі гази; галоїдні вуглекислотні сполуки; сухі порошки; пісок, щільна тканина — повсть та азбест.
Універсальних вогнегасних засобів не існує. Тому для припинення процесу горіння однієї і тієї ж речовини у ряді випадків використовують різні вогнегасні засоби. При доборі засобів пожежогасіння треба виходити з можливості отримання найкращого вогнегасного ефекту при мінімальних затратах.
До первинних засобів пожежогасіння належать: вогнегасники; пожежні крани; ручні насоси; лопати, ломи, сокири, гаки, пили, багри; ящики з піском, бочки з водою; азбестові полотнища, повстяні мати та ін.
Первинні засоби пожежогасіння розміщують на пожежних щитах, які встановлюють на території об'єкта з розрахунку один щит на 5000м2. Вони мають бути пофарбовані у червоний колір, а пожежний інструмент у чорний.
Серед первинних засобів пожежогасіння найважливішу роль відіграють вогнегасники різних типів: хімічно-пінні, повітряно-пінні, порошкові, вуглекислотні, хладонові.
Залежно від способу транспортування вони бувають: переносні та пересувні.
Залежно від об'єму вогнегасники бувають малолітражні (до 5л), ручні (до 10 л), пересувні (понад 10л).
Вогнегасники маркують буквами, що означає їх вид та цифрами, що визначають їх об'єм.
Найбільш перспективними є порошкові вогнегасники, які застосовують для гасіння лужних металів, ЛЗР і ТР, електрообладнання, що горить під напругою до 1000В, твердих та газоподібних речовин.
Найбільш розповсюдженими є: ОП-1, ОП-2, ОП-9, ОП-10 — переносні; ОПА-50, ОПА-1000 — пересувні.
Вони відрізняються між собою лише складом порошку та пристроєм для його подачі.
Найбільш поширеними є хімічно-пінні вогнегасники (ОХП-10), призначенні для гасіння горючих рідин за винятком тих речовин, які здатні при взаємодії із хімічною піною вибухати або горіти. Ці вогнегасники не можна використовувати також для гасіння лужних металів і пожеж в електроустановках, що перебувають під напругою.
Для приведення вогнегасника в дію, повертають ручку запірного пристрою на 180º, перевертають горловиною донизу, а сприск спрямовують в осередок загоряння. Тиск у корпусі вогнегасника, через змішування кислотної і лужної частин, підвищується з виділенням вуглекислого газу та утворенням піни, яка викидається назовні.
Вуглекислотні вогнегасники застосовуються для гасіння загорянь на машинах, автомобілях і для невеликих об'ємів нафтопродуктів, а також електроустановок під напругою до 1000В.
У корпусі вогнегасника міститься вуглекислий газ у рідкому стані під високим тиском 6мПа (ручні) і 15 мПА (переносні). У горловині балону змонтований спеціальний пусковий пристрій із сифонною трубкою, який приводиться у дію за допомогою вентильного або пістолетного пристрою. Виходячи з балону назовні, зріджений двооксид вуглецю перетворюється на снігоподібну масу за температури - 80ºС.
Вибір типу вогнегасника визначається розмірами загоряння і можливих осередків пожеж.