55.Форми та методи наукового пізнання

Форми і методи наукового пізнання

Форми: -ідея, - гіпотеза, - припущення, - висновки, - концепції і т. д.

Ідея (від грец. – образ, начало) – логічна форма відображення певних зв’язків, котра спрямована на їх практичне втілення. Проблема – це певна форма знання про незнання, тобто вона є сама суперечність. Людина знає, що вона не знає. З точки зору філософії, проблема – це теоретико-пізнавальна форма існування суперечності між необхідністю певних дій і недостатніми ще умовами для її здійснення. Концепція – форма наукового знання, котре відображає цілісне пізнання об’єкту і розуміння його результатів. Як розуміння, концепція – це особистісне знання предмета, його особистісна інтерпретація. Гіпотеза (від грец. – здогадка) – здогадне знання, важлива форма розвитку науки. Наукова теорія – відносно замкнута, змістовна система знань, котра об’єднує і описує деяку сукупність явищ та процесів.

Методи пізнання:1.Методи емпіричного,чуттєвого,наукового пізнання:-спостереження,-вимірювання,-опис,-експеремент.Спостереження-багатократне споглядання, більш осяжні знання, більш об’єктивний характер.Вимірювання –більш об’єктивні знання. Опис-співставлення нових знань з попереднім знанням.2.Методи теоретичного наукового пізнання:-індукція,-дедукція,-аналіз,-синтез,-моделювання,-експеремент.Індукція –відформування теоретичних на основі емпіричних і загальних на основі одиничних.Дедукція-від загальних до конкретних. Аналіз-спроба дороблення існуючої системи знань і формування нової більш вузької системи знань, об’єктивними і конкретними. Синтез-обєднання певних знань,формують нову систему знань, які формують основу всього цілого. 3 Історичні методи:-метод історичної аналогії,-метод експертних оцінок,-екстроболяції.Історична аналогія- певна повторюваність розтягнута в часі. Експертна оцінка-використання уже набутої інформації, знань, підати аналізу нинішнього буття. Екстрабуляція-використовує набутті знання для пояснення інших об’єктів.

56. Наука та основні закономірності її розвитку

Наука — це процес творчої діяльності з отримання нового знання, і результат цієї діяльності у вигляді цілісної системи знань, сформульованих на основі певних принципів.

Найважливішими закономірностями розвитку науки вважаються наступні:

1)Обумовленість розвитку науки потребами суспільно-історичної практики. Це – головна рушійна сила або джерело розвитку науки

2) Відносна самостійність розвитку науки. Які б конкретні задачі ні практика ставила перед наукою, вирішення цих завдань може бути здійснено лише після досягнення певних ступенів розвитку самого процесу пізнання дійсності, який здійснюється в порядку послідовного переходу від менш глибокої сутності до все більш глибокою.

3)Спадкоємність у розвитку ідей і принципів, теорій та понять, методів і прийомів науки, нерозривність усього пізнання дійсності як внутрішньо єдиного цілеспрямованого процесу

4). Поступовість розвитку науки при чергуванні періодів відносно спокійного (еволюційного) розвитку і бурхливої (революційної) ломки теоретичних основ наукі, системи її понять і уявлень

5). Взаємодія і взаємозв'язок усіх складових галузей науки, в результаті чого предмет однієї науки може і повинен досліджуватися прийомами і методами інших наук. У результаті цього створюються необхідні умови для більш повного і глибокого розкриття сутності і законів якісно різних явищ

6).Свобода критики, безперешкодне обговорення спірних або незрозумілих питань науки, відкрите і вільне зіткнення різних думок. У результаті такої боротьби долається неминуча однобічність різних поглядів на об'єкт дослідження і виробляється єдине погляд, більш адекватне самій дійсності

7).Диференціація та інтеграція наукового знання. Диференціація наукового знання проявляється у виділенні окремих розділів науки у відносно самостійні дисципліни зі своїми завданнями і специфічними методами дослідження. Чим глибше наука проникає в деталі, тим краще вона розкриває зв'язки між різними областями дійсності, а звідси інтеграція наукового знання – формування наук, які вивчають властивості і відносини, загальні для великої кількості різноякісні об'єктів. Чим більше наука розкриває загальні зв'язки речей, тим краще вона усвідомлює суть деталей

8). Математизація науки. Сучасна наука характеризується проникненням математики в різні галузі знання. Нині є доступ не лише до глибоких проблем природознавства, але і до області соціальних досліджень вимагає найтонших математичних методів. Швидкому процесу математизації наук сприяє розвиток електронно-обчислювальної техніки