30.Сцієнтизм та антисцієнтизм у філософії хх ст

Суперечлива оцінка науки породила в середині XX ст. дві позиції - сцієнтизм та антисцієнтизм. Прихильники сцієнтизму вважають еталоном усіх інших видів людської духовної діяльності науку, ставлять її вище інших форм суспільної свідомості, проголошують науку вищою культурною діяльністю, заперечують соціально-гуманітарну і світоглядну проблематику, що не має пізнавального значення. Для антисцієнтизму характерне визнання обмеженості науки у вирішенні корінних проблем буття людини. Неоднозначна оцінка науки як соціальної цінності, посилена критика науки з позицій гуманізму в умовах зростаючої екологічної кризи, загрози ядерної війни, наслідків Чорнобильської атомної катастрофи та ін. ініціювали у науці активний перегляд цінностей. Така тематика наукових публікацій стала провідною. Традиційно науку пов'язували з істинним знанням, до якого прагне вчений. В сучасних умовах більшість вчених розрізнюють ціннісні установки науки і ціннісні установки особистості вченого. До ціннісних настанов науки належать ідеали і норми науки, гуманістичний зміст, об'єктивність, прагнення до істинного знання, ідеалу науковості.

31.Філософське значення психоаналізу

Психоаналіз - як одна з найважливіших течій 20ст.виник в рамках психіатрії як шлях до лікування неврозів. П в своїй початковій стадії не мав особливого значення в філософських вченнях Але з часом його теоретичні положення стали застосовуватись у філософії як пояснення особистих соціальних та культурних феноменів. П гіпотез та теорії які пояснюють роль несвідомого в житті людини треба виділити три його течії.1.лікувально-практичний,соціально-культурний пізнавальний. Засновник П –Фрейд(1856-1939)Його погляди на П формувалися під впливом природного-наукового матеріалізму. Фрейд розробив два напрями дослідження природи людини і розкриття психічних поривів внутрішнього світу та поведінки 2.вплив культурного та соціального стану на формування психічного життя людини. У цих дослідженнях Фрейд натикав ся на проблеми які неможливо було пояснити особливостями її становлення до дійсності. Головним у П стало виявлення несвідомого,його філософське тлумачення та осмислення. На думку Фрейда психіка людини роздвоюється на дві сфери свідоме та несвідоме. Поділ психіки на свідоме і несвідоме є основною передумовою П.Він дає змогу зрозуміти і піддати науковому дослідженню важливі патологічні процеси душевного життя. Тобто П має розглядати свідомість як якість психічного яке може приєднуватись чи не приєднуватись до таких якостей. Створена Фрейдом теоретична система психіки про свідоме те несвідоме стала основою психоаналітичної системи. Лібідо-це психічна енергія,що кількісно змінюється і якою можна вимірювати всі процеси та перетворення. Вчення про Лібідо є подальшим розвитком енергетичного підходу до психіки. Психіка за думкою Фрейда-це є засіб взаємозв’язку всіх епох. При цьому буття людини розглядається як постійна боротьба між інстинктом життя та інстинктом смерті. Зводячи людське життя до інстинктивних вчений заперечує соціально-культурні закономірно і вважає,що культура ґрунтується на відмові від задоволення бажань несвідомого і існує за рахунок енергії Лібідо. Досліджуючи походження та сутність культури Фрейд дійшов до висновку що таке явище як релігія слід вважати загальнолюдським нав’язливим неврозом відповідним до дитячого неврозу в сукупності неусвідомлених уявлень та почуттів. Це є форма масового божевілля. Соціальні та психологічні погляди вченого на мистецтво психології,етнографії,і в цілому на духовне життя сусп.-ва. Фрейд показав,що рівень свідомості є невід’ємним від інших рівнів психічної активності. Але розвиток П в сучасному світі суперечливий. Проте може на виділити деякі особливості сучасної психоаналітичної філософії: 1)орієнтація на виявлення основ людського буття елементів техніки,поведінки особливості 2)основним об’єктом досліджень є специфічна форма реальності психічне,яке має свою власну природу і підкоряється особливим законам розвитку