Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Психологія.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
4.03 Mб
Скачать
  1. Позиція викладача в навчально-професійній взаємодії зі студентами (розуміння, визнання і прийняття студента).

Організаційно-управлінським центром педагогічної взаємодії в спілкуванні є педагогічна позиція викладача. У ній поєднується і його професійна свідомість, і професійна діяльність. Перша позиція позиція розуміння.Щоб навчитися розуміти співрозмовника, треба розвивати в собі рефлексію: об'єктивно оцінювати себе, критично ставитися до себе, уважно вислуховувати аргументи співрозмовника, пояснення ним причин своєї поведінки, бути проникливим до змісту й мотивів повідомлення, вникати в проблеми, не бути упередженим, не поспішати з критичним і категоричним висновком. Інакше виникає взаємонепорозуміння - смисловий бар'єр, який веде спочатку до неповній до викладача, а потім до небажання спілкуватися з ним.

Причиною непорозуміння між викладачем і студентом може бути спалах власних емоцій При спалаху негативних емоцій краще не застосовувати аналізу стосунків і не вирішувати їх. Спалах негативних емоцій викликає у відповідь спалах емоцій у співрозмовника і призводить до відчуженості один від одного.

Перешкодою до взаєморозуміння є також абсолютизація рольових позицій, що виявляється в дидактичному центризмі.

Друга позиція - позиція визнання викладачем студента як особистості, яка має право на свій вибір, свої думки і свою позицію. Позиція викладача тут виявляється в його вірі в розум студента, у його позитивні прагнення до розкриття своїх потенційних можливостей і саморозвитку.

Таким чином, визнання студента в педагогічному спілкуванні створює особистість майбутнього професіонала, володаря позитивної самооцінки, рефлексії.

Третя позиція викладача - безумовне прийняття студента як особистості. Прийняття студента - цс визнання його права па будь-яку гаму власних почуттів без ризику втратити повагу викладача. Безумовне прийняття допомагає послабити й навіть зовсім подолати тривожність студента, сприяє самоствердженню, дає свободу для самореалізації. Таким чином, безумовне прийняття студента виявляється: в увазі до його почуттів і думок, готовності їх почути й зрозуміти; у підтримці у повазі до позиції студента; у вірі в його сили й можливості. Таким чином, прийняття не заперечує принципового й вимогливого ставлення до студента. Вимогливість дає позитивні результати стосовно зростання особистості лише на фоні прийняття особистості й бажання допомогти їй.

  1. Конфлікти у взаєминах «студент – викладач», «викладач-студентська академічна група», їх причини та шляхи конструктивного розв’язання.

Конфлікт (лат. conflictus – зіткнення) – зіткнення інтересів осіб і груп, їхній ідей, протилежних поглядів, потреб, оцінок, рівня прагнень, домагань тощо. В основі конфлікту можуть лежати реальні або ілюзорні, усвідомлені й неусвідомлені протиріччя, спроба вирішення яких відбувається на фоні гострих емоційних станів. Це найчастіше буває тоді, коли протиріччя загострюються, емоції кожного захоплюють розум і спотворюється сприймання і розуміння того, що відбувається.

За характером є такі конфлікти:

  • міжособистісні;

  • міжгрупові;

  • між індивідом і групою;

  • внутрішньоособистісні.

За змістом конфлікти бувають:

  • ідеологічні;

  • професійні;

  • психологічні;

  • амбіційні;

  • етичні;

  • побутові.

Ознаки педагогічного конфлікту:

  • контакти зводяться до мінімуму;

  • кожен відстоює свої цінності, які не збігаються в суб’єктів конфлікту;

  • виникає психологічний антагонізм між викладачем і студентом;

  • кожен намагається «брати верх», перемогти, не враховуючи інтереси іншого;

  • об’єктивні причини конфлікту переносяться на особу, з якою конфліктують, тобто набувають суб’єктивного характеру.

Конфлікти дидактичної взаємодії мають місце тоді, коли, по-перше, оцінка викладача виступає знаряддям покарання студента; по-друге, коли за однакові помилки, наприклад, у контрольній роботі, викладач виставляє різні оцінки. Є конфлікти, спричинені хибною тактикою педагогічної взаємодії:

  • неоднакове ставлення викладача до студентів;

  • порушення педагогічної етики та грубощі;

  • приниження гідності;

  • підкреслювання своєї правоти;

  • погроза студентам перед екзаменами та заліками;

  • категоричність у судженнях;

  • відсутність індивідуального підходу, незнання індивідуальних особливостей і, як наслідок, негативний психічний стан студентів, боязкість, тривожність, напруга, втомленість тощо.

Дії людини при виникненні конфліктної ситуації:

  • Зберігати самовладання, витримку.

  • Дати можливість партнеру висловити претензії («випустити пару»).

  • Не «підливати олії у вогонь», не вступати в суперечку, не переходити на оцінку суб’єкта як особистості, не загрузнути в критиці.

  • Висловити прохання партнеру, сформулювати зміст претензії і кінцевий результат, якого він прагне.

  • Чітко та об’єктивно висловлювати свою позицію щодо очікувань партнера.

  • Намагатися дотримуватися рівності, обміркувуючи проблеми.

  • Якщо помилилися, визнати помилку, але спокійно, без самоприниження та з гідністю.

  • Прийняти пропозицію і домовитися про майбутнє.

  • Намагатися підтримувати баланс ділових стосунків у конструктивних межах.

Засоби вирішення конфліктів:

  • Картографія конфлікту: визначення проблеми, його учасників і хто чого побоюється, які потреби відстоюються. Кожен висловлює свою точку зору, вислуховує інших, виникає можливість сформулювати новий варіант вирішення проблеми, який задовольняє всіх.

  • Вироблення альтернативних варіантів виходу з конфлікту, які аналізуються. Обирається той, який справедливий для всіх, який достатній для задоволення потреб кожного.

  • Переговори проходять поетапно: а) підготовчий – збір фактів, їх аналіз; б) процес переговорів; в) їх завершення, прийняття згоди.

  • Посередництво – запрошується третя особа, яка в конфлікті не бере участі та є об’єктивною.