
- •Предмет психології вищої школи, її завдання, основні категорії.
- •Роль психолого-педагогічної підготовки майбутнього викладача вищої школи.
- •Структура і міждисциплінарні зв’язки курсу «Психологія вищої школи».
- •Методологія науково-психологічних досліджень. Класифікація методів психології вищої школи та їх загальна характеристика.
- •Студентство як особливе соціально-психологічне явище. Своєрідність соціальної ситуації розвитку сучасного студента.
- •Характеристика студентського віку як особливого періоду розвитку людини.
- •Суперечності студентського віку та шляхи їх розв'язання.
- •Адаптація студента-першокурсника до навчання у вищій школі.
- •Динаміка розвитку студента протягом його навчання у вищому навчальному закладі (проблеми і завдання).
- •Новоутворення студентського віку як передумова успішного розв'язання професійних завдань молодим фахівцем.
- •Вимоги до особистості фахівця з вищою освітою.
- •Фактори, що визначають соціально-психологічний портрет сучасного студента.
- •Аналіз особистості студентської молоді залежно від мотивів вибору нею професії (спеціальності) і здобуття вищої освіти.
- •Типологія сучасних студентів.
- •Психолого-педагогічна модель особистості викладача вищої школи.
- •Психологічні типи викладачів і оцінка ефективності їх педагогічної діяльності.
- •Типи викладачів «очима» студентів.
- •Механізми та джерела соціалізації особистості студента в умовах вищої школи.
- •Формування «я-концепції» студента як показника особистісного його зростання протягом навчання у внз.
- •Формування професійної спрямованості особистості студента. Розвиток професійної ідентичності.
- •Психологічні особливості виховання студентів у процесі навчання.
- •Самовиховання і саморозвиток майбутніх фахівців із вищою освітою.
- •Соціально-психологічні чинники та психологічні механізми формування моральних якостей студентів.
- •Формування психологічної готовності студентів до самостійного виконання професійних функцій після закінчення вищого навчального закладу.
- •Психологічні засади педагогічного управління навчальним процесом у вищій школі.
- •Психологічні основи педагогічного контролю та оцінки якості навчання студентів.
- •Навчально-професійна діяльність як провідна діяльність студентів, її психологічні особливості, структура і функції.
- •Мотивація учіння студентів, її розвиток у процесі навчання.
- •Пізнавальні психічні процеси в навчальній діяльності студента.
- •Емоційно-вольові процеси і психічні стани в навчально-професійній діяльності студента.
- •Психологічні особливості засвоєння знань студентами.
- •Психолого-педагогічні аспекти організації самостійної роботи студентів.
- •Розвиток самостійного творчого мислення студентів у процесі навчання.
- •Академічна успішність студентів, критерії та умови її ефективності. Причини неуспішності та їх подолання.
- •Індивідуальний стиль навчально-пізнавальної діяльності студента, його формування та врахування в процесі навчання.
- •Особливості змісту і структури науково-педагогічної діяльності викладача.
- •Психологічні передумови ефективності діяльності викладача. Роль його настанов і особливостей «я-концепції».
- •Шляхи формування педагогічної майстерності й підвищення рівня професіоналізму викладача вищої школи.
- •Психологічні особливості студентської академічної групи, її структура і зміст діяльності.
- •Соціально-психологічні явища в студентській академічній групі та їх вплив на особистість студента.
- •Рівні розвитку студентської академічної групи та шляхи формування студентського колективу.
- •Проблема керівництва і лідерства в студентській академічній групі. Психологічні засади студентського самоврядування.
- •Професійно-педагогічне спілкування та його особливості в умовах вищого навчального закладу.
- •Стилі професійно-педагогічного спілкування та оцінка їх ефективності.
- •Психологічні умови ефективності професійного діалогу.
- •Бар’єри професійно-педагогічного спілкування, їх причини та шляхи подолання.
- •Взаємини «викладач – студент» як чинник становлення і розвитку особистості майбутнього фахівця та їх оптимізація.
- •Позиція викладача в навчально-професійній взаємодії зі студентами (розуміння, визнання і прийняття студента).
- •Конфлікти у взаєминах «студент – викладач», «викладач-студентська академічна група», їх причини та шляхи конструктивного розв’язання.
- •Основні напрями реалізації виховних функцій у вищій школі.
Позиція викладача в навчально-професійній взаємодії зі студентами (розуміння, визнання і прийняття студента).
Організаційно-управлінським центром педагогічної взаємодії в спілкуванні є педагогічна позиція викладача. У ній поєднується і його професійна свідомість, і професійна діяльність. Перша позиція позиція розуміння.Щоб навчитися розуміти співрозмовника, треба розвивати в собі рефлексію: об'єктивно оцінювати себе, критично ставитися до себе, уважно вислуховувати аргументи співрозмовника, пояснення ним причин своєї поведінки, бути проникливим до змісту й мотивів повідомлення, вникати в проблеми, не бути упередженим, не поспішати з критичним і категоричним висновком. Інакше виникає взаємонепорозуміння - смисловий бар'єр, який веде спочатку до неповній до викладача, а потім до небажання спілкуватися з ним.
Причиною непорозуміння між викладачем і студентом може бути спалах власних емоцій При спалаху негативних емоцій краще не застосовувати аналізу стосунків і не вирішувати їх. Спалах негативних емоцій викликає у відповідь спалах емоцій у співрозмовника і призводить до відчуженості один від одного.
Перешкодою до взаєморозуміння є також абсолютизація рольових позицій, що виявляється в дидактичному центризмі.
Друга позиція - позиція визнання викладачем студента як особистості, яка має право на свій вибір, свої думки і свою позицію. Позиція викладача тут виявляється в його вірі в розум студента, у його позитивні прагнення до розкриття своїх потенційних можливостей і саморозвитку.
Таким чином, визнання студента в педагогічному спілкуванні створює особистість майбутнього професіонала, володаря позитивної самооцінки, рефлексії.
Третя позиція викладача - безумовне прийняття студента як особистості. Прийняття студента - цс визнання його права па будь-яку гаму власних почуттів без ризику втратити повагу викладача. Безумовне прийняття допомагає послабити й навіть зовсім подолати тривожність студента, сприяє самоствердженню, дає свободу для самореалізації. Таким чином, безумовне прийняття студента виявляється: в увазі до його почуттів і думок, готовності їх почути й зрозуміти; у підтримці у повазі до позиції студента; у вірі в його сили й можливості. Таким чином, прийняття не заперечує принципового й вимогливого ставлення до студента. Вимогливість дає позитивні результати стосовно зростання особистості лише на фоні прийняття особистості й бажання допомогти їй.
Конфлікти у взаєминах «студент – викладач», «викладач-студентська академічна група», їх причини та шляхи конструктивного розв’язання.
Конфлікт (лат. conflictus – зіткнення) – зіткнення інтересів осіб і груп, їхній ідей, протилежних поглядів, потреб, оцінок, рівня прагнень, домагань тощо. В основі конфлікту можуть лежати реальні або ілюзорні, усвідомлені й неусвідомлені протиріччя, спроба вирішення яких відбувається на фоні гострих емоційних станів. Це найчастіше буває тоді, коли протиріччя загострюються, емоції кожного захоплюють розум і спотворюється сприймання і розуміння того, що відбувається.
За характером є такі конфлікти:
міжособистісні;
міжгрупові;
між індивідом і групою;
внутрішньоособистісні.
За змістом конфлікти бувають:
ідеологічні;
професійні;
психологічні;
амбіційні;
етичні;
побутові.
Ознаки педагогічного конфлікту:
контакти зводяться до мінімуму;
кожен відстоює свої цінності, які не збігаються в суб’єктів конфлікту;
виникає психологічний антагонізм між викладачем і студентом;
кожен намагається «брати верх», перемогти, не враховуючи інтереси іншого;
об’єктивні причини конфлікту переносяться на особу, з якою конфліктують, тобто набувають суб’єктивного характеру.
Конфлікти дидактичної взаємодії мають місце тоді, коли, по-перше, оцінка викладача виступає знаряддям покарання студента; по-друге, коли за однакові помилки, наприклад, у контрольній роботі, викладач виставляє різні оцінки. Є конфлікти, спричинені хибною тактикою педагогічної взаємодії:
неоднакове ставлення викладача до студентів;
порушення педагогічної етики та грубощі;
приниження гідності;
підкреслювання своєї правоти;
погроза студентам перед екзаменами та заліками;
категоричність у судженнях;
відсутність індивідуального підходу, незнання індивідуальних особливостей і, як наслідок, негативний психічний стан студентів, боязкість, тривожність, напруга, втомленість тощо.
Дії людини при виникненні конфліктної ситуації:
Зберігати самовладання, витримку.
Дати можливість партнеру висловити претензії («випустити пару»).
Не «підливати олії у вогонь», не вступати в суперечку, не переходити на оцінку суб’єкта як особистості, не загрузнути в критиці.
Висловити прохання партнеру, сформулювати зміст претензії і кінцевий результат, якого він прагне.
Чітко та об’єктивно висловлювати свою позицію щодо очікувань партнера.
Намагатися дотримуватися рівності, обміркувуючи проблеми.
Якщо помилилися, визнати помилку, але спокійно, без самоприниження та з гідністю.
Прийняти пропозицію і домовитися про майбутнє.
Намагатися підтримувати баланс ділових стосунків у конструктивних межах.
Засоби вирішення конфліктів:
Картографія конфлікту: визначення проблеми, його учасників і хто чого побоюється, які потреби відстоюються. Кожен висловлює свою точку зору, вислуховує інших, виникає можливість сформулювати новий варіант вирішення проблеми, який задовольняє всіх.
Вироблення альтернативних варіантів виходу з конфлікту, які аналізуються. Обирається той, який справедливий для всіх, який достатній для задоволення потреб кожного.
Переговори проходять поетапно: а) підготовчий – збір фактів, їх аналіз; б) процес переговорів; в) їх завершення, прийняття згоди.
Посередництво – запрошується третя особа, яка в конфлікті не бере участі та є об’єктивною.