
- •Предмет психології вищої школи, її завдання, основні категорії.
- •Роль психолого-педагогічної підготовки майбутнього викладача вищої школи.
- •Структура і міждисциплінарні зв’язки курсу «Психологія вищої школи».
- •Методологія науково-психологічних досліджень. Класифікація методів психології вищої школи та їх загальна характеристика.
- •Студентство як особливе соціально-психологічне явище. Своєрідність соціальної ситуації розвитку сучасного студента.
- •Характеристика студентського віку як особливого періоду розвитку людини.
- •Суперечності студентського віку та шляхи їх розв'язання.
- •Адаптація студента-першокурсника до навчання у вищій школі.
- •Динаміка розвитку студента протягом його навчання у вищому навчальному закладі (проблеми і завдання).
- •Новоутворення студентського віку як передумова успішного розв'язання професійних завдань молодим фахівцем.
- •Вимоги до особистості фахівця з вищою освітою.
- •Фактори, що визначають соціально-психологічний портрет сучасного студента.
- •Аналіз особистості студентської молоді залежно від мотивів вибору нею професії (спеціальності) і здобуття вищої освіти.
- •Типологія сучасних студентів.
- •Психолого-педагогічна модель особистості викладача вищої школи.
- •Психологічні типи викладачів і оцінка ефективності їх педагогічної діяльності.
- •Типи викладачів «очима» студентів.
- •Механізми та джерела соціалізації особистості студента в умовах вищої школи.
- •Формування «я-концепції» студента як показника особистісного його зростання протягом навчання у внз.
- •Формування професійної спрямованості особистості студента. Розвиток професійної ідентичності.
- •Психологічні особливості виховання студентів у процесі навчання.
- •Самовиховання і саморозвиток майбутніх фахівців із вищою освітою.
- •Соціально-психологічні чинники та психологічні механізми формування моральних якостей студентів.
- •Формування психологічної готовності студентів до самостійного виконання професійних функцій після закінчення вищого навчального закладу.
- •Психологічні засади педагогічного управління навчальним процесом у вищій школі.
- •Психологічні основи педагогічного контролю та оцінки якості навчання студентів.
- •Навчально-професійна діяльність як провідна діяльність студентів, її психологічні особливості, структура і функції.
- •Мотивація учіння студентів, її розвиток у процесі навчання.
- •Пізнавальні психічні процеси в навчальній діяльності студента.
- •Емоційно-вольові процеси і психічні стани в навчально-професійній діяльності студента.
- •Психологічні особливості засвоєння знань студентами.
- •Психолого-педагогічні аспекти організації самостійної роботи студентів.
- •Розвиток самостійного творчого мислення студентів у процесі навчання.
- •Академічна успішність студентів, критерії та умови її ефективності. Причини неуспішності та їх подолання.
- •Індивідуальний стиль навчально-пізнавальної діяльності студента, його формування та врахування в процесі навчання.
- •Особливості змісту і структури науково-педагогічної діяльності викладача.
- •Психологічні передумови ефективності діяльності викладача. Роль його настанов і особливостей «я-концепції».
- •Шляхи формування педагогічної майстерності й підвищення рівня професіоналізму викладача вищої школи.
- •Психологічні особливості студентської академічної групи, її структура і зміст діяльності.
- •Соціально-психологічні явища в студентській академічній групі та їх вплив на особистість студента.
- •Рівні розвитку студентської академічної групи та шляхи формування студентського колективу.
- •Проблема керівництва і лідерства в студентській академічній групі. Психологічні засади студентського самоврядування.
- •Професійно-педагогічне спілкування та його особливості в умовах вищого навчального закладу.
- •Стилі професійно-педагогічного спілкування та оцінка їх ефективності.
- •Психологічні умови ефективності професійного діалогу.
- •Бар’єри професійно-педагогічного спілкування, їх причини та шляхи подолання.
- •Взаємини «викладач – студент» як чинник становлення і розвитку особистості майбутнього фахівця та їх оптимізація.
- •Позиція викладача в навчально-професійній взаємодії зі студентами (розуміння, визнання і прийняття студента).
- •Конфлікти у взаєминах «студент – викладач», «викладач-студентська академічна група», їх причини та шляхи конструктивного розв’язання.
- •Основні напрями реалізації виховних функцій у вищій школі.
Індивідуальний стиль навчально-пізнавальної діяльності студента, його формування та врахування в процесі навчання.
Важливим фактором успішності студента є індивідуальний стиль його навчально-професійної діяльності, що виявляється в стійких способах її здійснення відповідно до індивідуально-психологічних особливостей (темп роботи, період реагування, швидкість запам’ятовування та ін.) і наявних навчальних умінь і навичок. Одночасно важливо надавати студентам право вибору форми навчальної роботи, способу контролю і періоду звітності за її результати, залучати їх до визначення часткових цілей і змісту навчання, окреслювати обсяг навчальних завдань.
Індивідуальний стиль навчальної діяльності визначається як прийнята індивідом стійка сукупність прийомів і способів навчальної роботи, обумовлена його індивідуальними особливостями. Найтісніший зв’язок спостерігається в студентів між індивідуальним стилем діяльності та особистісними, особливо вольовими, мотиваційними й оціночними властивостями, а не з властивостями нервової системи, як можна припустити.
Критерієм правильного вибору стилю відповідно до своїх індивідуальних особливостей служить відчуття зручності, комфорту, зняття напруги в процесі діяльності.
С.Б. Пустовалов виділяє шість індивідуально-типологічних стилів навчальної роботи студентів:
1. Представники креативно-відповідального стилю виділяються серед однолітків творчим характером розумової діяльності й активним потягом до знань, схильністю до інтелектуальних занять. Студенти відзначаються активністю, спонтанністю, відкритістю до нових наукових фактів, ініціативністю, вмінням узагальнювати, багатством і силою уяви, вмінням формулювати проблеми.
2. Студенти креативно-вибіркового стилю характеризуються виразним творчим характером інтелектуальної діяльності, широким колом пізнавальних інтересів і чіткою послідовною організацією, спрямованою лише на привабливий для них матеріал; захоплюються творчими видами роботи; скептично ставляться до другорядного матеріалу, ігноруючи вимоги викладача. Позиція викладача повинна орієнтуватися на розвиток у таких студентів свідомо-вольової мотивації та нагромадження досвіду добросовісної систематичної роботи.
3. Студенти ретроевристичного стилю характеризуються більш-менш вираженою самостійністю, глибиною мислення й схильністю переоцінювати оригінальність, "самобутність" своєї особистості; в результаті вони не оволодівають фактичним науковим матеріалом, навичками самостійної роботи.
4. Студенти репродуктивно-узагальнюючого стилю схильні до репродуктивного мислення; орієнтовані на засвоєння всього обсягу навчального матеріалу; добросовісні, відповідальні. Про них складаються добрі враження у викладачів, до них часто звертаються одногрупники за допомогою. Для них характерні суб'єктивні труднощі, оскільки сприйняття нового матеріалу пов'язане з певними стереотипами, шаблонними прийомами й формами самостійної роботи. Відповідно їхнє навчання супроводжується великими енергетичними затратами.
5. Студенти з репродуктивно-формальним стилем характеризуються репродуктивним мисленням і установкою на заучування. Представники цього стилю зазвичай невпевнені, зосереджені на собі, позбавлені розваг, болюче переживають найменші невдачі; кожен екзамен у них супроводжується стресом. Педагогічна допомога в таких випадках повинна бути спрямована, в першу чергу, на розвиток пізнавальних інтересів, ініціативи; підвищення самооцінки й упевненості в собі.
6. Інактивний стиль виявляється у слабкій вираженості пізнавальних інтересів, інтелектуальній пасивності, байдужості до навчальних успіхів.
Зазначені індивідуально-типологічні стилі не виключають один одного і не вичерпують усієї індивідуальної різноманітності. Вони є лише спробою умовно класифікувати індивідуальні стилі навчальної діяльності студентів із метою диференціації навчального процесу. Завдання викладача – враховуючи належність студентів до певних індивідуально-типологічних стилів, забезпечити таку організацію навчання, яке сприятиме отриманню позитивних результатів та емоційного задоволення не лише від результатів, а й від процесу навчання.