13. Аналіз особистості студентської молоді залежно від мотивів вибору нею професії (спеціальності) і здобуття вищої освіти.

Різні автори називають різні мотиви вступу до вузу.

Згідно Є.П. Ільїну, основними мотивами вступу до ВНЗ є: бажання перебувати в колі студентської молоді, велике суспільне значення професії і широка сфера її застосування, відповідність професії інтересам і нахилам і її творчі можливості.

Провідними навчальними мотивами у студентів є «професійні» та «особистого престижу», менш значимі «прагматичні» (отримати диплом про вищу освіту) і «пізнавальні» (А. Н. Пєчніков, Г. А. Мухіна, 1996). Щоправда, на різних курсах роль домінуючих мотивів змінюється. На першому курсі провідний мотив - «професійний», на другому - «особистого престижу», на третьому і четвертому курсах - обидва ці мотиву, на четвертому - ще й «прагматичний».

М.В. Вовчик-Блакитна (1983) на першому - стартовому - етапі переходу абітурієнта до студентських формам життя і навчання в якості ведучого мотиву виділяє престижний (утвердження себе в статусі студента), на другому місці - пізнавальний інтерес, а на третьому - професійно практичний мотив. Ф.М. Рахматулліна (1981) не вивчала мотив «престижу», а виявляла загальносоціальні мотиви (розуміння високої соціальної значимості вищої освіти). За її даними, на всіх курсах перше місце за значимістю займав «професійний» мотив. Друге місце на першому курсі було у «пізнавального» мотиву, але на наступних курсах на це місце вийшов загальносоціальні мотив, відтіснивши «пізнавальний» мотив на третє місце. «Утилітарний» (прагматичний) мотив на всіх курсах посідав четверте місце; характерно, що від молодших до старших курсів його рейтинг падав, у той час як рейтинг «професійного» мотиву, як і «загальносоціального», зростав [4].

У добре встигаючих студентів «професійний», «пізнавальний» і «обшесоціальний» мотиви були виражені більше, ніж у среднеуспевающих, а «утилітарний» мотив у останніх був виражений сильніше, ніж у перших. Характерно й те, що у добре встигаючих студентів «пізнавальний» мотив посідав друге місце, а у студентів із середньою успішністю - третє.

А.І. Гебос (1977) виділено чинники (умови), що сприяють формуванню у студентів позитивного мотиву до навчання:

усвідомлення найближчих і кінцевих цілей навчання;

усвідомлення теоретичної і практичної значущості засвоюваних знань;

емоційна форма викладу навчального матеріалу;

показ «перспективних ліній» у розвитку наукових понять;

професійна спрямованість навчальної діяльності;

вибір завдань, що створюють проблемні ситуації в структурі навчальної діяльності;

наявність допитливості і «пізнавального психологічного клімату» в навчальній групі

Таким чином, можна дати таку характеристику внутрішнім і зовнішнім мотивів навчання.

Внутрішні мотиви носять особистісно значущий характер, обумовлені пізнавальною потребою суб'єкта, задоволенням, одержуваних від процесу пізнання і реалізації свого особистісного потенціалу. Домінування внутрішньої мотивації характеризується проявом високої пізнавальної активності учня в процесі навчальної діяльності. Оволодіння навчальним матеріалом є і мотивом і метою навчання. Учень безпосередньо залучений у процес пізнання, і це приносить йому емоційне задоволення.

Зовнішні мотиви характеризуються тим, що оволодіння змістом навчального предмета не є метою навчання, а виступає засобом досягнення інших цілей. Це може бути одержання гарної оцінки (атестата, диплома), отримання стипендії, підпорядкування вимогам вчителя або батьків, отримання похвали, визнання товаришів і ін При зовнішній мотивації учень, як правило, відчужений від процесу пізнання, виявляє пасивність, переживає безглуздість того, що відбувається або його активність носить вимушений характер. Зміст навчальних предметів не є для учня особистісно значущим [6].