118. Управління необоротними активами підприємства

Управління необоротними активами полягає у фінансовому забезпеченні своєчасного їх оновлення і високій ефективності використання.

Основні завдання управління необоротними активами :

Аналіз відтворення і використання необоротних активів підприємства в попередньому періоді:

1) Дослідження динаміки обсягу необоротних активів, зокрема, темпів їх росту у порівнянні з темпами росту обсягів виробництва і реалізації продукції, обсягів оборотних активів.

2) Вивчення складу операційних необоротних активів підприємства і динаміки їх структури.

3) Оцінка стану необоротних активів.

4) Розрахунок періоду обороту операційних необоротних активів.

5) Вивчення інтенсивності оновлення операційних необоротних активів у періоді, що аналізується.

6) Оцінка рівня ефективності використання операційних необоротних активів у періоді, що вивчається.

Оптимізація загального обсягу і складу операційних необоротних активів підприємства з урахуванням виявлених у процесі аналізу можливих резервів підвищення продуктивного використання операційних необоротних активів у плановому періоді.

Забезпечення своєчасного оновлення операційних необоротних активів підприємства на основі визначення необхідного рівня інтенсивності оновлення окремих груп операційних необоротних активів, розрахунку загальної суми активів, що підлягають оновленню, вибору форм і встановлення вартості оновлення різних груп активів.

Забезпечення ефективного використання необоротних активів підприємства, що спрямоване на підвищення коефіцієнтів рентабельності й виробничої віддачі необоротних активів.

Оптимізація структури джерел фінансування операційних необоротних активів: 1) власний капітал; 2) власний і позичковий капітал.

Враховуються такі фактори:

•сума і рівень власного капіталу підприємства;

•вартість довгострокового фінансового кредиту у порівнянні з рентабельністю залучених нових необоротних активів;

•співвідношення власного і позичкового капіталу, що визначає рівень фінансової стійкості підприємства;

•доступність довгострокового фінансового кредиту для підприємства.

Важливим джерелом фінансування необоротних активів є їх оренда (лізинг). При цьому необхідно враховувати переваги і недоліки оренди.

119. Конкурентоспроможність підприємства та фактори, що її визачають

Ключові фактори успіху – це характерний для певної галузі перелік

чинників, що приносять їй переваги перед іншими галузями, а також однієї фірми галузі над іншою. Ці фактори не є постійними , вони змінюються залежно від особливостей галузі, сегментів ринку, що обслуговуються, також часу та життєвого циклу галузі та фірми.

Ключові фактори успіху формують конкурентоспроможність об(єкту дослідження (товару, виробництва, фірми, галузі, держави).

Найчастіше конкурентоспроможність розглядається у двох аспектах:

конкурентоспроможність товару тобто ступінь його відповідності на певний момент вимогам цільових груп споживачів або обраного ринку за найважливішими характеристиками: технічними, економічними екологічними і т.д.

Конкурентоспроможність фірми – це рівень її компетенції відносно інших фірм-конкурентів у нагромадженні та використанні виробничого потенціалу.

Цих два аспекти тісно зв(язані між собою, оскільки конкурентоспроможні товари – це результат функціонування конкурентоспроможної фірми, здатної їх виготовити і забезпечити необхідний рівень споживання у замовників.

Для характеристики конкурентів можна використати такі фактори:

Частка ринку, що обслуговується;

Імідж, досвід, наявність добре відомих торгових марок;

Фінансовий стан;

Наявність передової технології та виробничих потужностей;

Наявність висококваліфікованих кадрів;

Вид і рівень реклами та інші.

Слід розрізняти параметри та показники конкурентоспроможності.

Параметри конкурентоспроможності – це найчастіше кількісні

характеристики властивостей товару, які враховують галузеві особливості оцінки його конкурентоспроможності.Розрізняють наступні групи параметрів конкурентоспроможності: технічні, економічні, нормативні (різних типів).

Показники конкурентоспроможності – це сукупність системних критеріїв кількісної оцінки рівня конкурентоспроможності, які базуються на

параметрах конкурентоспроможності (ціна, собівартість, прибутковість,

потужність і т. д.).

Конкурентоспроможність фірми характеризує можливості і динаміку її пристосування до умов ринкової конкуренції.