
- •1. Типологія системного підходу в управлінні організацією (механістична і гуманістична моделі).
- •2. Підприємство як суб'єкт господарювання, його суть та функції.
- •3. П'ять конкурентних сил (за м.Портером):
- •1. Нові конкуренти.
- •5. Принципи і функції маркетингової діяльності.
- •6. Маркетинг як специфічна функція управління. Місце маркетингу в загальній системі управління організацією.
- •7. Структура та функції апарату управління маркетинговою діяльністю
- •8. Функціональна організаційна структура маркетингової служби. Переваги і недоліки.
- •9. Товарно-функціональна організаційна структура маркетингової служби.
- •10. Сутність маркетингової концепції управління організацією
- •11. Маркетингова програма з продукту
- •12. Товарний асортимент та товарна номенклатура товарів підприємства
- •13. Суть і мета механізму фінансового менеджменту.
- •14. «Фінансиаризація». Сутність і значення
- •15. Принципи фінансового менеджменту
- •16. Основні завдання та об’єкти фінансового менеджменту
- •18. Поняття фінансового механізму
- •19. Система фінансових індикаторів
- •20. Фінансова політика підприємства
- •21. Управління формуванням та використанням активів підприємства
- •22. Класифікація активів підприємства в залежності від участі в господарському обороті
- •23. Управління оборотними активами (запасами, дебіторською заборгованістю, грошовими активами)
- •24. Політика розподілу продукції підприємства
- •25.Особливості збутової діяльності
- •26. Управління процесом формування товарного асортименту
- •27. Поняття каналу розподілу та основні методи збуту
- •28. Основні завдання фінансового менеджменту
- •29. Стратегія диверсифікації
- •30. Товарні стратегії процесу планування товарного асортименту
- •31. Виробничо-збутова програма підприємств. Фактори, що визначають структуру асортименту
- •32. Організація як складова система та об'єкт управління
- •33.Закон синергії та його сутність
- •34. Організація як складова система та об'єкт управління
- •35. Місія організації
- •36. Головна властивість системи та її сутність
- •37. Поняття «організації» та її характерні ознаки
- •38. Внутрішнє середовище організації, фактори та їх сутність
- •39. Характерні особливості структури системи
- •40. Сучасна парадигма менеджменту
- •41. Динамічна рівновага системи та її значення в успішній діяльності організації
- •42. Життєвий цикл організації
- •43. Взаємозв'язок внутрішніх елементів організаційної системи і факторів зовнішнього середовища.
- •44. Етап прискореного росту організації
- •47. Фактори непрямого впливу на систему
- •48. Конкурентні стратегії підприємства (Найменші сукупні витрати, зосередження, диференціація)
- •49. Етап "зрілості "організації та його характеристика
- •50. Ключові фактори успіху
- •51.Етап "підприємництва"організації та його характеристика
- •52. Етап "уповільнення росту "організації та його характеристика
- •53.Холізм та емерджентність у виробничих системах
- •54. Етап «спаду» організації та його характеристика
- •55.Відкриті та закриті системи. Сутність і особливості діяльності
- •56. Етап зрілості організації та його характеристика
- •57. Типова крива життєвого циклу організації
- •58. Теорія виживання в умовах структурних зрушень
- •59. Формування статутного фонду акціонерного товариства
- •60. Припинення діяльності підприємств бізнесу
- •61. Формальні та Неформальні зв'язки
- •62. Державна реєстрація
- •63. Лінійні та функціональні зв’язки
- •64. Вкладення до статутного фонду, зміни статутного фонду
- •65. Поділ праці та спеціалізація
- •66. Реінжиніринг
- •67. Горизонтальні та вертикальні зв’язки в організації
- •68. Статутний фонд товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю та порядок його формування
- •69. Розподіл прав та відповідальності в організації
- •70. Ієрархія організації та її ланцюговість
- •71. Технологія роботи в середині організації
- •72. Централізація та децентралізація: переваги та недоліки в управлінській діяльності
- •73.Вплив ситуаційних чинників на проектування організації: стан зовн. Середовища
- •74.Масштаб керованості та контролю
- •75.Вплив ситуаційних чинників на проектування організації: стратегічний вибір керівництва організації стосовно її цілей
- •76. Зв'язки в організації та координація.
- •77. Вкладення до статутного фонду
- •78. Департаменталізація та кооперація.
- •79. Технологія роботи в середині організації.
- •80. Реорганізація підприємства. Етапи.
- •81. Ієрархія організації та її ланцюговість.
- •82. Розподіл прав та відповідальності
- •83. Показники для оцінки ефективності управління. Підходи до визначення понять «ефект» і «ефективність»
- •2. Коефіцієнт централізації управління:
- •3. Коефіцієнт територіальної концентрації:
- •4. Коефіцієнт керованості:
- •6. Коефіцієнт дублювання функцій:
- •84. Аналіз соціально-психологічного клімату в організації
- •85. Організаційні структури та вимоги до них
- •86.Лінійні та функціональні організаційні структури, їх переваги та недоліки
- •87. Адаптивні організаційні структури
- •88. Лінійно-функціональні організаційні структури, їх переваги та недоліки
- •89. Дивізійні організаційні структури, їх переваги та недоліки
- •90. Загальна характеристика діяльносты керівника(вимоги,обмеження)
- •91. Специфічні робочі функції керівника :
- •92. Поняття та види реструктуризації
- •93. Поділ праці (функціональний, технологічний,кваліфікаційний)
- •94. Наукові принципи, що враховуються при організації трудових процесів в менеджменті :
- •95. Департаменталізація (функціональна, територіальна, за продуктом)
- •96. Поняття та етапи делегування
- •97. Принципи делегування повноважень :
- •98. Причини небажання керівників делегувати свої повноваження.
- •99. Причини уникання додаткових повноважень підлеглими
- •100. Заходи, що сприяють підвищенню ефективності делегування
- •101. Поняття контролю. Широта контролю.
- •102. Функціонування системи оцінки
- •103. Причини порушення дисципліни
- •104. Дисциплінарні стягнення
- •105. Бесіди з розгляду дисциплінарних порушень і скарг
- •106. Ланцюжок цінностей: основні і допоміжні види діяльності
- •107. Стратегії випереджання конкурентів по витратах: скорочення витрат на рівні постачальників
- •108. Стратегії випереджання конкурентів по витратах: скорочення витрат на рівні розподілу
- •109. Стратегії випереджання конкурентів по витратах: скорочення витрат у власній діяльності
- •110. Слабка корпоративна культура
- •111. Сильна корпоративна культура
- •112. Корпоративна культура організації
- •113. Елементи проектування організації
- •114. Конкурентний статус організації
- •115. Конкуренція та її значення у формуванні ринкової економіки
- •116. Лінійні та штабні повноваження
- •117. Конкуренція та її види. Олігополія
- •118. Управління необоротними активами підприємства
- •119. Конкурентоспроможність підприємства та фактори, що її визачають
- •Фактори, що впливають на конкурентоспроможність фірми
- •120. Комунікаційні процеси в менеджменті
- •121. Умови успішних комунікацій в менеджменті
- •122.Основні комунікаційні бар’єри
98. Причини небажання керівників делегувати свої повноваження.
Делегування - це передача завдань і повноважень особі, яка бере на себе відповідальність за їх виконання. Делегування являє собою засіб, за допомогою якого керівництво розподіляє серед співробітників завдання, які необхідно виконати для досягнення цілей усієї організації.
Уільям Ньюмен перерахував ряд причин, які впливають на небажання керівників делегувати повноваження:
1. Помилкова думка «Я зроблю це краще». Хибність цієї думки в тому, 'що, по-перше, витрати часу на виконання завдання завдають шкоди виконанню прямих обов'язків керівника. По-друге, якщо керівник не буде дозволяти своїм підлеглим виконувати нові завдання, то у підлеглих не буде підвищуватися кваліфікація.
2. Невміння управляти. Деякі керівники так захоплюються повсякденними справами, що забувають про довгострокову перспективу і не приділяють необхідної уваги розподілу робіт між підлеглими.
3. Недовіра до підлеглих. Якщо керівник не довіряє своїм підлеглим, то вони не виявляють ініціативу, почувають себе невпевнено, часто питають, чи правильно вони виконують свої обов'язки.
4. Побоювання ризику. Оскільки керівники відповідають за роботу підлеглого, вони можуть відчувати страх, що делеговане завдання може спричинити проблему (ускладнення), за яку їм доведеться відповідати.
5. Відсутність вибіркового контролю для попередження керівництва про можливі небезпеки. Разом із делегуванням додаткових повноважень керівництво повинно створити ефективні механізми для одержання інформації про результати праці підлеглих. Зворотний зв'язок для одержання інформації від цих механізмів контролю допомагає спрямовувати підлеглого на досягнення поставлених цілей. Механізми контролю дають гарантію керівнику, що проблему буде виявлено раніше, ніж вона виникне.
99. Причини уникання додаткових повноважень підлеглими
Делегування - це передача завдань і повноважень особі, яка бере на себе відповідальність за їх виконання. Делегування являє собою засіб, за допомогою якого керівництво розподіляє серед співробітників завдання, які необхідно виконати для досягнення цілей усієї організації.
Підлеглі зі свого боку не бажають відповідальності та уникають додаткових повноважень через такі причини:
1. Підлеглий вважає, що спитати начальника, що робити, легше, ніж самому вирішувати проблему.
2. Підлеглий боїться критики за ті помилки, які зробив. Оскільки більша відповідальність збільшує можливість зробити помилку, підлеглий ухиляється від неї.
3. У підлеглого немає інформації та ресурсів, необхідних для успішного виконання завдань.
4. Підлеглий вважає, що у нього і так роботи більше, ніж він може зробити.
5. Підлеглий не впевнений у своїх силах.
6. Підлеглому за додаткову відповідальність не надають позитивних стимулів.
100. Заходи, що сприяють підвищенню ефективності делегування
Для ефективного делегування корисно використовувати рекомендації, запропоновані німецьким фахівцем у галузі менеджменту Л. Зайвертом:
• рішення про те, що і кому делегувати, слід приймати відразу після складання плану особистої праці;
• делегувати необхідно відповідно до можливостей і здібностей працівників, делегування має здійснюватися з урахуванням потреби мотивації і стимулювання працівників;
• виконання завдання слід делегувати цілком, а не у вигляді окремих ізольованих доручень;
• інформувати працівника про тривалість делегування;
• однорідні завдання делегувати тому самому працівнику;
• пересвідчитися у тому, чи хоче і може працівник виконати завдання;
•не доручати ту ж саму роботу двом працівникам (для надійності), які не знають про це;
• разом з роботою обов'язково передавати працівнику повноваження і компетенцію, необхідні для її виконання;
• давати повні і точні інструкції та інформацію про завдання, пересвідчитися у тому, що делеговане доручення зрозуміли вірно;
• пояснювати зміст і мету завдання;
• важливі завдання доручати у формі наказу, якщо необхідно — письмово;
• працівнику слід надавати можливість для професійного розвитку з метою якнайкращого виконання доручених йому відповідальних завдань;
• забезпечувати доступ до необхідної інформації;
уникати втручань у робочий процес без важливих причин, тому що це «перекреслює» делегування;
• періодично вимагати від працівника звіту про хід виконання завдання;
• контролювати кінцеві результати дорученої справи і негайно інформувати працівника про результати контролю;
• конструктивно схвалювати успіхи і критикувати недоліки у роботі підлеглого.
Менеджеру слід пам'ятати, що, по-перше, ступінь участі працівників у процесі делегування відображає уміння управляти, по-друге, підлеглі позитивно оцінюють стиль менеджера, якщо він багато делегує.