4. Розвиток стратегічного планування

У розвитку стратегічного планування виділяють 4 фази:

Перша фаза зосереджена на фінансовому плануванні. Формальне планування обмежене щорічною процедурою складання бюджету, що дає деякі уявлення про перспективу на майбутнє та витрати.

Друга фаза: поєднання фінансового і довгострокового планування. Характеристики:

• прогнозування фінансових показників на 3-5 років вперед на основі минулих даних;

• певне відчуття впевненості і безпеки, оскільки використовуються сучасні статистичні методи;

• важливі стратегічні фактори, завалені великою кількістю цифр і таблиць.

Третя фаза Планування з урахуванням впливу зовнішніх факторів:

• врахування розвитку зовнішнього середовища;

• врахування макроекономічних факторів та технологічних розробок в даній галузі

• поглиблена аналітика стану конкуренції та конкурентоспроможності на найважливіших ринках збуту

• розробка, співставлення альтернативних стратегій та вибір стратегії.

Четверта фаза. Стратегічний менеджмент:

• збереження власних переваг у конкуренції і зміцнення позицій організації

• охоплення стратегічним мисленням всього розвитку підприємства

• використання ідей оцінок і творчого потенціалу менеджерів середнього рівня для обґрунтування стратегій

• виділення стратегічних зон господарювання (СЗГ).

5. Що таке сзг (стратегічна зона господарювання)

СЗГ — окремий сегмент ринку, на якому підприємство діє або на який бажає вийти.

На вибір стратегічної зони господарювання впливають такі чинники:

а) майбутні потреби ринку;

б) технологія, за допомогою якої буде задовольнятися потреба;

в) споживачі, потреби яких будуть задовольнятися;

г) географічний регіон.

6.Що таке сгц (стратегічний господарський центр)

Стратегічний господарський центр (СГЦ) — це внутрішньо фірмовий організований підрозділ, що відповідає за розробку стратегічної позиції фірми в одній чи декількох зонах господарювання.

Завдяки створенню СГЦ зростає керованість великими організаційними системами. СГЦ являють собою цільові групи з різним ступенем господарської незалежності. Головні принципи діяльності такі: господарська незалежність; автономність у визначенні ринково-збутової діяльності; відповідальність за реалізацію стратегії, тобто за досягнуті результати.

Характеристиками СГЦ є кількісні та якісні показники ринків (СЗГ), що ним обслуговуються, конкурентна позиція, а також вироб­ничо-господарські чинники, які формують його конкурентоспроможність.

Нині можна створювати СГЦ за таких умов:

• наявність великої, самостійної виробничо-збутової програми як інструменту реалізації продуктово-товарної стратегії;

• здатність до стратегічної діяльності на певному ринку (СЗГ) незалежно від інших підрозділів;

• незалежність у забезпеченні ресурсами та фінансовому забезпеченні;

• наявність виробничого та організаційно-управлінського потенціалу, що дає змогу ефективно конкурувати із сильними конкурентами.

7. Життєвий цикл попиту та технологій

ЖИТТЄВИЙ ЦИКЛ ПОПИТУ — являє собою часовий інтервал, що включає в себе кілька стадій, кожна з яких відрізняється особливим характером процесу зміни в часі попиту на певну продукцію.

Життєвий цикл попиту містить у собі такі основні стадії (фази):

1) зародження — період бурхливого становлення галузі, коли кілька фірм, прагнучи до захоплення лідерства, конкурують між собою;

2) прискорення зростання — період, коли конкуренти, що залишилися на ринку, пожинають плоди своєї перемоги; у цей період попит звичайно зростає, випереджаючи пропозицію;

3) уповільнення зростання — період, коли з’являються перші ознаки насичення попиту, й пропозиція починає випереджати попит;

4) зрілість — період, коли насичення попиту досягнуто та маються значні надлишкові потужності;

5) спад — період зниження обсягу попиту (іноді до нуля)

ЖИТТЄВИЙ ЦИКЛ ТЕХНОЛОГІЇ — являє собою часовий інтервал, що включає в себе кілька стадій, кожна з який відрізняється особливим характером процесу зміни в часі обсягів використання тієї чи іншої технології, орієнтованої на виробництво певної продукції. Початок життєвого циклу технології визначається часом, коли виробнича потреба на відповідну технологію, що раніш не одержувала задоволення (наприклад, потреба в технології виробництва інтегральних схем, що замінила починала задовольнятися. Життєвий цикл технології можна поділити на такі якісно відмінні стадії: зародження, прискорення зростання, уповільнення зростання, зрілість, спад.