24.Класифікація податкових надходжень до бюджету

За бюджетною класифікацією доходи згідно зі ст..9 Бюджетного кодексу поділяються на : податкові (залежно від джерела одержання податку ) ; неподаткові надходження бюджету ;доходи від операцій з капіталом ;офіційні трансферти.

Податкові надходження до бюджетів - доходи бюджету у вигляді податків на власність ,доходи, прибуток, на збільшення ринкової вартості , на міжнародну торгівлю та зовнішні операції ;внутрішніх податків на товари та послуги ; місцевих податків та зборів ;державного мита та інших податків

Загальнодержавні податки – податки , встановленні вищим органом законодавчої влади і обов»язкові для справляння навсій території держави

Місцеві податки і збори – обов»язкові платежі юридичних і фізичних осіб до місцевих бюджетів , встановлення і справляння яких регулююється місцевими органами влади.

За Податковим кодексом України від 1.01.2011 податки та збори класифікують

До загальнодержавних належать такі податки та збори(стаття 9)

податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; податок на додану вартість; акцизний податок; збір за першу реєстрацію транспортного засобу; екологічний податок;рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;плата за користування надрами; плата за землю; збір за користування радіочастотним ресурсом України; збір за спеціальне використання води; збір за спеціальне використання лісових ресурсів;фіксований сільськогосподарський податок; збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;мито; збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Місцеві податки та збори (Стаття 10.)До місцевих податків належать:податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;єдиний податок. До місцевих зборів належать:збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;збір за місця для паркування транспортних засобів;туристичний збір.

Згідно новому податковому кодексу відбулися такі зміни відносно податкових доходів бюджету:

Податок на прибуток підприємств з 25% => поетапно зниження до 20 %

Пдв З моменту введення в дію Податкового кодексу відбудеться поетапне зниження загальної ставки податку на додану вартість з сьогоднішніх 20% до 18%.

Місцеві податки та збори Із переліку місцевих податків і зборів виключено „іподромні” збори, збір за видачу ордера на квартиру, збір за проведення конкурсного розпродажу і лотерей, податок з продажу.Запропоновано запровадження нових місцевих зборів, таких як, будівельний, туристичний, збір за розміщення об’єктів грального бізнесу

25.Cклад і форми мобілізації неподаткових надходжень до бюджету

Неподаткові надходження - це доходи, що одержує держава від власності, підприємницької діяльності, фінансових санкцій та інших доходів, що не відносяться до обов'язкових податків, зборів та платежів. Неподаткові надходження можна поділити на такі групи:

1. Доходи від власності та підприємницької діяльності - це доходи, які залучаються до складу державного бюджету від орендної плати за оренду державного майна, частини прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучається до бюджету та дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, які є у державній власності, надходжень від перевищення валових дохо дів над видатками Національного банку України, надходжень від грошово-речових лотерей, надходжень від реалізації надлишкового озброєння, рентної плати за транзитне транспортування природного газу, рентної плати за нафту і газ власного видобутку.

2. Адміністративні збори і платежі, доходи від некомерційного та побічного характеру - це доходи, які залучаються до складу державного бюджету від плати за надання послуг службою дозвільної системи органів внутрішніх справ, плати за утримання дітей у школах-інтернатах, надходжень від державного мита та митних зборів.

3. Надходження від штрафів та фінансових санкцій - це надходження від адміністративних штрафів та санкцій, сум, стягнених з винних осіб за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації, надходжень від штрафних санкцій за порушення правил пожежної безпеки тощо.

4. Інші неподаткові надходження - це надходження коштів від реалізації конфіскованого митними, правоохоронними органами та іншими уповноваженими органами майна і валюти, надходження сум кредиторської та депонентської заборгованості підприємств, щодо яких минув строк позовної давності тощо.

26.Доходи від операцій з капіталом:склад порядок формування.значення в системі доходів бюджету.

Важливою складовою доходів бюджету є доходи від операцій з капіталом. Це надходження до бюджету, що мобілізуються неподат­ковим методом. До них належать три групи надходжень.

1.  Надходження від продажу основного капіталу. Вони включають надходження коштів від реалізації безгосподарного майна, майна, що за правом спадкоємства перейшло у власність держави, та скарбів і знахідок, включаючи валютні цінності і кошти, власники яких неві­домі, надходження коштів від Державного фонду дорогоцінних ме­талів і дорогоцінного каміння, а також надходження від відчуження майна, яке належить Автономній Республіці Крим, та майна, що зна­ходиться у комунальній власності.

2.  Надходження від реалізації державних запасів товарів. Вони включають надходження від реалізації державних запасів товарів, що містять надходження від реалізації матеріальних цінностей державно­го резерву, надходження від реалізації розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

Надходження від продажу землі і нематеріальних активів. Про­даж земельних ділянок здійснюється відповідно до Земельного кодек­су України.

27.Офіційні трансферти як механізм реалізації міжбюджетних відносин

Бюджетним кодексом України виділено три групи міжбюджетних трансфертів:

1. Трансферти, що здійснюються в порядку вирівнювання (бюджетної спроможності на безоплатній і безповоротній основі для покриття поточних видатків:

• дотація вирівнювання дохідної спроможності бюджету;

• трансферти, що передаються до Державного бюджету та місцевих бюджетів.

2. Трансферти, що надаються для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про його надання:

• субвенція на здійснення програм соціального захисту, що надається з державного бюджету України;

• субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень унаслідок надання пільг, встановлених державою (надається з державного бюджету);

• субвенція на виконання інвестиційних проектів;

Субвенція на виконання власних повноважень територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.

3. Інші трансферти, що надаються на безоплатній і безповоротній основі у вигляді дотації.

Система трансфертів сприяє згладженню нерівно­стей між адміністративно-територіальними одиницями, тобто на го­ризонтальному рівні, зумовлених соціально-економічними особливо­стями розвитку кожного регіону, та їх фінансовими можливостями.

У західній фінансовій науці виділяють кілька підстав для запровадження системи міжбюджетних трансфертів: фіскальна незбалансованість по вертикалі, відновлення горизонтального фіскального балансу, гарантоване надання суспільних благ, внесок у політику стабілізації та економічний розвиток і макроекономічні цілі

28.Цільові бюджетні фонди : види порядок формування та використання

Державний цільовий фонд — форма перерозподілу та використання фінансових ресурсів, залучених державою для фінансування суспільних потреб із визначених джерел, які мають цільові призначення.

Державні цільові фонди можуть утворюватися шляхом:

відокремлення із державного бюджету окремих видатків, що мають велике значення;

формуванням спеціальних фондів із самостійними джерелами доходів.

Платежі до Фонду соціального захисту інвалідів

Законом України "Про основи соціального захисту інвалідів в Україні" передбачено встановлення для всіх підприємств, установ та організацій нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. З цією метою на основі пропозицій Міністерства праці та соціальної політики

України місцеві ради спільно із підприємствами і організаціями усіх форм власності щороку визначають такі нормативи.

Для всіх СПД (юридичних осіб) нормативи визначено у розмірі не менше 4% від загальної кількості працівників. При кількості працівників на підприємстві від 15 до 25 осіб норматив встановлюється у кількості одного робочого місця.

У разі нестворення робочих місць відповідно до доведеного нормативу або якщо працевлаштоване інвалідів менше, ніж передбачено нормативом, СПД зобов'язані щороку відраховувати до відділень Фонду цільові кошти для створення робочих місць та здійснення заходів щодо соціальної та професійної реабілітації інвалідів.

Розмір відрахувань визначається середньою річною заробітною платою на підприємстві за кожне нестворене робоче місце для інваліда.

Для фінансування робіт та державних програм із соціального захисту інвалідів створено Фонд України соціального захисту інвалідів.

Бюджет Фонду формується за рахунок:

і - коштів, що передаються Фонду з державного бюджету;

2 - надходжень від підприємств, установ та організацій, що не забезпечили додержання встановлених нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів:

3 - благодійних внесків організацій, трудових колективів і громадян;

4 - відтворення позабюджетних коштів, у тому числі відсотки за користування комерційними банками тимчасово вільними залишками цільових коштів Фонду України соціального захисту інвалідів;

5 - інших надходжень.

До Фонду спрямовується збір на обов'язкове соціальне страхування, визначений за ставкою 1% від обсягів об'єкта оподаткування для підприємств та організацій, де працюють інваліди.

Кошти Фонду, зазначені у пунктах 1 і 2, акумулюються на розрахункових рахунках органів Державного казначейства. Інші надходження - на позабюджетних рахунках Фонду.

Порядок відтворення позабюджетних коштів Фонду та витрачання доходу від цієї діяльності на здійснення заходів щодо соціального захисту інвалідів визначається його правлінням за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України і Міністерством фінансів України.

Фонд і його відділення в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі є юридичними особами.

Відрахування до Фонду соціального захисту інвалідів України не відносяться до обов'язкових податків і зборів та справляються як фінансова санкція за невиконання відповідних нормативів. Сплачується сума таких відрахувань за рахунок власних доходів підприємства.

СПД, яким визначено нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, зобов'язані зареєструватися у відділенні Фонду за місцем свого знаходження не пізніше 15 січня року, який настає за звітним.

Зазначені відрахування перераховуються на рахунки відділень Фонду соціального захисту інвалідів України СПД самостійно не пізніше 15 лютого року, наступного за звітним.

6. Збір за забруднення навколишнього

природного середовища

Правовою основою цього збору є Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Для концентрації коштів і цільового фінансування природоохоронних і ресурсозберігаючих заходів, у тому числі наукових досліджень з таких питань, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення утворено Державний фонд охорони навколишнього природного середовища.

Фонд формується з коштів від збору за забруднення навколишнього природного середовища та інших коштів відповідно до доходів державного бюджету України.

Збір за забруднення навколишнього природного середовища запроваджено з метою вирішення екологічних проблем, збереження природного середовища, а також для ство-рення джерел фінансування відповідних природоохоронних заходів.

Він встановлюється за:

- викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними і пересувними джерелами забруднення;

- скиди забруднюючих речовин у водні ресурси і підземні горизонти;

- розміщення відходів у навколишньому природному середовищі,

29.Суть призначення і класифікація видатків бюджету

Видатки бюджету - кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом.

До видатків бюджету не належать: погашення боргу; надання кредитів з бюджету; розміщення бюджетних коштів на депозитах; придбання цінних паперів; повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, проведення їх бюдж відшкодування;

Видатки класиф:

- за роллю у відтвор - пот\капіт

- за суп призн – на соц сферу, екон, науку, упр, обор, еколог тощо

- за галуз Ек-ки та соц сфери

- за цільов признач – опл праці, кап будівн-во, ремонт, інш.

- за рівнем бюдж сист – держ бюджету, місц бюджетів

- за формами бюдж фін-ня – держ дотації, бюдж кредити, коштор фін-ня, проектне фін-ня.

*Кошт фін-ня – фін потреб бюдж установ за встановл нормативом на 1 бюдж рік, а ттакож бюдж заходів і програм.

Кошториси Інд(установа), на ціл заходи, заг (напрям д-ті в розрізі певн тиритор), звед(сук витрат по гол розпор бюдж коштів)

Поділ на кошт дох і вид-в та кошт вид-в.

Стаття кошт = ОСП*НормВитрнаОд

НВо: постатейні\узагальнені

За методом обчисл – на осн фіз. потреб та стат спостереж,

За застосув – обов\факультативні

ОСП: Виробн(за осн профілем д-ті)\загальні(капітальні статті). Виробн: вих\пох*

Стаття 10. Класиф видатків та кредитув бюджету за: 1) бюджетними програмами - програмна класифікація;

Програмна класифікація видатків та кредитування бюджету викор разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі.

2) ознакою головн розпорядника бюдж коштів (відомча класифікація); Відомча класифікація містить перелік головних розпорядників бюджетних коштів для систематизації видатків та кредитування бюджету. На основі відомчої класифікації Держ казначейство Укр складає та веде єдиний реєстр розпорядників та одержувачів бюджетних коштів. 3) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки та кредитування бюджету (функціональна класифікація).

Видатки на заг держ функції, оборону, гром порядок, безпеку, судову владу, на ек діяльність, охорону навк прир сер-ща, на ЖКГ, охор здор, дух та фіз. розвиток, освіту, соц захист та забезпеч.

Видатки бюджету класифікуються за екон характ-кою операцій, що здійснюються при їх проведенні (екон класиф видатків бюджету). За економічною класифікацією видатки бюджету поділяються на поточні(придб тов і посл, виплата обов % за зобов, субс та пот трансф) та капітальні(придб Осн К-лу, створ держ запасів, резервів, придб Немат Акт, землі, капіт

30.Принципи форми і методи бюджетного фінансування

Фін-ня бюджету - надходження та витрати бюджету, пов'язані із зміною обсягу боргу, обсягів депозитів і цінних паперів, кошти від приватизації держ. майна (щодо державного бюджету), зміна залишків бюджетних коштів, які використ-ся для покриття дефіциту бю-ту або визначення профіциту бю-ту.

Бюдж. дефіцит представляє собою різницю між держ. доходами і видатками. Це означає, що держава стає позичальником фін. коштів у населення, банків і підприємств або ін. держави, у міжнарод. фін. організацій. Форми залучення позикових коштів для фін-ня витрат бю-ту можуть бути такими, як випуск і розміщення держ. зобов'язань, різноманітні позики. Небезпеку для ек-ки представляє не дефіцит як такий, а джерела фін-ня та природа дефіциту. Рівень бюдж. дефіциту визначається як відношення обсягу дефіциту до ВВП, виражене у відсотках.

Існує три способи фін-ня дефіциту держ. бюджету:

-грош-кредитна емісія (монетизація);

-внутр. і зовн. позики (боргове фіна-я);

-збільшення податкових надходжень до бю-ту.

При грош-кредит. емісії Нацбанк випускає нові гроші, які не забезпечені зрост-ям тов. маси, і з допомогою певного кредитного механізму фінансує уряд.

При монетизації дефіциту бю-ту держава отримує доход від друк-ня грошей — сеньйораж. Сеньйораж виникає в умовах перевищення приросту грош. маси над приростом реального ВВП. Наслідки негативні: розвивається не контрольована інфляція, підриваються стимули для довгострок. інвестицій, розкруч-ся спіраль цін — з/п і заощадження нас-ня знецін-ся. Даний засіб дає ефекти в короткострок. періоді, але надалі все повертається в старе положення тільки в більших масштабах.

Ін. засобом покриття бюдж. дефіциту є метод держ. позик - внутр. і зовн. заборгованість держави громадянам, фірмам і установам даної країни, які є утримувачами ц.п., випущених державою, є внутр. боргом держави.

Внутр. держ. позики здійснюються у вигляді продажу держ. ц.п., позик у позабюдж. фондів (напр., у фонду страхування по безробіттю або пенс. фонду) і одержання кредитів у банків (ця форма фін-ня дефіциту часто порушується місц. владою).Заборгованість держави іноземним громадянам, фірмам і установам є зовн. боргом держави.

Головною хибою держ. позик є зростання держ. боргу, а його необхідно виплачувати з відсотками.

Борг. фін-ня бюдж. дефіциту нерідко розгляд-ся як антиінфляційна альтернатива монетизації дефіциту. Однак борг. спосіб фін-ня не усуває загрози зростання інфляції, а тільки створює тимчасову відстрочку для цього зростання, що є характерним для багатьох перехідних економік. Якщо облігації державної позики розміщуються серед населення і комерц. банків, то інфляційна напруга виявиться слабшою, ніж при їх розміщенні безпосередньо в Нацбанку. Однак Нацбанк може скупити ці облігації на вторинному ринку ц.п. і розширити, т.ч., свою квазифіскальну ді-ть, що сприяє зростанню інфляційного тиску.

У випадку обов'язкового (примусового) розміщення держ. облігацій у позабюдж. фондах під низькі (і навіть від'ємні) відсоткові ставки, боргове фін-ня бюдж. дефіциту перетворюється, по суті, у механізм додаткового оподаткування.

Третій метод фін-ня дефіциту держ. бюджету — це збільшення податкових надходжень до держ. бю-ту. Даний метод виходить за рамки власне фін-ня бюдж-го дефіциту, оскільки реалізується у довго строк. перспективі на базі комплексної податкової реформи, націленої на зниження ставок і розширення бази оподаткування.

Жоден зі способів фінансування дефіциту держ. бюджету не має абсолютних переваг перед ін. і не є повністю неінфляційним.

31.Єдиний кошторис доходів і видатків бюджетних установ – це основний документ, що визначає загальний обсяг цільового надходження і поквартальний розподіл коштів Бюджету України. Формування єдиного кошторису доходів і видатків здійснюється на підставі лімітної довідки асигнувань з бюджету, яку вищестояща організація надсилає всім підпорядкованим установам у 2-х тижневий термін після затвердження бюджету. Лімітна довідка повинна враховувати потреби кожної установи, виходячи з її виробничих показників. Єдиний кошторис доходів і видатків складається всіма установами і затверджується керівниками вищестоящої організації. Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги щодо виконання кошторисів доходів і видатків бюджетних установ та організацій затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 09.01.2000 року № 17. Єдиний кошторис установи складається з двох розділів — доходів і видатків. Доходна частина складається з асигнувань загального і спеціального фондів. Видаткова частина поділяється на видатки, які провадяться за рахунок бюджетних асигнувань, і на видатки, які покриваються за рахунок інших (спеціальних) надходжень, з виділенням видатків, які провадяться установою за рахунок прибутку, що залишається в її розпорядженні.Кошторис доходів і видатків бюджетної установи, організації є основним плановим документом, який підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання нею своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.Існують наступні види кошторисів:індивідуальні кошториси – це кошториси, які складаються бюджетними організаціями. Причому незалежно від того, веде бюджетна організація облік самостійно чи обслуговується централізованою бухгалтерією, індивідуальний кошторис та план асигнувань складаються за кожною виконуваною нею функцією;зведені кошториси – це зведення показників індивідуальних кошторисів розпорядників коштів бюджету нижчого рівня за функціональною класифікацією, що складаються головним розпорядником, розпорядником вищого рівня для подання їх Міністерству фінансів України, Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам. Зведені кошториси не затверджуються;кошториси на централізовані заходи – це кошториси, до яких включаються асигнування тільки в тих випадках, коли проведення таких заходів за рахунок коштів бюджету дозволено законодавством України (централізовані заходи здійснюються головними розпорядниками).Кошторис має дві складові:загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою, організацією основних функцій; спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення видатків спеціального призначення, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов’язаних з виконанням установою основних функцій.

32. Розпорядники бюджетних коштівРозпорядники бюджетних коштів - керівники міністерств, відомств, установ, яким надано право розпоряджатися бюджет призначеннями, отриманими на відповідні цілі.Розпорядники бюджетних коштів поділяються на три групи,

Головні розпорядники коштів - керівники міністерств та місцевих органів управління, що отримують кошти з бюджету, наділені такими правами:

розподіл бюджетних призначень між нижчестоячими розпорядниками бюджетних коштів;

використання бюджетних призначень на централізовані заходи

використання бюджетних призначень на утримання апарату управління.

Розпорядники коштів другого ступеня - керівники, що отримують кошти для їх розподілу між підвідомчими установами.

Розпорядники коштів третього ступеня - керівники, що отримали кошти від розпорядників другого ступеня для їх безпосереднього використання.

Триступенева система фінансування має місце на державного бюджету щодо установ місцевого значення, фінансуються за рахунок державних асигнувань.

33. Бюджетне нормування

Нормування видатків - визначення обсягу витрат на розрахункову планову одиницю, що характеризує обсяг діяльності у відповідній бюджетній установі (у школах - 1 учень чи 1 клас; у лікарнях - ліжко-день). Сума видатків на утримання установи визначається як добуток розрахункової одиниці на норму видатків.

Норма видатків - величина витрат на планову розрахункову одиницю. Норми встановлюються за однорідними видатками однотипними установами.

Класифікація норм:

Залежно від одиниці виміру:

Матеріальні - визначають витрати матеріальних ресурсів на розрахункову одиницю у натуральному обчисленні

Фінансові - грошовий вираз матеріальної норми. Фінансова норма включає бюджетну норму та інші джерела фінансування

Бюджетні - грошовий вираз матеріальної норми, що покриваються бюджетними асигнуваннями.

За методом побудови:

Індивідуальні - відображають витрати за окремим видом видатків

на розрахункову одиницю. Застосовуються при складанні індивідуальних кошторисів. Наприклад, водовідведення газопостачання, оплата електроенергії тощо.

Комбіновані - відображають суму витрат за видом видатків на

розрахункову одиницю, тобто загалом за кодом економічної класифікації..

Укрупнені - характеризують вартість утримання однієї установи.

За способом застосування:

Обов»язкові - встановлюються в законодавчому порядку і є обов»язковими при складанні кошторису Розрахункові - середні норми видатків на розрахункову одиницю. Встановлюється відомствами за згодою фінансових органів. Ці норми враховують тривалість опалювального сезону у різних місцевостях.

34. Необхідність і склад видатків на економіку

Необхідність бюджетного фінансування державного сектору економіки визначається такими факторами:

- Наявність галузей, товарів, послуг, що мають високі споживчі цінності - паливно-енергетична, металургійна промисловість, АПК, газоводопостачання, транспорт, зв'язок.

- Функціонування наукоємких і технологічно складних виробництв, що в умовах ринку можуть розвиватися лише за державної підтримки.

Бюджетне регулювання економіки може здійснюватися 2 методами:

- Пряме фінансування - бюджетні призначення, дотації, позички

- Непряме фінансування - податкові, цінові, митні, кредитні пільги

Бюджетна класифікація видатків на економіку за функціональним призначенням включає такі групи асигнувань:

-Загальноекономічна, торговельна та трудова діяльність.

-Сільське господарство, лісове господарство та мисливство, рибне господарство.

-Паливно-енергетичний комплекс.

-Інша промисловість та будівництво

-транспорт

-зв»язок, телекомунікаціїта інформатика.

-інші галузі економіки (туризм, готельне господарство),

-дослідження і розробки в галузі економіки.

-інша економічна діяльність.

35. Бюджетні інвестиції реалізуються у вигляді державних капітальних вкладень.Механізм виділення бюджетних капіталовкладень здійснюється в такій послідовності:1. На підставі певних критеріїв –терміну окупності, рентабельності, мінімізації ризиків, соціальної значимості, економічної ефективності – здійснюється конкурсний відбір інвестиційних проектів; 2.проводиться тендер серед виконавців того чи іншого проекту.Бюджетні капіталовкладення фінансуються за певними ознаками: нове будівництво; розширене відтворення; реконструкції, технічне переоснащення; капітальний ремонт; придбання устаткування та інвентаря. Бюджетні капіталовкладення належать до бюджету розвитку. Процес їх фінансування здійснюється через головних розпорядників бюджетних коштів по мірі надходження доходів. За умови невиконання дохідної частини бюджету видатки на капіталовкладення фінансуються за залишковим методом.