Сільське господарство
Загалом можна сказати, що Узбекистан спеціалізується більше на виробництві бавовнику та рослинництві, а Туркменістан – на тваринництві, зокрема вівчарстві.
За роки незалежності посівні площі зернових культур Туркменістану і збір зерна зросли втричі. Бавовник, хоча вже не є монокультурою, залишається найбільш дохідною і потужною складовою експорту країни. Туркменістан входить в десятку провідних світових експортерів бавовни — сирцю.
Майже 97% сільськогосподарських земель Туркменістану — це пасовища. Головною галуззю тваринництва є каракульське вівчарство. Частка овець в загальному поголів'ї тварин перевищує 50%. За виробництвом каракулевих шкурок Туркменістан поступається лише Узбекистану. В цілому поголів'я худоби постійно зростає. Світову славу Туркменістану приніс скаковий кінь ахалтекінської породи. Сьогодні чистопородні скакуни є національним надбанням і заборонені до вивозу з країни. Загальне поголів'я коней досягає 20 тис. голів, в т. ч. ахалтекінців — близько 7 тис.
Сільське господарство є однією з найважливіших галузей економіки Узбекистану. Частка сільського господарства у ВВП становить понад 30%, у ньому зайнято 40% населення.
Узбекистан є одним з найбільших світових виробників та експортерів бавовни. В Узбекистані щорічно заготовляється близько 4 млн. тонн бавовни-сирцю, з якого виробляється більше ніж 1 млн. тонн бавовняного волокна. Експорт бавовни є основною статтею валютних надходжень, оскільки на його частку припадає близько 40 відсотків від загальних обсягів експорту.
Садівництво і виноградарство - найдавніші галузі сільського господарства країни. Сприятливі кліматичні умови дозволяють збирати по декілька врожаїв фруктів і овочів на рік. Також в країні досить розвинуте шовківництво. В Узбекистані щорічно заготовляється близько 3 тис. тонн коконів тутового шовкопряда.
Зовнішньоекономічні зв’язки
Товарна структура експорту в Туркменістану та Узбекистану доволі схожа. Основні експортні товари Узбекистану— природний газ, бавовна, шовк-сирець, вовна, овочі, фрукти, виноград, кольорові метали, машини, продукція хімії та нафтохімії, плодоовочеві консерви, устаткування, тканини. В Туркменістані експорт більш зосереджений на енергоносіях: країна також продає природний газ, але суттєву частку мають нафта, нафтопродукти, електроенергія, бавовна та мінеральні добрива.
Імпорт обох країн практично ідентичний: Туркменістан ввозить техніку та устаткування, лісоматеріали, чорні метали, цукор, тваринне масло, електротовари, засоби зв'язку,а Узбекистан імпортує ті ж машини, устаткування, цукор, лісоматеріали, тваринне масло.
Спільне історичне минуле зумовлює і спільних торговельних партнерів обох країн. Окрім країн СНД (України, Росії) це країни Середньої Азії та Казахстан (для Туркменістану) плюс Індія та Китай ( для Узбекистану).
Висновок.
Отже, на основі аналізу географічного положення, природо-ресурсного-потенціалу, промисловості та сільського господарства, а також зовнішньоекономічних зв’язків Туркменістану та Узбекистану ми визначили такі тенденції:
Спільними для обох країн є географічне розташування, віддаленість від Світового океану та спекотний клімат;
Обидві країни мають переважно рівнинний рельєф;
Дані центральноазіатські держави багаті на корисні копалини, але якщо в Туркменістані це в основному паливні ресурси, то в Узбекистані є родовища майже всіх рудних і нерудних ресурсів;
Економіка Туркменістану тримається на експорті газу та нафти, а в Узбекистані первинну роль відіграє сільське господарство;
Зовнішньоторговельні партнери в обох країн спільні, в основному це країни СНД.