Водні ресурси
Близько 80% території Туркменістану позбавлена постійного поверхневого стоку; ріки є тільки у південних і східному периферійних районах. Єдина багатоводна ріка - Амудар'я, що протікає по східній частині країни. На півдні найбільші ріки - Мургаб, Теджен і Атрек, які пересихають у низовинах влітку. Озера тут не відіграють великого значення, оскільки більшість туркменських озер солоні.
Для Узбекистану характерний дуже нерівномірний розподіл рік по його території. Особливо бідна ними рівнинна частина, у горах ж - розгалужена мережа річок. Як і в Туркменістані, усі річки належать басейнам Амудар'ї та Сирдар'ї. Найважливіша річка Узбекистану - Сирдар'я. Більша частина приток Сирдар'ї повністю розбирається для зрошення і не доносить своїх вод до ріки.
Озера розташовані в долинах і дельтах крупних річок і по периферії зрошуваних оаз. Найбільше озеро - Аральське море.
Мінеральні ресурси.
Якщо Туркменістан багатий в основному на нафту і газ, то на території Узбекистану можна знайти практично будь-які мінеральні ресурси, загальна кількість яких доходить до ста. За запасами золота, міді, урану, срібла, цинку, вольфраму Узбекистан є одним із світових лідерів. Більша частина території республіки перспективна для видобування нафти й природного газу.
Крім того, система зрошення й плодючі ґрунти Узбекистанудозволяють країні мати потужний аграрний потенціал. Вирощуючи щороку близько 4 млн. тонн бавовни-сирцю, країна є найбільшим світовим виробником та експортером бавовни.
У Туркменістані найважливішими корисними копалинами є нафта і газ. Основні нафтові родовища (Ленінське (Котурдепе), Барса-Гельмес та ін.) пов'язані з покладами Західно-Туркменської западини. За розвіданими запасами газу Туркменістан посідав 2-е місце після Росії у колишньому СРСР. Туркменістан багатий на поклади мінеральних солей, серед яких головними є хлориди (у тому числі калійні) і сульфати (група ангідриту, гіпсу, мірабіліту та ін.); .Є родовища ртуті (у Копетдазі); з неметалічних корисних копалин - сірка, бентоніт, озокерит, будматеріали (у тому числі скляної і цементної сировини). До числа цілющих корисних копалин республіки належать питні, промислові, йодово-бромні і мінеральні лікувальні води.
Характеристика господарського комплексу. Промислові центри
Промисловість
До основних галузей промисловості Туркменістану належать очищення і переробка нафти і природного газу, виробництво скла, тканин (переважно бавовняних) і одягу, харчова промисловість.
Нафтогазовий комплекс був і залишається основою спеціалізації країни. Це важлива експортна галузь. На частку природного газу припадає близько 60% ВВП. Основний нафтовидобувний район — захід країни. Нафта переробляється на двох нафтопереробних заводах в Туркменбаші і Чарджев.
До того ж, Туркменістан — четвертий у світі виробник природного газу. Основні родовища — Ачак на півночі Чарджевської обл., газоносні площі в районі м. Мари і на узбережжі Каспію.
На відміну від Туркменістану, Узбекистан - це єдина республіка колишнього СРСР, де виробництво нафти й газу за роки реформ не тільки не скорочувалося, але й неухильно збільшувалося. У 1995 році за виробництвом нафти і газу Узбекистан випередив Туркменістан, ставши в СНД другим найбільшим виробником газу після Російської Федерації і третім за виробництвом нафти і газоконденсату - після Росії і Казахстану. Зараз на території республіки працюють 3 нафтопереробних (Ферганський, Алтиарикський, Бухарський) і два газопереробних (Шуртанський і Мубарекський) заводи. Газотранспортна система Узбекистану включає 9 магістральних газопроводів загальною довжиною 12 тис. км з виходом у систему газопроводів країн СНД.
Металургія Узбекистану представлена такими найбільшими в Центральній Азії заводами з виробництва чорного і кольорового металу, як Узбецький металургійний комбінат, Алмаликський та Навоїйський гірничо-металургійний комбінат. Узбекистан виробляє приблизно 70 тонн золота і має четвертий у світі золотий запас. Металургія Туркменістану розвинена на менш значному рівні.
Галузі машинобудування Туркменістану забезпечували нормальне функціонування пріоритетних галузей (нафтогазової і сільського господарства). Серед лідерів галузі виділяють завод газових апаратів, електротехнічний, завод кабелю та обчислювальної техніки в Ашгабаті, в Кизил-Арваті — вагоноремонтний завод, в Мари — підприємство з виробництва насосів.
У зв'язку з реструктуризацією агропромислового комплексу у принципово новому напрямку розвивається сільськогосподарське машинобудування. Тільки дві країни в світі - США та Узбекистан - мають підприємства, що виробляють повний набір польової сільськогосподарської і бавовноочисної техніки, а ще Узбекистан є центральноазійським монополістом у випуску шовкопрядної техніки та провідний у регіоні виробник моторів, тракторних причепів, ліфтів, гідронасосів та інших виробів. Авіаційна промисловість представлена Ташкентським авіабудівним заводом, що виробляє вантажні і пасажирські літаки марки "Іл"; авіаремонтним заводом, що займається капітальним і поточним ремонтом літаків.
У хімічному комплексі Туркменістану найбільш розвинені два цикли: нафтогазовий і гірничо-хімічний. У східній частині країни зосереджені унікальні родовища сірки, поліметалів, йоду, бору. Використовується тільки родовище сірки в Гавурдаку. З привізної сировини випускають сірчану кислоту, міндобрива, сульфат алюмінію. Західний район виділяється запасами сульфату натрію, мірабіліту (глауберової солі), йодистих і бромистих сполук, бентоніту. Видобута сировина переробляється в містах Небітдаг, Челекен, Бекдаш.
В Узбекистані хімічна промисловість представлена підприємствами, що виробляють мінеральні добрива, хімічні засоби захисту рослин, синтетичні волокна і нитки, синтетичні миючі засоби, лакофарбну продукцію, пластмаси і синтетичні смоли, труби і деталі трубопроводів, товари побутової хімії, парфумерно-косметичну продукцію тощо. Основні центри хімічної промисловості: Ташкент, Чірчик, Янгиюль, Фергана.
На частку легкої промисловості Узбекистану припадає більше ніж третина загальної кількості промислових підприємств республіки, які виробляють понад 20% обсягу промислової продукції. До 1991 року в Узбекистані було збудовано лише чотири великих текстильних комбінати - Ташкентський, Бухарський, Андижанський і Ферганський, а з того часу було введено в експлуатацію 10 великих підприємств, у числі яких СП "Папфен", "Аснам Текстиль", "Каракультекс".
У легкій промисловості Туркменістану (в основному бавовноочисній) переважала первинна переробка. За участю іноземного капіталу збудовано декілька підприємств завершальних стадій. Питома вага бавовни — волокна зросла з 4 до 20% заготовлюваного обсягу. Заводи шовкової промисловості знаходяться в Ашгабаті, Чарджев.