13. Визначте і опишіть основні етапи процесу засвоєння знань учнями

Сприймання – осмислення(розуміння) – узагальнення – закріплення – застосування а практиці – аналіз, самоаналіз.

14. Визначте умови ефективної реалізації таких етапів процесу засвоєння знань, як сприймання та осмислення учнями навчального матеріалу.

Дитина буде краще сприймати навчальний матеріал, якщо будуть використані різні методи, засоби, прийоми. Тоді дитина не знудиться і краще буде сприймати даний матеріал. Також має бути використана наочність, бо те, що дитина бачить краще нею сприймається і запам’ятовується . . Кожен урок повинен бути продовженням попереднього уроку. Повинна бути певна послідовність та логічність викладеного, щоб учні могли опиратися на те, що вже вивчили.

15 Опишіть, як забезпечити на уроці іноземної мови позитивну мотивацію навчання, інтерес, свідому дисципліну. Доведіть на прикладах..

Перш, за все, потрібно використовувати різні методи, щоб дітям було цікаво. Давати новий матеріал на основі попереднього, вже набутого. Використовувати різні аудіо записи, поділити клас на групи – щоб кожен учень був активним., давати творче завдання тощо. Крім цього, слід сказати учням, що за це вони отримують оцінку, щоб вони зрозуміли важливість їхньої роботи і щоб виникла свідома дисципліна.

16на прикладі уроку іноз. мови( клас, тема на вибір) визначте шляхи реалізації основних функцій навчання.. 5 клас. ТЕМА – флора і фауна.

Освітня мета: набуття знань, засвоєння лексики, застосування нових слів у мовленні._ шляхи:провести екскурсію, дати карточки з новими словами, скласти речення з новими словами.

Виховна мета: виховання навичок колективної праці та взаємодопомоги, виховання бережл. ставлення до навк. природи. _ шляхи: дати групове завдання, наприклад скласти казку разом.

Розвивальна мета: розширення активного вокабуляру по темі, зв’язного мовлення, уваги_ шляхи: скласти ребус, вірш тощо.

17. У розвивальну функцію входять сенсорні сприймання,мотивація,емоції,воля,інтелект,рухова сфера. Основні шляхи реалізації розвиваючої функції процесу навчання: розширення активного вокабуляру по темі, зв`язного мовлення, уваги, пам`яті та мислення, розвивати мовну здогадку та мовленнєву реакцію учнів а також просторове сприймання. 

18. Узагальнення спричиняє більшу кількість зв'язків та відносин і, відповідно, ширше коло знань, об'єднаних у систему. Повноцінне осмислення і узагальнення можливе за умови, що воно базується на достатніх наукових знаннях, які забезпечують широке використання порівняння аналогії та доведення. На цьому етапі відбувається систематизація навчального матеріалу, в основі якої класифікація фактів, явищ, процесів. Застосування знань умінь і навичок - перехід від абстрактного до конкретного воно реалізується у виконанні різноманітних вправ, самостійних робіт, на лабораторних і практичних зайняттях, різних видів повторення, творах.

19. Дидактичні принципи взаємопов'язані, зумовлюють один одного. При організації навчального процесу вчитель повинен керуватися всіма принципами. У цьому йому допомагають правила навчання (окремі вимоги до викладання). Вони розкривають і конкретизують різні аспекти принципів навчання. Наприклад “Не допускай нудьги на уроках!”, “Навчай так, щоб учні усвідомлювали необхідність знань для життя!”- “У процесі навчання став запитання так, щоб викликати активне мислення учнів!”, “Навчай енергійно!” .

Принципи тісно пов`язані із закономірностями. Вони відображають дидактичні закони і закономірності. Останні об`єктивно існують і діють в навчальному процесі. На рівні гносеологічного явища принципи правильно відображають сутність законів і закономірностей навчально- виховного процесу, виконуючи суто регулятивну функцію.

20. Взаємозалежність завдань, змісту, методів і форм навчання в навчальному процесі. Усвідомлення її зобов'язує вчителя до врахування у своїй роботі досягнень педагогічної науки. Відповідно методи і форми навчання повинні стимулювати розвиток логічного мислення, уміння школяра застосовувати теоретичні знання на практиці, виявляти власну ініціативу та нестандартність у прийнятті рішень. На це мають бути зорієнтовані шкільні підручники, посібники. На ефективність навчання впливають і такі системні чинники: цілеспрямованість взаємодії викладача й учня; залежність ефективності навчання від мотивації та активності дій учнів, єдності цілей учня і вчителя; залежність засвоєння знань від ефективності системно організованого повторення; використання попереднього досвіду учнів, усвідомленості учнями необхідності засвоєння матеріалу; послідовність розвитку навчальної роботи учня, згідно з якою складний спосіб діяльності може сформуватися тільки після засвоєння простих способів тощо.

21 Про суть принципу систематичності і послідовності. У педа­гогічній літературі звертається увага на те, що зміст принципу систе­матичності і послідовності до цього часу точно не визначений, сама назва принципу формулюється теж по-різному. При цьому відзна­чається, що формулювання систематичних і системних знань — зли­тий процес здійснення однієї і тієї ж логічної операції — системати­зації знань, тобто зведення їх у певну систему. Однак деякі дослідни­ки (П. Ерднієв, Л. Зоріна) розділяють дидактичні поняття системності і систематичності. Зокрема, систематичність — "така якість знань, яка характеризує наявність у свідомості учня змістово-логічних зв´язків між окремими компонентами знань", а системність — "така якість деякої сукупності знань, яка характеризує наявність у свідомості учня структурних зв´язків (зв´язків будови), адекватних зв´язкам між знан­нями всередині наукової теорії"

Систематизація — це приведення знань у систему, це психологічна операція, приведення знань у порядок. Проте, систематизація не обо­в´язково приводить до появи системи, це може бути лише процес впо­рядкування, але він може бути ще не закінчений у тому розумінні, що на виході ще не буде сформована система знань. Щодо систематичності, то цей термін лише вказує на те, що немає великого часового проміжку у навчанні та немає прогалин у логічній структурі знань. Щодо послідовності, то, очевидно, слід виходити із суті і результа­ту процесу розуміння. Адже розуміння — це порівняння невідомого з відомим, підведення нового поняття під старе, раніше засвоєне, це вста­новлення зв´язку нового зі старим. Пояснювальне нове повинно спи­ратися на раніше засвоєне. Тому, зрозуміло, що спочатку потрібно вив­чати той навчальний матеріал, з яким буде здійснюватися порівняння наступного, тобто нового, і лише потім починати вивчення нового.

Підсумок. Вимога систематичності обґрунтовується закономірно­стями пам´яті. При систематичному навчанні немає великих прогалин у засвоєнні логічної структури матеріалу у зв´язку з тим, що регулярно діє підкріплення. Послідовність зумовлена необхідністю забезпечен­ня розуміння, оскільки останнє засноване на порівнянні невідомого з раніше засвоєним, на підведенні складнішого до простішого, елемен­тарного. Принцип систематичності і послідовності є певним доповнен­ням до принципу науковості і доступності.

22 Принцип науковості. Принцип науковості є важливим принципом навчання в сучасній школі.

В основі принципу науковості лежить ряд важливих положень: світ можна пізнавати; людські знання, перевірені практикою, дають об'єктивну картину розвитку світу; наука в житті людини відіграє важливу роль, що зумовлює спрямованість шкільної освіти на засвоєння наукових знань; науковість навчання забезпечується передусім змістом шкільної освіти, строгим дотриманням принципів його формування; науковість навчання спричиняється реалізацією педагогами прийнятого змісту; науковість навчання, дієвість набутих знань залежить від відповідності навчальних планів і програм рівню соціального і науково-технічного прогресу, підкріплення набутих знань практикою, міжпредмет-них зв'язків.

Деякі правила реалізації даного принципу:

1. Реалізуючи принцип науковості, впроваджуйте у навчання найновіші досягнення педагогіки, психології, методики, передового педагогічного досвіду.

2. Розкрийте логіку навчального предмета, яка забезпечує з перших кроків його вивчення надійне підґрунтя для засвоєння нових наукових понять.

3. Систематично інформуйте своїх учнів про нові досягнення в науці, техніці, культурі, пов'язуйте їх з системою знань, яку в них формуєте.

4. Застосовуйте найновішу наукову термінологію, не користуйтесь старими термінами, будьте в курсі новітніх наукових досягнень з свого предмета.

5. Розкривайте генезис наукового знання, ембріологію істини, послідовно реалізуйте вимоги історизму в навчанні.

6. У старших класах не обходьте спірних наукових проблем; якщо дозволяють умови, організуйте дискусію.

Принцип доступності передбачає відповідність змісту, характеру і обсягу матеріалу, який вивчається, віковим особливостям і рівню підготовки учнів. З цим принципом в дидактиці пов'язується поступове, згідно з пізнавальними можливостями учнів, ускладнення змісту освіти й обсягу навчального матеріалу, яким необхідно оволодіти всім учням з кожного навчального предмета, ступеня теоретичної складності та глибини цього матеріалу. В 70-ті роки Л.В. Занков підкреслював, що навчання, залишаючись доступним, повинно вимагати серйозних зусиль. Лише це призводить до розвитку особистості. Найсуттєвішим для розвитку є те, що засвоєння певних відомостей у той самий час є надбанням учня, яке залишиться при ньому, і сходинкою, яка буде знищена в подальшій течії пізнавального процесу, щоб забезпечити перехід на вищу сходинку (Л.В. Занков).

Деякі правила доступного навчання:

1. Від легкого до важкого, від відомого до невідомого, від простого до складного (ЯЛ. Коменський).

2. Навчаючи, виходьте з рівня підготовки і розвитку учнів, учіть, спираючись на їх можливості. Враховуйте життєвий досвід учнів, їх інтереси, особливості розвитку.

3. Доступність, переконливість, емоційність залежать від легкості викладу і мови вчителя, тому чітко й однозначно формулюйте поняття, навчайте образно.

4. Не зловживайте довгими монологами; тонко відчувайте, що необхідно пояснити, а що учні зрозуміють самі.

5. Головну увагу приділяйте управлінню пізнавальною діяльністю учнів: поганий учитель повідомляє істину, залишаючи її недоступною для розуміння, хороший — вчить її знаходити, роблячи доступним процес знаходження.