Сприятливі фактори ожиріння
Гіподинамія
Генетичні чинники, зокрема:
Підвищена активність ферментів ліпогенеза
Зниження активності ферментів ліполізу
Підвищене споживання легкозасвоюваних вуглеводів:
пиття солодких напоїв
дієта, багата цукрами
Деякі хвороби, зокрема хвороби ендокринної системи (гіпогонадизм, гіпотиреоз, інсулінома)
Психологічні порушення харчової поведінки (наприклад, психогенне переїдання), що призводять до розладу прийому їжі.
Схильність до стресів
Недосипання[3]
Психоактивна речовина[4]
Наслідки ожиріння
Карта середньої калорійності їжі в ккал на людину у день в 1961 році.[5]
|
Карта середньої калорійності їжі в ккал на людину у день в 2001 — 2003 роках.[6]
|
Доведено, що в кожної людини, яка має надлишкову вагу, наявний підвищений ризик виникнення таких захворювань, як цукровий діабет ІІ типу, ішемічна хвороба серця, артеріальна гіпертонія,остеоартрит, обструктивний синдром зупинки дихання уві сні та певні види онкологічної патології. Ожиріння є фактором ризику інфаркту міокарда та підвищеної смертності. Щороку в США приблизно 300 тисяч смертей можна пов'язати з ожирінням, а смертність через цю причину переважає тільки смертність від куріння.
Водночас зниження маси тіла в пацієнтів із надвагою сповільнює прогресування атеросклерозу, знижує ризик захворюваності та смертності від ішемічної хвороби серця, сприяє зниженню показників артеріального тиску, покращує контроль цукру в крові.
Голландські дослідники встановили, що ожиріння скорочує життя людини в середньому на сім років.
Боротьба з ожирінням
Нормалізація харчування:
Досягнення енергетичного балансу
Обмеження загального споживання жирів з заміною полінасичених жирів на поліненасичені
Збільшення споживання фруктів та овочів, а також бобових, продуктів з цільного зерна та горіхів
Обмеження споживання цукрів
Збільшення фізичної активності:
ВОЗ рекомендує для підтримання ваги не менш як 30 хв на добу займатися фізичними вправами.
Коли всі можливі методи боротьби із зайвою вагою не допомагають, люди часто вдаються до хірургічного втручання. Проте альтернативою таким операціям може бути ліпосакція — вакуумне відсмоктування зайвого жиру.
Лікування ожиріння
Основні способи лікування при надлишковій вазі й ожирінні
До них відносять дотримання дієти з підвищеним вмістом клітковини, вітамінів та інших біологічно активних компонентів (злаки і зернові продукти, овочі, фрукти, горіхи, зелень та інші) і обмеженням вживання легкозасвоюваних організмом вуглеводів (цукор, солодощі, випічка, хлібобулочні і макаронні вироби з борошна вищих сортів), а також фізичні вправи.
Загальний підхід при лікарському лікуванні ожиріння полягає у випробуванні всіх відомих препаратів для лікування ожиріння. З цією метою застосовують Препарати для лікування ожиріння.
Якщо результат медикаментозного лікування виявляється незначним, або його немає, то необхідно припинити таке лікування.
Тоді розглядається питання про хірургічне лікування. Ліпосакція — як операція, в ході якої відсмоктуються жирові клітини, в цей час[Коли?] використовується не для боротьби з ожирінням, а лише для косметичної корекції місцевих невеликих жирових відкладень. Хоча кількість жиру і вага тіла після ліпосакції можуть зменшуватися, але, згідно з нещодавнім дослідженням британських лікарів, для покращення здоров'я така операція марна.[7][8][9]. Раніше робилися поодинокі спроби робити ліпосакцію для зниження ваги (так звана мегаліпосакція з видаленням до 10 кг жиру), проте тепер вона облишена як украй шкідлива і небезпечна процедура, що неминуче дає багато важких ускладнень і призводить до грубих косметичних проблем у вигляді нерівності поверхні тіла.
Дієти часто посилюють ожиріння. Причина в тому, що жорстка дієта (різке скорочення споживання калорій) може допомогти швидко знизити вагу, але після припинення дієти посилюється апетит, покращується засвоюваність їжі і набирається вага, що перевершує ту, яка була до дієти. Якщо хворий ожирінням намагається знову скинути вагу за допомогою жорсткої дієти, з кожним разом скидання ваги відбувається все важче, а набір ваги — все легше, причому вага, що набирається, з кожним разом збільшується. Тому дієти, орієнтовані на швидкий результат (скинути якомога більшу вагу за короткий час), є шкідливою і небезпечною практикою. Крім того, багато засобів для схуднення містять сечогінні та проносні компоненти, що призводить до втрати води, а не жиру. Втрата води марна для боротьби з ожирінням, шкідлива для здоров'я, а вага після припинення дієти відновлюється.
Більш того, згідно з дослідженням американського психолога Трейсі Манн і її колег, дієти взагалі марні як засіб боротьби з ожирінням.[10][11]
Слід зазначити, що без адекватного контролю калорійності їжі та обліку кількості спожитих калорій та фізичного навантаження успішне лікування ожиріння неможливе. ВООЗ для успішного зниження ваги рекомендує розрахувати звичну калорійність їжі, а потім щомісячно знижувати калорійність на 500 ккал до досягнення цифри на 300—500 ккал нижче звичайної енергопотреби. Для осіб, які не займаються активною фізичною працею, це значення становить 1500—2000 ккал.