- •1.Роль мислення у процесі пізнання оточуючої дійсності.
- •2.Мислення як предмет вивчення науки логіки.
- •3.Поняття про логічну форму (структуру) думки і логічні закони.
- •4.Істинність думки і формальна правильність роздумів.
- •5.Процес формалізації думки.
- •6.Процес формальної логіки.
- •7.Основні віхи в розвитку логіки.
- •8.Аристотель як основоположник науки про логіку.
- •9.Місце логіки в системі наук.
- •10.Діалектична і формальна логіка,їх співвідношення.
- •11.Роль логіки у процесі підвищення культури мислення особистості. 12.Логічна культура людини і шляхи її формування.
- •13.Закони логіки як адекватне відображення зв’язків реальної дійсності у свідомості людини.
- •14.Основні закони логіки.
- •15.Суть та зміст закону тотожності.
- •16.Закон суперечності,його суть та основна вимога.
- •17.Закон виключення третього,його визначення і логічний зміст.
- •18.Закон достатньої підстави,його зміст.Визначення і логічний сенс.
- •19.Поняття к форма мислення.
- •22.Види понять за обсягом.
- •23.Види понять за змістом.
- •24.Відношення між поняттями.
- •34.Види суджень за модальністю.
- •35.Види суджень за типом логічних сполучників.
- •36.Таблиці істинності складних суджень.
- •37.Розподіленість термінів в судженнях за обсягом.
- •38.Відношення між основними видами суджень.
- •39.Об’єднана класифікація суджень.»Логічний квадрат».
- •40.Умовивід як форма мислення.
- •41.Логічна структура умовиводу.
- •42.Види умовиводів.
- •43.Дедуктивний умовивід(силогізм) і його види.
- •44.Категоричний силогізм,його терміни,засновки.
- •45.Загальні правила силогізму,його фігура та модуси.
- •48.Аналогія та її види.
- •49.Логічна природа гіпотези.
- •50.Види гіпотез.
- •51.Доведення та спростування гіпотез.
- •52.Гіпотези і наукове передбачення.
- •53.Роль індукції,дедукції і гіпотези в прогнозуванні розвитку суспільства.
- •54.Поняття доведення та його логічна структура.
- •55.Умовивід і доведення.
- •56.Види доведення.
- •57.Правила доведення.
- •58.Основні методи прямого і непрямого підтвердження тези.
- •59. «Генетичне доведення».
- •61.Види і правила спростування.
- •65.Практика як критерій істини в процесі доведення та спростування.
14.Основні закони логіки.
Закони логіки – це ті закони, яким повинно підпорядковуватись мислення для того, щоб вірно відображувати дійсність. Вченими (Аристотель, Френсіс Бекон, Рене Декарт, Готфрид Вільгельм Лейбніц та інші) відкриті і сформульовані ті закони, що забезпечують такий (непротирічливий, послідовний, чіткий) процес мислення, яких забезпечує нас від помилок, хибних висновків і дає можливість пізнати і висловити в думці істину. Ці закони називаються основними законами логіки. Їх є чотири: 1.Закон тотожності. Кожна вірно логічно сформульована думка чи поняття про предмет повинні бути чітко визначеними і зберігатися однозначно протягом всього процесу мислення і висновку. У вигляді формули закон записується так: А є А, або А=А.
2.Закон протиріччя. Не можуть бути істинними два несумісних висловлювання про один і той же предмет, що береться в один і той же час та в одному і тому ж відношенні; одне з цих висловлювань обв’язково буде хибним. Оскільки цей закон застерігає проти суперечливості мислення, то його інколи називають законом несуперечливості. 3.Закон виключення третього. Дві суперечливі одна одній думки (Біле – небіле) не можуть бути одночасно істинними і хибними. Якщо одна з цих думок істина, то друга – хибна. Третього не дано.
4.Закон достатньої підстави (достатнього обґрунтування). Всяка думка, щоб стати достовірною, повинна бути обґрунтована іншими думками, істинність яких доведена або очевидна.
15.Суть та зміст закону тотожності.
будь-яка думка про предмет у процесі даного міркування тотожна сама собі, скільки б разів вона не повторювалась. Думка тотожна сама собі тоді, коли стосується одного предмета і її зміст залишається одним. Якщо зміст думки змінюється або вона відноситься до іншого, то вона не може вважатись тією ж самою, це буде вже інша думка.Цей закон спрямований безпосередньо проти нечітких, неясних, розпливчастих думок, а опосередковано – проти їх багатозначності. Закон тотожності у вигляді формули записується так: A є A, або A=A. Зміст закону тотожності полягає в таких вимогах: -У процесі міркування про якийсь предмет необхідно мислити саме цей предмет і не можна підміняти його іншим предметом думки. -Предметна область – це коло предметів, у складі якого перебуває виділений нами предмет; область предметів, у рамках якої визнаються дані, що мають смисл, закони і правила логіки. -Закон не забороняє переходити від одного предмета думки до іншого, він забороняє підміняти один предмет думки іншим. -У процесі міркування, у суперечці або дискусії поняття мають уживатись в одному і тому ж значенні. Думка тотожна сама собі,якщо вона однозначна.
-Поняття якими ми користуємось мають вживатись протягом усього розмірковування, зберігати незмінно свій обсяг і свій зміст. Якщо поняття і терміни вживаються не однозначно, то мислення стає невизначеним, процес мислення не досягає мети. Найчастіше трапляються помилки при порушенні закону тотожності: підміна або сплутання понять. Виходячи з цього можна висловити вимоги закону тотожності такою формулою: не можна ототожнювати різні думки і не можна тотожні думки розглядати як нетотожні, відмінні. Як нелогічне ототожнювання відмінного, так нелогічне і розрізнення тотожного
