Утворення числівників

Кількісні числівники від 1 до 12 за своїм словотворенням прості:

1. — eins 4 — vier 7— sieben 10—zehn

2. — zwei 5 — fünf 8 — acht 11 — elf

3. — drei 6 — sechs 9 — neun 12— zwölf

Простими є також числівники 100 — hundert і 1000 — tausend.

Числівники, що означають назви десятків — похідні. Вони утворюються від відповідних простих числівників за допомо­гою суфікса -zig: 40 — vierzig, 80 — achtzig.

Відхиленням від норми є утворення числівників 20 — zwanzig, ЗО — dreißig.

У числівник’в 16 і 60 у корені sechs випадає кінцеве -s (sechzehn, sechzig), а у числівників 17, 70 (siebzehn, siebzig) —кінцеве -еп.

Кількісні числівники від 13 до 19 утворюються додаванням числівника zehn до відповідного простого числівника: 13 — dreizehn, 15—fünfzehn.

Числівники від 21 до 99 (крім назв десятків) утворюються за допомогою сполучника und: 27 — siebenundzwanzig.

Складні числівники пишуться разом: 244 — zweihundertvierund­vierzig.

Слова eine Million, eine Milliarde — це іменники з числовим зна­ченням.

Порядкові числівники за винятком числівника der erste — перший утворюються від відповідних кількісних числівників.

Порядкові числівники від 2 до 19 утворюються за допомогою суфікса -t: 5-й — der fünfte, 12-й — der zwölfte.

Порядкові числівники від 20 утворюються від відповідного кількісного числівника за допомогою суфікса -st: 30-й — der dreißigste, 40-й — der vierzigste, 1000-й — der tausendste. 51-й — der ein­undfünfzigste.

Відхилення від норми спостерігається у числівників der dritte — третій, der achte — восьмий.

У датах день передається порядковим числівником, а рік — кількісним; якщо порядковий числівник виражений цифрою, то після неї ставиться крапка: am 3. Januar 1970 — третього січня 1970 року.

Дати читаються за зразком: 1994 — neunzehnhundertvierund­neunzig.

Примітка. На відміну від української мови в німецькій мові не можна ставити числівник між прийменником та іменником. Укр. у 1990 році можна перекласти im Jahre 1990 або просто — 1990: Er ist im Jahre 1990 geboren. Er ist 1990 geboren.

§ 24. Дієслово (das Verb)

Дієслова у реченні, як правило, виражають дію, яку виконує підмет, або стан, у якому він перебуває. За утворенням дієслова німецької мови поділяються на прості, склад­ні і похідні.

Дієслова у німецькій мові мають:

а) два числа — однину і множину;

б) три особи в однині і множині;

в) шість часових форм — презенс (das Präsens), прете- р и т (das Präteritum), перфект (das Perfekt), плюсквам­перфект (das Plusquamperfekt), ф у т у p у м І (das Futurum І), футурум II (das Futurum II);

г) три способи: дійсний (der Indikativ), наказовий (der Imperativ) і умовний (der Konjunktiv); /

ґ) дві форми ч стану: активний (das! Aktiv) і пасив­ний (das Passiv).

У німецькій мові є дві дієвідміни дієслів — слабка і сильна. Відмінності між ними особливо чітко виражені у формі претерита та дієприкметника (Partizip II). Слабкі дієслова утворюють основні форми^I без зміни кореневої голосної, а сильні змінюють кореневу голосну (докладніше див. §§ 25,42): machen — machte — gemacht; lesen — las — gelesen; sitzen — saß — gesessen; stehen — stand — gestanden.

Переважну більшість складають слабкі дієслова.

П p e з e н c (теперішній час) служить для вираження дії, яка відбувається в момент мовлення, а також для вираження майбутньої дії: