Змістовий модуль і. Історична географія від найдавніших часів до кінця хvііі ст.
Тема 1. Вступ Предмет, завдання та методи вивчення історичної географії
ІСТОРИЧНА ГЕОГРАФІЯ – галузь знань, що вивчає конкретну географію істо-ричного минулого. Охоплює фізичну, економічну, політичну, культурну географію конкретної країни чи території на певних відтинках часу. Ця наука вивчає розмі-щення окремих людських поселень і їх комплексів в різні історичні періоди – від ви-никнення людства до наших днів, на конкретній території і з взаємодією з приро-дою. Особливість історичної географії в тому, що вона вивчає створену суспіль-ством географію населення і господарства, а також перетворену людьми геогра-фію природи, в умовах якої ці люди жили. Історична географія вивчає проблеми історії, географії, картографії.
Історична географія поєднує методи і форми двох наук – історії та географії. Тому сам зміст терміна є дещо різним у географічній та історичній науках. З точки зору географії він визначається складовими її частинами і включає в себе:
А) історію фізичної географії;
Б) історію географії населення;
В) історію економічної географії;
Г) політичну географію.
Також географи розглядають історичну географію як історію географії – тобто з історією уяви людини про простір, історією географічних знань.
З позицій історії – історична географія підпорядкована загальним завданням історичної науки. Історичні події та явища відбуваються у певному географічному просторі, в певних географічних умовах, що певною мірою впливають на хід істо-ричних подій і в кінцевому рахунку на хід історичного процесу.
Історична географія конкретизує наші історичні уявлення, пов'язує їх з певни-ми територіями. Предмет історичної географії складає конкретна географія мину-лого, у тому числі географія населення, економічна і політична географія. Історична географія України вивчає "історичний пейзаж", на тлі якого творили наші предки.
Отже, предметом історичної географії є характеристика фізичної, економіч-ної і політичної географії даної країни чи території у відповідний відрізок часу. Основними елементами цих характеристик повинні бути:
фізико-географічний ландшафт даної епохи;
населення з точки зору його етнічного складу, розміщення та міграції;
географія виробництва та господарчих зв’язків;
географія внутрішніх та зовнішніх політичних кордонів, а також історичних подій.
Історична географія – галузь історико-географічних знань, що вивчає в плані просторово-хронологічних змін і взаємозв’язків природні й соціально-економічні системи. Вона досліджує фізичну, економічну, політичну, етнічну географію минулого від появи людського суспільства до наших днів, взаємодію природи й суспільства, вплив на різних історичних етапах господар-ської діяльності на географічне середовище, географічних факторів – на вироб-ництво та етногенез.
Загалом історична географія залежно від поставлених перед нею завдань виступатиме географічною історією (коли завдання вирішуватиме історик) чи власне історичною географією (коли завдання виконуватиме географ). В остан-ньому випадку її потрібно означити як реконструктивну чи ретроспективну географію.
Історико-географічні дослідження – традиційний напрям вивчення стану до-вкілля, зокрема природної, демографічної та економічної його складових в їхньому розвитку і трансформаціях. В усьому світі історична географія розвиваєть ся у тісному зв'язку з історичною наукою. Сьогодні це одна з навчальних дисциплін, що найбільш динамічно розвивається у провідних університетах США, Канади, Європи.
Географія
Суспільна географія
Історична фізична
географія
Об'єктивний процес розвитку суспільства вивчається за допомогою фактів минулого і сьогодення, їх обов'язково треба прив'язувати до "географічної основи", до конкретної місцевості. Процеси історичного розвитку об'єктів і явищ покликані відображати історичні карти. Для аналізу і відтворення на картах історичних подій залучається великий арсенал методів історичної географії:
історичні (вивчення архівних джерел, пам'ятників матеріальної культури і тому подібне);
географічні (картографування, районування, ландшафтний підхід, польове вивчення реліктів, дендрохронологія і інше);
суміжних наук (аерокосмічна індикація, математичне моделювання та інше).
За допомогою макро- і мікронапрямів системного дослідження можна відтворити історичний процес у зв'язку із всесвітньо-історичним розвитком суспільства, більш поглиблено вивчити окремі історичні події.
Метод типологізації (диференціальної і аналітичної) використовується з метою розчленування цілого на частини, вивчення їх і об'єднання в наукову карти-ну історичної дійсності.
Статистичний метод застосовується як основний при вивченні соціаль-но-економічного та суспільно-політичного розвитку. Метод ґрунтується на аналізі даних про господарство і населення регіонів та країн, сприяє з’ясуванню особливо-стей просторової взаємодії різних територіально-економічних систем. У цьому аспекті важливу роль відіграє статистика як ефективний інструмент дослідження економічного і соціального стану конкретної території.
Динамічний метод базується на розгляді реальних об'єктів в процесі їх виникнення, існування та подальшого розвитку.
Картографічний метод дослідження в історії полягає у нанесенні на карту історичних явищ, що дозволяє отримати наочну картину їх проторового поширення і допомагає виявити їхні взаємозв’язки.
Метод регіонального історико-географічного аналізу – найбільш поширений у наш час. З його допомогою вивчаються ландшафти минулого та сучасності у зв’язку з територіальною організацією суспільства. Регіональний аналіз використовується, за Вампіловою Л.Б. «для дослідження проблем взаємодії суспільства і природи на різних історичних етапах в межах конкретної території і ретроспективного аналізу змін природного середовища за історичний час. Це інтегральний напрям, що розвивається на стику фізичної і економічної географії та історії, об’єднує методи як природничих, так і суспільних наук».