Семінарське заняття 1 по темі 6.
План
Поділи Польщі та доля українського населення.
Географія економічних та культурних зв’язків.
Література:
Бойко О. Історія України. – К., 2000, 2003.
Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації ХІХ – ХХ ст. – К., 1996.
Економічна історія України. – К., 2004.
Лановик Б.Д., Матисякевич З.М., Матейко Р.М. Історія господарства; Україна і світ. – К., 1995
Описи Лівобережної України кінця ХVІІІ – початку ХІХ ст. – К., 1997.
Попович М. Нарис історії культури України. – К., 1998.
Щербак М.Г., Щербак Н.О. Національна політика царизму на Правобережній Україні. Друга половина ХІХ – початок ХХ ст. – К., 1997.
Атлас історії України. 9 клас.
Методичні рекомендації
Перше питання розглядається коротко по адміністративному поділу українських земель внаслідок трьох поділів Речі Посполитої. Необхідно також вказати й статус інших українських земель, що визначався іншими договорами (зокрема, земель Новоросії, Буковини). Охарактеризуйте та порівняйте адміністративно-територіальний устрій українських земель в Російській та Австрійській (Австро-Угорській імперії). Зверніть увагу на т.зв. проблему Збруча.
По другому питанню слід охарактеризувати економічну спеціалізацію районів, нововведення у господарюванні, розвиток міст, внутрішньої та міжнародної торгівлі. Для цього достатньо проаналізувати карти, вміщені в «Атласі». Як змінюються соціально-економічні відносини та устрій українських земель після відміни кріпацтва? Охарактеризуйте культурні зв’язки між Галичиною та Наддніпрянщиною.
Семінарське заняття 2 по темі 6. Географія населення України (кінець хvііі – початок хх ст.) (2 год.)
План
Розміщення продуктивних сил в Україні у ХІХ ст.
Географія розселення українців за межами етнічної території.
Розселення інших народів на території України.
Завдання на контурній карті:
Нанести на контурну карту місця компактного проживання національних меншин на території України наприкінці ХVІІІ ст. – середині ХІХ ст. Обов’язково вкажіть «межу осілості» євреїв та кордони Новосербії та Слов’яносербії.
Література:
Гіндельштедт Йоган-Антон. Подорож Єлисаветградською провінцією 1774 року. – К., 2005.
Голобуцький В.О. Запорізька Січ в останні часи свого існування (1734 – 1775). –Дніпропетровськ, 2004.
Сергійчук В. Етнічні межі і державний кордон України. – Тернопіль, 1996
Описи Лівобережної України кінця ХVІІІ – початку ХІХ ст. – К., 1997.
Чорний С.М. Українці в Євразії: Чисельність і розміщення за переписами 1897 – 1990 рр. – К., 2002
Винниченко І.І. Українці в державах колишнього СРСР: історико-географічний нарис. – Житомир, 1992.
Зарубіжні українці: Довідник. – К.,1991.
Наулко В.І., Чорна Н.Е. Динаміка чисельності і розміщення українців у світі (ХVІІІ – ХХ ст.)// Народна творчість та етнографія. – 1990. - № 5.
Українська народність: нариси соціально-економічної історії. – К., 1990
Заставний Ф.Д. Географія України. – Львів, 1994.
Атлас з історії України. 8 клас, 9 клас.
Методичні рекомендації
По першому питанню слід проаналізувати зміни у соціальній структурі населення України протягом ХІХ ст. – зростання міського населення, занятого у промисловості, розшарування селянства. Прослідкуйте напрями трудової міграції в межах України.
У другому питанні слід докладно розкрити міграційні процеси українців за межі етнічної території. Згрупуйте їх у „східний вектор” та „західний”, в т.ч. заокеанське розселення. Охарактеризуйте Малиновий, Сірий та Зелений клини. Що можна вважати початком політичної еміграції? Коли розпочалася трудова еміграція українців? Де працевлаштовувалися українці-емігранти? Покажіть на карті світу території компактного розселення українців, дайте стислу характеристику становища української діаспори.
Дайте характеристику розселення росіян, поляків, євреїв, сербів, білорусів, молдаван, греків, німців на території України в окреслений період.
Самостійна робота по темі 6
План
Історична географія в науковій спадщині Володимира Антоновича.
Виокремлення політичної географії як наукової дисципліни. С.Рудницький.
Характеристика території та населення України до початку і в ході Першої світової війни.
Завдання на контурній карті:
Складіть картосхему «Воєнні дії на території України в роки Першої світової війни», де нанесіть лінії фронтів станом на кінець 1914, 1915, 1916 рр. Зафарбуйте різними кольорами зони окупації українських земель у 1914 та 1915 р.
Література:
1. Боєчко В.Д., Ганжа О., Захарчук Б. Кордони України: історична перспектива та сучасний стан. – К., 1994.
2. Кіян О.І. Історична географія в науковій спадщині Володимира Антоновича// http://vuzlib.com/content/view/1735/52/
3. Литвин В. Україна: доба війн і революцій (1914 – 1920). – К., 2003.
4. Нагаєвський І. Історія української держави ХХ ст. – К., 1994
5. Степан Рудницький – основоположник української політичної географії// http://www.geograf.com.ua/istoriya-sg/502-stepan-rudnitskij-osnovopolozhnik-ukrajinskoji-politichnoji-geografiji
Турченко Ф.Г. Новітня історія України. Навчальний посібник для загальноосвітніх закладів. 1900 – 1939. 10 клас. – К., 2011.
6 Щедріна І.Е. Історія України.10 – 11 класи. – Харків, 2002.
Методичні рекомендації:
По першому питанню уважно прочитайте та законспектуйте собі основну інформацію про дослідження В.Антоновича в галузі історичної географії України. Зокрема, дайте відповіді на запитання: Який афоризм В.Антонович вважав обов'язковим атрибутом становлення будь-якого професійного історика? Які напрями історико-географічних досліджень обрав для себе історик? Що стало результатом багаторічних досліджень В.Антоновича? Яка праця В.Антоновича започатковує історичну географію України як самостійну наукову дисципліну?
Поясніть, чому саме на початку ХХ ст. виникла потреба в окремих політико-географічних дослідженнях? Степан Рудницький по праву вважається основоположником української політичної географії. Під час першої світової війни та після неї він розробив наукові основи політичної географії та геополітики. У яких працях та які основні ідеї зафіксовано?
За матеріалами навчальних посібників та монографій складіть конспект з відповідями на наступні питання: Якою була чисельність українців та площа етнічної території на початку ХХ ст.? Чому царський уряд не об’єднував населені переважно українцями землі в межах українських губерній? Чому для успішного націотворення і державотворення необхідно було подолати територіальну роз’єднаність України? Які висновки щодо географії розселення українців і адміністративного статусу українських земель можна зробити, аналізуючи карту «Українські землі на початку XX ст.»?
Чому на початку ХХ ст. господарська спеціалізація окремих районів посилилася? Яке місце посідала економіка Наддніпрянщини в господарській системі Російської імперії?
Охарактеризуйте географію розселення українців і поляків у Східній Галичині. Яка політична вимога західних українців стосувалася територіального устрою? Назвіть спільну мету, навколо якої об’єднувалися учасники національно-визвольного руху на заході і сході України. Як розділ України на підросійську і підавстрійську впливав на розвиток української культури? Які перспективи відкривалися в 1900–1913 рр. у справі об’єднання (соборності) українських земель?
Якими були територіальні зазіхання країн Антанти та Троїстого Союзу щодо України? Порівняйте плани Антанти й Троїстого союзу в Першій світовій війні з прагненнями українців. У чому полягав міжнародний аспект «українського питання» в умовах Першої світової війни? Чому першочерговим завданням у війні Росія ставила захоплення Західної України? Які території України охопила війна? Чим було викликане проголошення автономії Галичини у складі Австро-Угорщини і які наслідки воно мало для українського населення?
Тести та контрольні питання до теми 6
1. Галичина увійшла до складу Австрійської імперії за:
А першим поділом Польщі;
Б другим поділом Польщі;
В третім поділом Польщі.
2. Поділля увійшло до складу Російської імперії за:
А першим поділом Польщі;
Б другим поділом Польщі;
В третім поділом Польщі.
3. Російський адміністративно-територіальний устрій на українських землях остаточно сформувався на кінець:
А 20-х рр. ХІХ ст.; Б 30-х рр. ХІХ ст.; В 40-х рр. ХІХ ст.
4. Східноукраїнські землі складались на початок ХХ ст. із
А 7 губерній; Б 8 губерній; В 9 губерній.
5. Наприкінці XVIIІ – на початку ХІХ ст. на Півдні України (Новоросії) домінувало землеволодіння
А козацьке; Б селянське; В поміщицьке
Г іноземних колоністів
6. Вкажіть, які управи мало Південне товариство декабристів на Україні протягом 1821 – 1825 рр.:
А Тульчинську, Васильківську, Полтавську;
Б Полтавську, Тульчинську, Слов’янську;
В Слов’янську, Кам’янську, Васильківську;
Г Васильківську, Тульчинську, Кам’янську.
7. У якому регіоні українці становили 95% населення:
А на Лівобережжі;
Б на Правобережжі;
В на Півдні (Новоросії);
Г на Слобожанщині.
8. На якій українській території адміністративними одиницями були комітати:
А Галичина;
Б Закарпаття;
В Бессарабія;
Г Слобожанщина.
9. У якому регіоні україни розмір селянських наділів за реформою 1861 р. був найбільшим?
А на Лівобережжі;
Б на Правобережжі;
В на Півдні (Новоросії);
Г на Слобожанщині.
10. Вкажіть російську реформу 1860–1870-х років, яка не поширювалася на губернії Правобережної України:
А судова реформа;
Б міська реформа;
В земська реформа;
Г військова реформа
11. Укажіть риси, притаманні економічному розвиткові Наддніпрянської України в другій половині XIX ст.:
1 потужний розвиток цукробурякового виробництва;
2 формування Південного та Правобережного нафтових районів;
3 завершення промислового перевороту;
4 дефіцит робочої сили в сільськогосподарському виробництві;
5 бурхливий розвиток вуглевидобувної, гірничорудної та металургійної галузей;
6 створення розгалуженої системи залізниць;
7 домінування темпів розвитку текстильної промисловості та машинобудування над темпами розвитку сировинних галузей.
А 1,2,3,6; Б 2,4,5,7; В 1,3,5,6; Г 2,5,6,7
12. Напередодні Першої світової війни Австро-Угорщина претендувала на володіння
А Волинню та Поділлям.
Б Донбасом і Придніпров'ям.
В
Північною
Буковиною та Бессарабією.
Г Східною Галичиною та Північною Буковиною
13. Завдання на карті.
Серед пронумерованих на карті російських губерній позначте ті, які Австро-Угорщина планувала приєднати до своїх володінь напередодні Першої світової війни:
А 1, 2;
Б 2, 3;
В 3, 4;
Г 4, 1.
14. Події Першої світової війни відбувались переважно на українських землях:
А Наддніпрянщини;
Б Галичини та Волині;
В Лівобережжя та Слобожанщини.
Г Бессарабії та Криму
15. Про який регіон ідеться в уривку з історичного джерела?
«Перша світова війна принесла українським землям руйнацію господарства. В регіоні було зруйновано понад 40% господарських та житлових будинків, понад 1,5 тис. промислових споруд. Навіть стратегічно важлива нафтова промисловість зменшила виробництво на 1/3».
А Буковина; Б Закарпаття; В Галичина; Г Наддніпрянщина.
16. Згідно із “Тимчасовою інструкцією…”, влада Генерального Секретаріату мала поширюватися на:
А
5 губерній; Б 7 губерній; В 9 губерній.
17. За законом 2 березня 1918 р. територія УНР поділялася на:
А 9 губерній; Б 12 воєводств В 30 земель.
18. На карті заштриховано територію
1 поширення повноважень Генерального секретаріату відповідно до «Тимчасової інструкції Генеральному секретаріатові Тимчасового уряду на Україні».
2 на яку Генеральний секретаріат поширив свою владу після падіння Тимчасового уряду.
3 передану Українській Народній Республіці за умовами Брест-Литовського мирного договору
А 1, 2
Б 2, 3
В 1, 3
Г 1, 2, 3
1
9.
Якими цифрами на карті позначено
регіональні радянські республіки,
утворені більшовиками на початку 1918р.
?
А 1,2,3
Б 2,3,4
В 1,3,4
Г 1,2,4
20.
Н
а
карті заштрихована територія:
А Радянської Соціалістичної Республіки Тавриди в червні 1920 р.;
Б контрольована Російською армією барона Врангеля в грудні1920 р.;
В передана УНР за умовами Брест-Литовського договору 1918 р.;
Г окупована військами Антанти наприкінці січня 1919 р.
21. Який афоризм В.Антонович вважав обов'язковим атрибутом становлення будь-якого професійного історика?
22. Що стало результатом багаторічних досліджень В.Антоновича?
23. Яка праця В.Антоновича започатковує історичну географію України як самостійну наукову дисципліну?
24. Поясніть, чому саме на початку ХХ ст. виникла потреба в окремих політико-географічних дослідженнях?
25. Якою була чисельність українців та площа етнічної території на початку ХХ ст.?
26. Чому царський уряд не об’єднував населені переважно українцями землі в межах українських губерній?
27. Чому для успішного націотворення і державотворення необхідно було подолати територіальну роз’єднаність України?
28. Чому на початку ХХ ст. господарська спеціалізація окремих районів посилилася?
29. Яке місце посідала економіка Наддніпрянщини в господарській системі Російської імперії?
30. Охарактеризуйте географію розселення українців і поляків у Східній Галичині.
31. Яка політична вимога західних українців стосувалася територіального устрою?
32. Як розділ України на підросійську і підавстрійську впливав на розвиток української культури?
33. Які перспективи відкривалися в 1900–1913 рр. у справі об’єднання (соборності) українських земель?
34. Якими були територіальні зазіхання країн Антанти та Троїстого Союзу щодо України?
35. Порівняйте плани Антанти й Троїстого союзу в Першій світовій війні з прагненнями українців.
36. У чому полягав міжнародний аспект «українського питання» в умовах Першої світової війни?
37. Чим було викликане проголошення автономії Галичини у складі Австро-Угорщини і які наслідки воно мало для українського населення?
38. До якого періоду та форми української державності відноситься картосхема?
39. На контурній карті виділіть основні промислові райони в Україні другої половини ХІХ ст., що спеціалізувалися на певному виді продукції.
40. На контурній карті відтворіть політичну ситуацію, що склалась станом на кінець 1914 року.
. ТЕМА 7. Українські землі в складі Союзу РСР та інших держав у 1921-1991 рр.
Зміни в адміністративно-територіальному поділі України в 1920 – 30-х рр.
У складних воєнно-політичних умовах 1917 – 1920 рр. зберегти єдність української держави не вдалося. Зрештою, до 1921 р. більшість українських земель знаходились у складі Української Соціалістичної Радянської Республіки. Українці проживали в 12 губерніях, 102 повітах та 1989 волостях.
За Радянської влади існувала значна розбіжність між проголошеним народовладдям та фактичною диктатурою, що відбилося на системі територіальної організації влади. В Радянський період державний устрій України узалежнився від економіки, а територіальна організація влади стала суворо централізованою. У 1922-1932 рр. в Україні була здійснена поетапна адміністративна реформа, метою якої було визначення оптимальних для економічного управління розмірів адміністративно-територіальних одиниць.
У проведенні радянської адміністративної реформи характерним було явище формального врахування наукового обґрунтування нового територіального поділу. У 1922 році в Україні розпочалася реформа, її правові основи були закладені постановою ВУЦВК "Про упорядкування і прискорення робіт по адміністративно-територіальному поділу УСРР" від 1 лютого 1922 року. Одеська і Миколаївська губернії були об'єднані в одну — Одеську, Запорозька губернія була приєднана до Катеринославської, Кременчуцька губернія була розформована. В результаті реформи кількість губерній в Україні скоротилася з 12 до 9. 12 квітня 1923 року ВУЦВК ухвалив постанову "Про новий адміністративно-територіальний поділ України", якою затвердив новий поділ республіки на округи і райони. Реформа привела до значного зменшення кількості адміністративно-територіальних одиниць: замість 102 повітів стало 53 округи і замість 1989 волостей — 706 районів. Кількість сільських Рад скоротилась з 15 696 до 9307. Це був важливий крок на шляху централізації управління.
Урахування національного моменту в районуванні вилилися у форму створення у місцях компактного проживання національних меншин національних районів, селищних, сільських рад з діловодством національними мовами. Оскільки витримати загальноукраїнські критерії щодо чисельності населення в районах і сільрадах при такому принципі їх формування було неможливо, довелося знизити для національних районів і сільрад загальноприйняті норми. У 1924–1925 рр. на території УСРР діяли 7 німецьких, 4 болгарських, 1 польський, 1 єврейський національні райони. У кінці 1924 р. на території Одеської і Подільської губерній, що примикала до р. Дністер, було створено Автономну Молдавську РСР. Утворення Молдавської АРСР справедливо розглядається українськими дослідниками як відкрите втручання центру у справи УСРР, порушення її територіальної цілісності. Воно було продиктоване геополітичними міркуваннями – нова автономія мала стати плацдармом зовнішньополітичної боротьби СРСР за Бессарабію, яка до 1917 р. перебувала у складі Росії. У свою чергу, Г. Котовський, який ініціював постановку цього питання перед ЦК РКП(б), доводив, що Молдавська АРСР “стала б об’єктом привернення уваги і симпатій бессарабського населення і дала б ще більший привід претендувати на возз’єднання з нею Задністров’я”. У 1925 р. Росії було передано Таганрозьку і Шахтинську округи, заселені переважно українцями.
Від старого адміністративно-територіального поділу в Україні залишались ще губернії. Президія ВУЦВК постановою від 3 червня 1925 року "Про ліквідацію губерній і перехід на триступеневу систему управління" ліквідувала з 1 серпня 1925 року поділ республіки на губернії. Віднині територія УСРР поділялася на 41 округ, 680 районів, 10 314 сільрад. Також було створено 12 національних районів і 549 національних сільрад, що говорило про толерантність українців по відношенню до інших національностей. Остаточний перехід на триступеневу систему управління завершився в 1929 році.
У жовтні 1925 р. спеціальною постановою ВУЦВК було скасовано таку категорію поселення, як містечко. Цю назву було замінено на «селище міського типу».
Ліквідація губерній сприяла наближенню партійного центру до місцевих органів влади, їх безпосередньому втручанню в справи місцевого управління. І хоча Ради вважалися повновладними органами, працювали вони під постійним контролем і наглядом партійних органів.
Округова система проіснувала до вересня 1930 р., коли була здійснена спроба перейти від системи управління «центр – округа – район» до системи «центр – район», з ліквідацією окружної ланки. З 15 вересня 1930 р. в УСРР запроваджувався такий поділ: 1 автономна республіка, 18 міст, 484 райони. Протягом 1931 р. було ліквідовано низку економічно малопотужних районів, таким чином їх кількість зменшилась до 365. Формування сучасного обласного поділу України почалося 1932 р., коли було утворено сім областей.