
- •1. Поняття про нс. Надзвич ситуації техног та природ х-ру.
- •2. Надзвичайні ситуації соціально-політичного х-ру.
- •3. Надзвич ситуації воєнного часу.
- •4.Зона надзвич ситуації.
- •5. Надзвичайні ситуації об’єктового рівня.
- •6. Надзвичайні ситуації місцевого рівня.
- •7. Надзвич ситуації регіонального характеру.
- •8. Надзвичайні ситуації загальнодержавного рівня.
- •9. Аварія як подія техног хар-ру.
- •10. Катастрофа як подія з тяжкими наслідками.
- •11. Об’єкт підвищеної небезпеки.
- •12. Комплекс заходів захисту населення і територій від нс техн і природ х-ру.
- •13. Комплекс заходів запобігання виникненню надзвичайних ситуацій.
- •14. Комплекс заходів ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.
- •15. Зона можливого ураження.
- •17. Права громадянина України у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.
- •18. Інформування населення про небезпеку. Оповіщення населення про небезпеку. Сигнали оповіщення.
- •19. Спостереження і контроль за обстановкою і територією. Мета, порядок, організація та здійснення.
- •20. Укриття людей в захисних спорудах. Санітарні норми розміщення людей у сховищах. Фільтровентиляція сховищ.
- •21. Порядок входу і виходу у сховищі «із сховища» в умовах радіоактивного заряження місцевості.
- •22. Порядок входу і виходу у сховищі «із сховища» в умовах хімічного зараження місцевості.
- •23. Евакуаційні заходи. Способи евакуації населення у заміську зону.
- •24. Послідовність загальної евакуації персоналу об’єкта та їх сімей у заміську зону.
- •25. Послідовність часткової евакуації персоналу об’єкта та їх сімей у заміську зону.
- •26. Заходи інженерного захисту населення і територій.
- •27. Заходи медичного захисту населення у надзвичайних ситуацій.
- •28. Біологічний захист населення і територій. Режим карантину та режим обсервацій.
- •29. Радіаційний захист населення і територій.
- •30. Хімічний захист населення і територій.
- •31. Організація хімічного контролю на об’єкті господарської діяльності.
- •32. Єдина державної система органів виконавчої влади з питань запобігання і реагування на надзвичайні ситуації.
- •33. Режими функціонування Єдиної державної системи органів виконавчої влади з питань запобігання і реагування на надзвичайні ситуації.
- •34. Режими функціонування об’єкту господарської діяльності.
- •35. Режими підвищеної готовності об’єкту господарської діяльності.
- •36. Режими надзвичайних ситуацій на об’єкті господарської діяльності.
- •37. Прогнозування масштабів і наслідків аварій на атомних електростанціях з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище.
- •38. Прогнозування масштабів і наслідків аварій з викидом сильнодіючих отруйних речовин.
- •39. Оцінка радіаційної обстановки на об’єкті.
- •40. Оцінка хімічної обстановки на об’єкті.
- •41. Оцінка пожежної вибухонебезпечної обстановки на об’єкті.
- •42. Засоби індивідуального захисту органів дихання людини: призначення, принципи дії, порядок застосування.
- •43. Завдання Цивільного захисту населення в Україні.
- •44. Об’єктові формування.
- •45. Заходи по підвищенню «стійкості» об’єкту у нс.
- •46. Планування захисту персоналу об’єкту у сховищах.
- •47. Аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи на об’єкті у нс.
- •48. Організація радіаційної й хімічної розвідки під час ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.
- •49. Організація дозиметричного контролю на об’єкті під час ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.
- •50. Організація та здійснення часткової санітарної обробки при зараженні об'єкта хімічними речовинами.
- •51. Організація та здійснення часткової санітарної обробки при зараженні об'єкта радіоактивними речовинами.
- •52. Організація часткової санітарної обробки після зараження обєкта біологічними засобами.
- •53. Повна санітарна обробка персоналу об’єкта.
- •54. Дезактивація майна обєкта.
- •55. Дезактивація території об'єкта.
- •56. Дегазація майна обєкта.
- •57. Дегазація території обєкта.
- •60. Матеріальне і фінансове забезпечення заходів захисту персоналу і територій обєкта.
- •61. Сили територіального підпорядкування (району), що можуть надати допомогу об’єкту в умовах надзвичайної ситуації.
- •62. Сили Цивільного захисту України.
- •63. Формування Цивільного захисту об’єкта господарювання.
- •64. Гідродинамічні-небезпечні об’єкти. Можливі наслідки зруйнування дамб та гребель.
- •65.Особливості застосування засобів індивідуального захисту в умовах зараження радіоактивними речовинами.
- •66.Захист продуктів харчування та води від зараження радіаційними речовинами.
- •67.Надання першої медичної допомоги ураженим сдор
- •68.Організація захисту персоналу у сховищі.
- •69. Пост радіаційного та хімічного спостереження.
- •70.Дії персоналу при аварії на хімічно-небезпечному обєкті.
40. Оцінка хімічної обстановки на об’єкті.
Під оцінкою хімічної обстановки розуміють: визн-ня масштабів і хар-ру хім.. зараження приземних шарів атмосфери і місцевості, аналіз їх впливу на персонал та насел., яке проживає поблизу об’єкта. Первинна хмара – хмара СДОР, яка утвор-ся в результаті миттєвого( 1-3 хв.) переходу в атмосферу частини вмісту ємності зі СДОР при її руйнуванні. Вторинна хмара – хмара СДОР, яка утв-ься в результаті випар-ня розлитої речовини з поверхні. Оцінка обстановки це: 1. визн-ня меж осередків хімічного ураження, площі зон зараження і типу СДОР; 2. визн-ня глибини поширення зараженого повітря; · визначення стійкості СДОР на місцевості і техніці; 3. визн-ня часу перебування людей в засобах захисту; 4. визн-ня ймовірних втрат робітників, службовців, насел. і о/с невоєнізованих формувань у осередках хім. ураження. Вихідними даними є : Місце аварії, вид СДОР, кількість СДОР, метеоумови – напрямок , швидкість вітру, температура повітря, ступень вертикальної стійкості повітря. Їх 3 ступені: Інверсія - приземний шар повітря холодніший верхнього, що не дозволяє переміщенню повітря по висоті, посилює вражаючу дію СДОР. Переважно виникає у вечірній час за 1 час до заходу сонця. Ізотермія – характеризується стабільною температурою повітря. Виникає в похмуру погоду, а також ранком і вечером як перехід від конверсії і навпаки. Конверсія – приземний шар повітря нагрітий сильніше ніж верхній, що призводить до перемішування шарів повітря. Виникає через 2 години після сходу сонця і руйнується за 2-2,5 години до його заходу. Зменшує вражаючу дію СДОР.
41. Оцінка пожежної вибухонебезпечної обстановки на об’єкті.
Оцінка пожежної вибухонебезпечної обстановки здійснюється на основі методик, розроблених для міських і лісових пожеж, які дозволяють визн-ти основні кіл-ні харак-ки пожеж. Під пожежною обстановкою розуміють сукупність наслідків впливу вражаючих факторів НС, у результаті яких виникають пожежі, які впливають на життєдіяльність людей. Для оцінки пожежної обстановки необхідно провести такі заходи: 1)визнач. вид, масштаб і хар-р пожежі; 2)провести аналіз впливу пожежі на стійкість окремих елементів і об’єкту в цілому, а також на життєдіяльність насел.; 3)вибрати найбільш доцільні дії пожежних підрозділів та формувань ЦО з локалізації і гасіння пожежі, евакуації при необхідності людей і матер. цінностей із зони пожежі. Основна причина виникнення пожеж – необережне поводження з вогнем, порушення правил пожежної безпеки. Крім того, вони можуть виникнути в наслідок природних явищ ( грозові розряди, землетруси, виверження вулканів, самозаймання торфу, підпал, вибух ). За категоріями вибухонебезпечності будинки поділяють на 5 категорій: Категорії Аі Б – вибухопожежонебезпечні, В, Г, Д – пожежонебезпечні. Види пожеж: окремі, масові, суцільні, вогневий шторм, лісові, степові, торф’яні, тління, горіння в завалах. Розвиток і швидкість поширення пожеж визначається ступенем вогнестійкості будинку, відстанню між ними, щільністю забудови, метеоумовами і порою року. Розвиток пожеж відбувається за однією загальною закономірністю і поділяється на 3 фази: І фаза – поширення полум’я від початк. горіння до охоплення великої частини горючих матеріалів. Ця фаза характеризується спочатку порівняно невеликою температурою і швидкістю поширення вогню, тому пожежа можу бути ліквідована у перші 15-20 хвилин за короткий час обмеженими засобами. Тривалість фази до 2 годин в залежності від вогнестійкості будинків.; ІІ фаза – стале горіння до моменту обвалення конструкцій,; ІІІ фаза – вигоряння матеріалів завалених конструкцій при невеликих швидкостях горіння і теплової радіації,