2. Методи контролю цифрових пристроїв

У наш час існують різні види і методи контролю циф­рових пристроїв. Однак найпоширенішими є методи функційного і тестового контролю. Основну увагу приді­ляють апаратним методам контролю компонентів об­числювальних пристроїв, розрахованих на вентильну технологію ІС.

2.1. Апаратні методи функційного контролю

Функційний контроль цифрових пристроїв може здійс­нюватися як апаратними, так і програмними методами. Апаратні методи є одними з найпоширеніших.

Суть і завдання функційного контролю

Найвідомішим контролем цифрових пристроїв є функ­ційний (робочий) контроль.

Функційний (лат. functio — виконання) (робочий) контроль —

контроль, під час якого на об'єкт контролю подають робочі впливи.

Під час функційного контролю визначення технічного стану об'єкта (працездатний чи непрацездатний) прово­дять безпосередньо в робочому режимі, подаючи на входи пристрою лише робочі сигнали, передбачені алгоритмом функціювання пристрою. Функційний контроль ставить такі основні завдання:

- забезпечити його максимальну повноту, тобто мож­ливість виявляти більшість помилок, імовірних при функціюванні А;

- знайти такі реалізації апаратури, що дають змогу міні­мізувати апаратні витрати.

Кінцева мета функційного контролю полягає у визна­ченні, чи правильно виконує об'єкт свої функції в даний момент.

2.2. Тестовий контроль

Для поглиблення достовірності контролю працездат­ності обчислювальних пристроїв інколи недостатньо пере­вірити об'єкт на виконання ним робочих функцій. Тому виникає необхідність контролю працездатності кожного елемента і компонента структури пристрою. Це можна здійснити за допомогою тестового контролю.

Суть і особливості тестового контролю

Суть тестового контролю полягає в тому, що тестуван­ня проводять у спеціальному режимі, коли об'єкт не вико­нує своїх робочих функцій.

Тестовий (англ. test — випробування) контроль — контроль, під

час якого на об'єкт контролю подають тестові впливи.

Для цифрових (мікропроцесорних) пристроїв і систем тес­тові впливи — це сукупність наборів логічних стимулюю­чих сигналів (логічна «1» і логічний «0»), що послідовно по­дають у вхідні контрольні точки (контакти) в заданих інтер­валах часу (тактах) і призначені для контролю правильності функціювання елементів і компонентів цих пристроїв. Мета тестування полягає у виявленні наявності або відсутності несправностей і визначенні технічного стану об'єкта. Резуль­татом тестування є висновок: «Об'єкт працездатний або не­працездатний» або «в об'єкті несправний блок (модуль) №...».

Основна ідея, на якій ґрунтується тестовий підхід, по­лягає в переході від перевірки правильності виконання об’єктом своїх функцій (функцій ний контроль) до перевірки технічного стану обладнання, тобто наявності або відсутності несправностей.

3. Методи діагностування цифрових, мікропроцесорних пристроїв і пк

Застосування методів і засобів контролю обчислю­вальних пристроїв і систем дає змогу визначити, чи при­датний об'єкт контролю для подальшого використання за основним призначенням. У разі непридатності вико­ристання за основним призначенням його вважають не­справним. Для переведення об'єкта з несправного стану у справний необхідно знайти місце і причину прояву не­справності, а також усунути її. Вивчення процесів вияв­лення несправностей, знаходження місця і причини їх про­яву належать до галузі технічної діагностики.