2.1. 2. Штучне освітлення

Джерелом штучного освітлення служать лампи: розжарювання або газорозрядні (люмінесцентні ,дугові). І ці, та інші в більшому, або меншому ступені перекручують кольоропередачу, через відміну спектру випромінюючого ними світла від спектру Сонця. Лампи розжарювання дають жовтуватий колір, люмінесцентні лампи — голубуватий (лампи типу ЛН,ЛД і ЛДЦ), жовтий (типу ЛБ), рожевий (ЛТБ). Найкращу кольоропередачу забезпечують лампи типу ЛД, ЛДЦ, ЛХБ,ЛТПЦ,ЛН . Решту застосовують для освітлення допоміжних приміщень і зовнішніх площ. Деякі характеристики ламп наведені в таблиці Д.2.

Важливою характеристикою штучного освітлення є освітленість. Мінімальне її значення встановлено санітарними нормами. Інтенсивність освітленості люмінесцентними лампами повинна бути вище із-за пульсації світлового потоку, створеного ними. В таблиці Д.3 наведені нормативи по штучному освітленню деяких видів приміщень шкіл. Належить запам’ятати, що люмінесцентне освітлення не можна застосувати в якості місцевого для рухаючих вузлів (верстати, швейні машини та інші) через можливе виникнення стробоскопічного ефекту.

Розрахунок штучного освітлення

Звичайно для розрахунку освітленості застосовують наступні методики: по питомій потужності , по коефіцієнту використання світлового потоку та точковим методом.

По першій методиці необхідну на освітлення потужність визначають:

2.6.

Р_пит — питома потужність, Вт/м² (табл.Д.4);

S_осв — освітлювальна площа приміщення, м².

Тоді необхідна кількість ламп визначається:

2.7

Р_л — потужність, яку споживає одна лампа, Вт.

Розрахунок по другій методиці більш коректний, так як дозволяє врахувати багато факторів: марку лампи, ККД світильника, забарвлення стін і стелі, висоту підвіски світильників. Освітленість розраховується по залежності:

2.8

Ф — світловий потік лампи, (Лм) (табл.Д.5);

S— площа приміщення або освітлювальна площа ,м²;

n — кількість ламп;

k_з — коефіцієнт запасу (к_з=1,3 для ламп розжарювання, к_з=1,5 для люмінесцентних ламп);

z — коефіцієнт нерівномірності (z=1,1…1,5);

η_св — ККД світильної установки:

2.9

η_с — ККД світильника (таблД.5);

к_r — коефіцієнт, який враховує відбивну здатність стелі і стін (табл.Д.8).

2.2. Хід роботи

2.2 1. Дослідження природної освітленості навчального приміщення

Задачею цієї частини роботи є оцінка природної освітленості. Для цього визначають світлотехнічний коефіцієнт, коефіцієнт природної освітленості, нерівномірність освітлення.

1.Для визначення світлового коефіцієнту вимірюють площу підлоги і площу вікон за допомогою рулетки та розраховують коефіцієнт за формулою 2.2.

2.Визначення коефіцієнту природної освітленості.

Взяти два люксметра. При контролі бокового освітлення один встановлюють в горизонтальній площині на робочих місця з найменшою освітленістю(на партах найбільш вдаленного від вікон ряду або на відстані 1м від стіни ї висоти 0,8м від підлоги) , другий — зовні приміщення біля вікна .

Запам’ятайте, що на люксметрі, який встановлений зовні, повинен бути 100-кратний фільтр.

По команді одночасно провести відмір показників люксметрів. Результати занести до журналу спостережень (табл.2.1).

Розрахувати коефіцієнт природного освітлення:

2.10

Е_зовн, Е_вн — відповідно освітленість всередині і зовні , Лк.

Журнал спостережень вимірювання природного освітлення

Таблиця 2.1

№ точки вимірювання	Освітлення		КПО, е( %)
	Евнутр., Лк	Езовн., Лк
1…

3.Визначити нерівномірність освітлення

, 2.11

де, Е_min,E_max - мінімальна та максимальна (на робочих місцях біля вікон) освітленість в приміщенні ,Лк.

Нерівномірність при бічному освітленні не повинна бути меншою 0,3, а при верхньому або комбінованому – 0,6.

4. Розрахувати потрібну площу вікон по залежності (2.3,2.5).

5. Зробити висновки . Для цього отримані результати порівняти з нормами.