14. Гормони надниркових залоз. Значення адреналіну в адаптаційних реакціях.

Надниркові залози — парний орган; розташовані вони у вигляді невеликих тілець над нирками. Маса кожної з них 8... 10 г. Кожна залоза складається із двох шарів, які мають різне походження, різну будову і відмінні функції: зовнішнього — кіркового і внутрішнього — мозкового.

Клітини, які утворюють мозкову речовину надниркових залоз, мають здатність до забарвлення в жовтий колір хромовими солями. Такі хромафінні клітини виділяють адреналін і його похідні.

Адреналін відомий як один із найбільш швидкодіючих гормонів. Він прискорює кругообіг крові, посилює і прискорює серцеві скорочення; поліпшує легеневе дихання, розширює бронхи; збільшує розпад глікогену в печінці, вихід цукру в кров; посилює скорочення м'язів, знижує їхню втому тощо. Всі ці впливи адреналіну ведуть до одного загального результату — мобілізації всіх сих організму для виконання важкої роботи.

Тісний зв'язок хромафінних клітин надниркової залози з симпатичною нервовою системою зумовлює швидке виділення адреналіну у всіх випадках, коли в житті людини виникають обставини, які вимагають від неї спішного напруження сил.

15. Мембранно-іонна теорія походження біоелектричних процесів

.Збудливі тканини – м’язова і нервова, виникнення збудження в них пояснюється мембранно іоновою теорією. Мембрана цих тканин має вибіркову проникливість до іонів Na+ i Ka+. У стані спокою мембрана краще пропускає іони Na+. Через різницю концепції іонів на зовнішній і внутрішній поверхні мембрани утворюється мембранний потенціал МП. (-60,-90 МВ). МП- різниця потенціалів між зовнішньою і внутрішньою поверхнею мембрани в стані спокою. При дії подразника клітина перходить і стан збудження. Проникливість мембрани змінються і виникає нова різниця потенціалів. Потенціал дії = 30МВ Винекнення збудження зображують графічно в називають хвиля збудження. У стані збудження клітина знаходиться декілька мілесекунд, включаться натрієкалієвий насос, який відновлює концентрацію іонів натрію+, і калію+, клітина переходить у стан спокою.

16. Механізм синаптичної передачі збудження.

Синапси – це контакти між нейронами або між нейронами і клітинами, які не належать до нервової системи. За способами передачі нервового імпульсу з однієї клітини на іншу розрізняють синапси:

• хімічні – передача нервового імпульсу здійснюється за участі біологічно активних речовин – медіаторів (більшість синапсів є хімічні);

• електричні – передають нервові імпульси у вигляді електричних сигналів.

Синапс утворений пресинаптичною частиною, синаптичною щілиною, постсинаптичною частиною.

Механізм передачі збудженя через синапс є біохімічним, тобто присинаптична мембрана виділяє особливу речовину – медіатор, який проходить крізь синаптичу щілину і змінюж проникливість пост синаптичної мембрани, внаслідок чого і вигикає збудження. Функціональна рухова одиниця поділяється а два типи:

Повільні (швидкість проведення збудження вдвічі менша, а тривалість збудження в п’ять разів більша) Вони повільно стомлюються, забезпечуючи виконання довготривалих навантажень порівняно невеликої сили.

Швидкі( працюють в безкисневому режимі, розвивають велику силу статичних і динамічних скорочень швидкі мязові волокна зумовлюють силу і високу швидкість рухів(стрибки, піднятя ваги)).

17. Схарактеризувати закони проведення збудження.

1.Анатомічної і фізіологічнох цілісності волокон. Нервове волокно – відросток(аксон чи дендрит нейрона, якщо його перерізати зв’язок з тілом нейрона втратиться, збудження не проводиться. 2.Двобічного проведення збудження. Тобто по нерововому волокну збудження проводиться, як доцентрово так і відцентрово, але в місцях розміщення синапсів тільки однобічно, тому по всій рефлекторній дузі однобічно. 3.Закон ізольованого проведення збудження. Нервове волокно вкрите мілієновою оболонкою, яка має властивості діелектрика, тобто ізолює одне волокно від іншого.

Для утворення мієлінових оболонок необхідні омега3 ненасичені жирні кислоти, які містяться у жирах рослинного походження і риб’ячому жирі.