- •Базові категорії міжнародного туризму та його особливості.
- •Міжнародне співробітництво в галузі туризму.
- •3. Міжнародні туристичні організації
- •4. Соціально-економічні передумови розвитку міжнародного туризму як галузі світової економіки.
- •5. Вплив туризму на світову та національну економіку.
- •6. Тенденціі розвитку міжнародного туризму.
- •7. Функції, структура, інструменти, механізми державного регулювання міжнародного туризму.
- •8. Правове забезпечення міжнародного туризму.
- •9. Проблеми податкового регулювання у міжнародному туристичному бізнесі.
- •10. Історія становлення статистики міжнародного туризму.
- •11. Класифікація і основні одиниці статистики міжнародного туризму.
- •12. Вивчення статистики туристичних потоків.
- •13. Вивчення статистики туристичних доходів і витрат.
- •14. Форми і методи статистичного обліку міжнародного туризму.
- •15. Механізм здійснення концентрації туристичного ринку.
- •16. Суть і причини концентрації виробництва в туризмі.
- •17. Форми концентрації виробництва в туризмі (інтеграція, диверсифікація, конгломерація).
- •18. Суть і причини утворення тнк в галузі туризмі.
- •19. Види тнк в готельній індустрії.
- •20. Готельні ланцюги-франчайзинг.
- •21. Контракт на управління.
- •22. Моделі організації тнк.
- •23. Готельні консорціуми.
- •24. Вплив туристських тнк на національну економіку країн.
- •25. Вплив тнк на економіку приймаючих країн.
- •26. Вплив тнк на економіку країн базування.
- •27. Особливості і форми глобалізації у світовому туризмі.
- •28. Міжнародний туризм як галузь регіонального розвитку.
- •29. Туризм як фактор розвитку депресивних і сільських районів.
- •30. Туризм як фактор розвитку районів нового освоєння.
- •31. Туризм як фактор розвитку морських і річкових басейнів.
- •32. Туризм як фактор удосконалення галузевої структури господарства.
- •33. Агротуризм.
- •34. Зміст агротуризму і зарубіжний досвід розвитку.
- •35. Формування ринку агротуризму.
- •36. Міжнародний туризм як чинник боротьби з бідністю.
- •37. Вплив міжнародного туризму на систему охоронни здоровя.
- •38. Міжнародний туризм та охорона культурно-історичної спадщини.
- •39. Види формальностей у міжнародному туризмі.
- •40. Поліцейські формальності.
- •41. Паспортні формальності.
- •42. Візові формальності.
- •43. Митні формальності та валютний контроль.
- •44. Медико-санітарні формальності
- •45. Формальності безпеки
- •46. Страхування в міжнародному туризмі
- •47. Медичне страхування
- •48. Майнове страхування
- •49. Страхування цивільної відповідальності
- •50. Географічні фактори розвитку міжнародного туризму
- •51. Туризм із метою відпочинку і розваг
- •52. Європа
- •53. Америка
- •54. Азійсько-Тихоокеанський регіон
- •55. Спортивний міжнародний туризм.
- •56. Світові центри лікувально-оздоровчого туризму
- •57. Особливості та структура індустрії міжнародного туризму
- •58. Інформаційні ресурси потрібні як туристам, так і організаторам туризму.
- •59. Сутність та види інформаційних технологій у туризмі.
- •60. Глобальні дистриб’юторські системи і Інтернеті.
- •61. Інтернет-технології в туристичному менеджменті.
- •62. Структура та властивості туристичних сайтів
- •63. Основні закордонні туристичні сайти онлайн-бронювання.
54. Азійсько-Тихоокеанський регіон
Міжнародний туризм в Азійсько-Тихоокеанському регіоні — порівняно нове явище. У деяких країнах індустрія туризму почала розвиватися недавно — у 80-ті роки XX ст. У цей час у регіоні сформувалася структура в'їзного туризму, яку можна спостерігати і протягом останніх років. Вона практично повторює (з деякими змінами й уточненнями) розподіл туристичних прибуттів в Америці. В обох випадках значною є частка поїздок на близькі відстані. У структурі міжрегіональних туристських прибуттів в Азійсько-Тихоокеанський регіон 18 % припадає на Європу й Америку, прибуття з Африки, Близького Сходу і Південної Азії в сукупності не перевищують 3 %.
В Азійсько-Тихоокеанському регіоні, як і в Америці, туристські прибуття зосереджені переважно в одному субрегіоні, однак із нижчою концентрацією, більш рівномірно вони розподіляються територіями Східної, Південно-Східної Азії та Океанії.
Основні туристські потоки спрямовані в Східну Азію (56,9 %). Другий за значущістю субрегіон — Південно-Східна Азія (33,5%). Австралія й Океанія мають незначну ринкову частку (9,6 %).
Просторова структура туристських прибуттів в Азійсько-Тихоокеанському регіоні значною мірою залежить від стану ринку міжнародного туризму в Китаї, на який припадає третина всіх прибуттів у регіон, а включаючи території Сянган (Гонконг) і Тайвань, — понад 50 %.
Китай є основною туристичною країною на Тихоокеанському узбережжі. Але донедавна більшість туристів — 25,6 з 27,5 млн осіб 1990 р. — становили етнічні китайці і лише 1,7 млн осіб — туристи з Японії, США, Великої Британії, країн СНД та ін.
Модель туризму Китаю, що вже сформувалася, зумовлена політичною історією країни, її міжнародним становищем. Китай є колискою однієї з найдавніших цивілізацій.
З початком модернізації китайської економіки наприкінці 70-х років XX ст. у країну почало приїжджати багато гостей із-за кордону. Більшість туристів цікавляться давньою культурою країни. У середині 80-х років XX ст. прокотилася друга хвиля зростання туризму, але темпи цього зростання наприкінці десятиріччя зменшились через недостатньо розвинену інфраструктуру.
Політичні й економічні реформи, які проводились у Китаї, позитивно вплинули на розвиток внутрішнього туризму. Багаті туристичні ресурси Китаю дали змогу радикально змінити модель туризму в Східній Азії та Тихоокеанському регіоні загалом. Основними країнами, які генерують туристичні потоки в Китай, є Малайзія, Індонезія, Республіка Корея, Росія, Монголія. Близько 60 % в'їзного туристського потоку до Китаю припадає на країни ближнього оточення. Особливий інтерес туристи виявляють до поїздок, що дозволяють помилуватися дикою природою, відчути живе життя сучасного Китаю, ознайомитися з перебігом реформ у країні.
Туристи охоче здійснюють круїзи річкою Хуанхе чи стародавнім Китайським каналом, надають перевагу поїздкам Трьома ущелинами Янцзи. Вони знайомляться з традиційними методами китайської медицини і прилучаються до фізичної культури — гімнастики тайцзи. Багато туристів вирушають у подорож, щоб одержати уявлення про китайську кухню чи взяти участь у фестивалі паперових зміїв, побачити степи Внутрішньої Монголії чи зійти на засніжені вершини, а також познайомитися з мистецтвом каліграфії. У Китаї для туристів розроблені різноманітні тематичні екскурсії, наприклад, вони можуть відвідати завод Цзіндечжень та власноруч виготовити порцеляновий сувенір.
Популярність Китаю, індустрія туризму якого може задовольнити найрізноманітніші запити відвідувачів, із кожним роком зростає. Якщо 1990 р. він посідав 12-те місце серед країн світу за туристськими прибуттями, 1995 р. перемістився на 8-ме, то 2000 р. увійшов у першу п'ятірку. За даними UNWTO, у Китаї 2004 р. зареєстровано 41,8 млн прибуттів, що відповідає четвертому місцю за кількістю прибуттів у світі.
Сучасний Китай очолює список азійських країн за кількістю прибуттів і надалі залишатиметься лідером не лише в Азійсько-Тихоокеанському регіоні, а й у світі. За прогнозами UNWTO, 2020 p. в'їзний потік у Китай (включаючи Сянган) досягне 196 млн прибуттів, тобто буде більшим, ніж у США і Францію в 2 рази, Іспанію — у 3 рази, Італію і Велику Британію — у 4 рази.
Крім Китаю, популярними туристичними напрямками в Азійсько-Тихоокеанському регіоні є нові індустріальні країни (території) Азії: Сянган (Гонконг), Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Республіка Корея, Індонезія і Тайвань. Економічні перетворення, які сталися там останнім часом, сприяли збільшенню ділових поїздок у регіон. Саме діловий туризм дав поштовх розвитку готельної справи, індустрії розваг.
Сьогодні ці країни (території) залучають туристів насамперед своєю екзотичною природою, можливістю купально-пляжного відпочинку. Крім того, Сянган і Сінгапур пропонують чудовий шопінг.
Після приєднання 1997 р. Гонконгу до Китаю структура в'їзного туризму Гонконгу також зазнала змін. Крім своїх гостей, країна почала приймати транзитних мандрівників, які відвідували Китай, стала своєрідними воротами Китаю: між Гонконгом та більш ніж десятьма китайськими містами налагоджено регулярні рейси, а також прокладено сучасні автомобільні та залізничні шляхи. Жителі Гонконгу відпочивають переважно у Таїланді (90 % усіх відпусток), а бізнес-тури здійснюють на Філіппіни, в Індонезію, Сінгапур.
Модним туристичним напрямком став Таїланд, особливо після освоєння ним нової пляжної зони на південному узбережжі й організації культурно-пізнавальних поїздок на північ країни. Тайці — добрі, чуйні, відкриті, простодушні та дуже терплячі люди. У Республіці Кореї, Таїланді та на Тайвані добре розвинений розважальний туризм.
У десятку країн регіону, що лідирують за прибуттями, входить Японія. Вона приймає потоки відвідувачів з різними туристичними цілями, у тому числі для відпочинку і розваг. Японська індустрія розваг посідає друге місце у світі після американської.
Варто зазначити, що туристичний бізнес у регіоні успішно функціонує тільки в розвинених і нових індустріальних країнах. В'єтнам, Лаос, Камбоджа, Монголія, попри всі зусилля, мають незначну ринкову частку в туризмі.
Головні ринки виїзного туризму в Азійсько-Тихоокеанському регіоні сформувалися в тих самих країнах, що і ринки в'їзного туризму, з деякими відмінностями в списку лідерів. Перше місце за кількістю туристичних виїздів уже тривалий час утримує Японія — на неї припадає третина всіх виїздів із Азійсько-Тихоокеанського регіону. Щорічно японці здійснюють майже ЗО млн закордонних поїздок, у тому числі, за різними оцінками, від 60 до 80 % з метою відпочинку, розваг і задоволення: перебування на природі, знайомства з визначними історико-культурними пам'ятками, відвідування культурно-видовищних заходів і заняття спортом.Потребу у відпочинку і розвагах японці задовольняють, не залишаючи батьківщини чи подорожуючи на близькі відстані в Китай, Сянган, Республіку Корею, Сінгапур. Водночасно зміцнюються міжрегіональні туристичні зв'язки Японії. Міжконтинентальний туристський потік у США є найінтенсивнішим. Однак загалом далекі поїздки, особливо в країни
Близького Сходу, Африку чи Південну Азію, не є особливо популярними. За даними ІЛЧТ^ТО, велика частина туристських потоків з Японії спрямована всередину Азійсько-Тихоокеанського регіону.
Регулярні опитування населення дали змогу виявити фактори, які гальмують розвиток дальнього туризму в Японії. Як і американці, японці вказали на недостатність коштів, вільного часу та загрозу особистій безпеці, 36 % респондентів вагомою причиною зміни маршруту подорожі вважають відмінності в національній кухні та мовні бар'єри. У деяких країнах регіону переважання ближніх поїздок виражене ще яскравіше, ніж у Японії. Наприклад, 90 % виїзного туристичного ринку Малайзії становлять поїздки в сусідній Сінгапур.
Останнім часом унаслідок зміцнення економічних і культурних зв'язків між країнами Східної і Південно-Східної Азії та Океанії зростає внутрішньорегіональний туристський потік. Сім із кожних десяти поїздок спрямовані всередину регіону і тільки три — за його межі, переважно в Європу та Америку. Країни ж, орієнтовані на прийом туристів із далекого зарубіжжя, встановлюючи спеціальні ціни на туристичні пакети, залучають більше туристів з Європи і Північної Америки. Південна Корея після девальвації національної валюти перетворилася в справжній торговий рай для шоп -туристів.
Нерівномірний розвиток міжнародного туризму в Азійсько-Тихоокеанському регіоні ускладнює його прогнозування. Проте експерти UNWTO прогнозують пожвавлення внутрішньо- і міжрегіональних обмінів туристами. Вони вважають, що найближчими роками Східна і Південно-Схід-на Азія та Океанія утримають свої позиції як один із туристичних регіонів світу, що розвивається найшвидше.
