33. Агротуризм.

Агротуризм є специфічним видом відпочинкового туризму, який здійснюється в сільській місцевості і органічно поєднує в собі певні риси, притаманні сутності зеленого, сільського та екологічного туризму, при цьому маючи свої, властиві лише цьому виду риси, основною з яких є особиста участь агротуристів (відпочивальників в агротуристичних господарствах) у здійсненні технологічних процесів із виробництва сільськогосподарської продукції у поєднанні з відпочинком, оздоровленням і одержанням комплексного задоволення.

Для агротуриста агротуризм є формою дешевого та ефективного відпочинку, що має оздоровчий і культурний ефекти. Для власника агротуристичного господарства він є додатковим способом заробляння грошей. Соціально-економічне середовище “споживає” агротуризм і як чинник покращання екології, розвитку соціальної та виробничої інфраструктур.

Таким чином, агротуризм поєднує інтереси трьох зацікавлених сторін:

- міських жителів – у потребах в здоровому, цікавому, спокійному і дешевому відпочинку;

- селян – у додаткових джерелах доходів, підтримці господарств і поповненні сімейного бюджету;

- сільської громади – у піднесенні добробуту людей, появі нових робочих місць і наповненні місцевих бюджетів.

34. Зміст агротуризму і зарубіжний досвід розвитку.

Агротуризм – вид відпочинкового туризму, який здійснюється в сільській місцевості і забезпечує його учаснику можливість безпосередньої участі у здійсненні технологічних процесів з виробництва сільськогосподарської продукції у поєднанні з відпочинком, оздоровленням і одержанням комплексного задоволення. Разом з цим, агротуризм є ефективним видом бізнесової діяльності для тих, хто надає агротуристичні послуги.

Для одержання систематизованих даних щодо можливостей розвитку агротуристичних господарств і формування ринку агротуристичних послуг у західних областях України проведено ґрунтовний SWOT-аналіз наявного потенціалу, встановлено основні сильні й слабкі сторони цих регіонів стосовно можливостей розвитку агротуризму, а також виявлено можливі шанси покращання ситуації та загрози їх реалізації, що дає змогу комплексно оцінити реальну ситуацію з передумовами для розвитку агротуризму у досліджуваному регіоні. При цьому існують і цілком реальні загрози, що сильні сторони досліджуваних регіонів і шанси на їх подальше посилення не будуть повною мірою або й взагалі належним чином ефективно використані. Абсолютно невирішеною є проблема сприяння розвитку агротуризму з боку держави.

35. Формування ринку агротуризму.

Зміст агротуризму дозволяє вважати його важливим напрямом зрівноваженого розвитку сільських регіонів і потужним чинником цього розвитку. Тому в межах дослідження ефективності агротуристичної діяльності, виходячи з комплексності її впливу на соціально-економічне, культурне та екологічне середовище, цю ефективність доцільно розглядати в контексті основних її аспектів – економічного, соціально-демографічного та екологічного. При цьому ефективність агротуристичної діяльності логічно розглядати у трьох основних аспектах залежно від спрямованості реалізації її функцій:

• ефективність для агротуристичного господарства (чи його власника);

• ефективність для навколишнього соціально-економічного середовища;

• ефективність для самого агротуриста.