30. Туризм як фактор розвитку районів нового освоєння.

Освоєння району з рекреаційною метою – явище рідкісне, але періодично має місце. Як правило, рекреаційне освоєння прив'язане до внутрішніх буферних просторів і збігається у часі з періодами початкового інтенсивного освоєння тих або інших територій. Коли потрібно за мінімальний термін освоїти територію, розвиток рекреації є доволі ефективним шляхом. Він дає змогу за короткий проміжок часу заселити віддалену територію і сформувати на ній рекреаційну спеціалізацію. Д. Ніколаєнко процес рекреаційного районоутворення подає так:

Перший етап. Виокремлюється неосвоєна територія з потенційними рекреаційними ресурсами.

Другий етап. Розпочинається бурхливий розвиток рекреаційного району. Часто початкове рекреаційне освоєння починається з розвитку курортів, які стають модними й збирають привілейовані верстви населення. У цей район спрямовується значна кількість трудових ресурсів, надходять потужні інвестиції, створюється спеціалізована рекреаційна інфраструктура.

Третій етап. Після досягнення високого рівня освоєності, розпочинається період зниження рекреаційної популярності району. Найчастіше причиною цього є те, що рекреація, яка дала поштовх бурхливому розвитку району, перестає бути провідною, все більше починає переважати промисловість і сільськогосподарське освоєння. Регіон досягає значного економічного розвитку.

Четвертий етап. Відбувається стабілізація й переорієнтація рекреаційного району. Район дуже рідко втрачає цілком свої первісні функції, його поліфункціональність ніколи остаточно не витісняє рекреацію. Однак зберегти популярність другого етапу районові вдається дуже рідко. Кількість рекреантів у районі скорочується, їхні потоки стабілізуються. Право на існування він доводить якістю сервісу. Район стає рекреаційно стабільним і рекреаційно стійким.

31. Туризм як фактор розвитку морських і річкових басейнів.

Було помічено, що туризм можна використовувати як чинник розвитку окремих територій. В зв'язку з цим характерним є приклад, що стосується освоєння архіпелагу Бріоні (Хорватія) в Адріатичному морі. У кінці XIX ст. австрійський підприємець П. Купелвайзер, оцінивши перспективи розвитку туристичної діяльності, придбав у власність архіпелаг і вирішив створити там престижний курорт для вищої аристократії. Після проведення широкомасштабної програми по рекреаційному облаштуванню островів та їх упорядкуванню Бріоні став престижним туристичним центром із розвиненою інфраструктурою та ефективними обслуговуючими галузями.

32. Туризм як фактор удосконалення галузевої структури господарства.

Відомо, що до процесу надання туристичних послуг долучаються продукти різнорідних галузей та видів діяльності як матеріального виробництва, так і невиробничої сфери. Номенклатура таких продуктів надзвичайно широка і різноманітна, більше того, в сучасних умовах вона постійно розширюється, поповнюється і видозмінюється. Результатом цього стає диверсифікація та розвиток більшості сфер і галузей господарства, які формують галузеву структуру економіки країни або регіону. Проте українські реалії вимагають більш активного втручання в ці процеси та побудови такого співвідношення окремих галузей, при якому потреби господарського комплексу у певних видах продукції на регіональному рівні задовольнялися б з найменшими затратами суспільної праці і в найкоротший період часу. Актуальним для багатьох регіонів є не стільки розвиток окремих галузей, скільки забезпечення функціонування диверсифікованих міжгалузевих комплексів, що характерно для сучасної ринкової економіки. Таким чином, окреслюється проблема пошуку шляхів ефективного управління вдосконаленням галузевої структури регіонального господарства та детального вивчення факторів, які впливають на нього.