- •Базові категорії міжнародного туризму та його особливості.
- •Міжнародне співробітництво в галузі туризму.
- •3. Міжнародні туристичні організації
- •4. Соціально-економічні передумови розвитку міжнародного туризму як галузі світової економіки.
- •5. Вплив туризму на світову та національну економіку.
- •6. Тенденціі розвитку міжнародного туризму.
- •7. Функції, структура, інструменти, механізми державного регулювання міжнародного туризму.
- •8. Правове забезпечення міжнародного туризму.
- •9. Проблеми податкового регулювання у міжнародному туристичному бізнесі.
- •10. Історія становлення статистики міжнародного туризму.
- •11. Класифікація і основні одиниці статистики міжнародного туризму.
- •12. Вивчення статистики туристичних потоків.
- •13. Вивчення статистики туристичних доходів і витрат.
- •14. Форми і методи статистичного обліку міжнародного туризму.
- •15. Механізм здійснення концентрації туристичного ринку.
- •16. Суть і причини концентрації виробництва в туризмі.
- •17. Форми концентрації виробництва в туризмі (інтеграція, диверсифікація, конгломерація).
- •18. Суть і причини утворення тнк в галузі туризмі.
- •19. Види тнк в готельній індустрії.
- •20. Готельні ланцюги-франчайзинг.
- •21. Контракт на управління.
- •22. Моделі організації тнк.
- •23. Готельні консорціуми.
- •24. Вплив туристських тнк на національну економіку країн.
- •25. Вплив тнк на економіку приймаючих країн.
- •26. Вплив тнк на економіку країн базування.
- •27. Особливості і форми глобалізації у світовому туризмі.
- •28. Міжнародний туризм як галузь регіонального розвитку.
- •29. Туризм як фактор розвитку депресивних і сільських районів.
- •30. Туризм як фактор розвитку районів нового освоєння.
- •31. Туризм як фактор розвитку морських і річкових басейнів.
- •32. Туризм як фактор удосконалення галузевої структури господарства.
- •33. Агротуризм.
- •34. Зміст агротуризму і зарубіжний досвід розвитку.
- •35. Формування ринку агротуризму.
- •36. Міжнародний туризм як чинник боротьби з бідністю.
- •37. Вплив міжнародного туризму на систему охоронни здоровя.
- •38. Міжнародний туризм та охорона культурно-історичної спадщини.
- •39. Види формальностей у міжнародному туризмі.
- •40. Поліцейські формальності.
- •41. Паспортні формальності.
- •42. Візові формальності.
- •43. Митні формальності та валютний контроль.
- •44. Медико-санітарні формальності
- •45. Формальності безпеки
- •46. Страхування в міжнародному туризмі
- •47. Медичне страхування
- •48. Майнове страхування
- •49. Страхування цивільної відповідальності
- •50. Географічні фактори розвитку міжнародного туризму
- •51. Туризм із метою відпочинку і розваг
- •52. Європа
- •53. Америка
- •54. Азійсько-Тихоокеанський регіон
- •55. Спортивний міжнародний туризм.
- •56. Світові центри лікувально-оздоровчого туризму
- •57. Особливості та структура індустрії міжнародного туризму
- •58. Інформаційні ресурси потрібні як туристам, так і організаторам туризму.
- •59. Сутність та види інформаційних технологій у туризмі.
- •60. Глобальні дистриб’юторські системи і Інтернеті.
- •61. Інтернет-технології в туристичному менеджменті.
- •62. Структура та властивості туристичних сайтів
- •63. Основні закордонні туристичні сайти онлайн-бронювання.
15. Механізм здійснення концентрації туристичного ринку.
16. Суть і причини концентрації виробництва в туризмі.
Структура ринку значною мірою визначається масштабами виробництва (концентрацією виробництва). Процес концентрації в економіці - це явище світового масштабу. Воно виражається в тому, що в ході утворення олігорій і монополій відбувається безперервне укрупнення господарюючих одиниць. Великі підприємства поступово витісняють дрібні, займаючи панівні позиції на ринку. У їхніх руках зосереджується економічна влада.
Концентрація протікає вкрай нерівномірно на окремих підприємствах, у різних галузях і країнах. На відміну від галузей матеріального виробництва, де ще не рубежі XIX-XX ст. домінуюче становище отримали великі підприємства, в туризмі цей процес почався порівняно недавно, лише у 70-х роках. Однак він проходить дуже бурхливо, охопивши всі сектори туристичної індустрії. У сферах розміщення та громадського харчування сформувалися гігантські готельні та ресторанні ланцюги; серед туристських фірм виділився ряд туроператорів, що встановили контроль над основними ринками організаційних подорожей, а ринок повітряних перевезень виявився поділеним між провідними авіакомпаніями. Сучасний етап розвитку туризму характеризується наявністю великої кількості дрібних підприємств в основному сімейного типу, кустарних і напівкустарних виробництв, які співіснують з незрівнянно більш потужними і впливовими корпораціями.
Типова модель туристського ринку склалася у Франції. На ньому у виробництві та споживанні туристських послуг переважають роздроблені і неорганізовані форми. Близько 2 / 3 внутрішнього туризму в країні носить самодіяльний характер, випадаючи з комерційної сфери. Французи самостійно вибирають місця відпочинку, в якості транспортних засобів використовують особисті автомобілі, часто зупиняються у батьків, друзів, на дачах або відпочивають «диким чином» на природі. Широкого поширення набула індивідуальна підприємницька діяльність (здача в найм умебльованих кімнат, приватних будинків, прийом автотуристів на фермах, обслуговування за схемою «стіл і постіль» і т.д.), яку також слід розглядати як «кустарщину».
За різними оцінками, менше чверті відпускників у Франції стають споживачами організованих подорожей. Лише третина їх вдається до послуг готелів та аналогічних засобів розміщення (існуючих переважно за рахунок ділових туристів). Приблизно стільки ж туристів звертається в транспортні підприємства.
Серед фірм, які беруть участь у ринкових операціях в туризмі, в кількісному відношенні переважають малі форми бізнесу. У Франції на 70% підприємств готельного типу чисельність обслуговуючого персоналу не перевищує п'яти осіб на кожному. Половина всіх зайнятих в готелях, кафе та ресторанах припадає на підприємства з чисельністю працівників менше 10 чоловік.
Серед турагенств частка фірм, на яких працює менше 6 чоловік, становить 57,5%. При такій великій кількості вони забезпечують роботою лише 13,9% від загального числа зайнятих в туристському секторі Франції, дають 8,4% торгового обороту і приносять 9,5% доданої вартості. Разом з тим на 26 найбільших турагенств країни (або 1,9% загальної їх кількості) з чисельністю персоналу понад 100 осіб кожне доводиться 46,3% всіх зайнятих в турагенствах, 49,2% торгового обороту і 56,6 доданої вартості. Ці цифри свідчать про помітну ролі великих фірм на ринку турагентські послуг.
Більш високі рівні відзначаються в туроператорської секторі.
П'ять провідних французьких туроператорів, включаючи «Середземноморський клуб», контролюють половину ринку пекідж-турів, а десять домінуючих фірм - 67%. Близькі значення коефіцієнт ринкової концентрації приймає в інших розвинених туристських країнах. На два перші туроператора доводиться в Японії 30% сукупного обсягу продажів пекідж-турів, в Бельгії 60%, у Нідерландах 70%. Ринкова частка трьох перших туроператорів становить у ФРН 42%, у Швейцарії більше 60%, у Великобританії 75%.
В основі процесу концентрації в туризмі лежать ті ж причини, що і в інших галузях економіки, - перш за все ефект масштабу виробництва. Поряд з ними можна виділити специфічні чинники, що визначають динамізм і різноманітність форм концентрації туристського ринку. Поштовхом до його монополізації служить недовговічність туристських підприємств, головним чином готелів, внаслідок обтяженою структури витрат і турагенств. Їх приватні банкрутства і поглинання стають масовими в періоди економічних криз. Інший, що випливає з першого фактор - високі комерційні ризики операцій на ринках подорожей. Туристські компанії страхують ризики, розширюючи географію свого представництва, а також спектр пропонованих продуктів. Вони виходять на зовнішні ринки країн, що лідирують по відправці або приймання міжнародних туристський потоків, відкривають в них свої філії, створюють транснаціональні ланцюга. Для більшої стійкості вони проникають у суміжні сектори туризму. Крім них, прямий інтерес в туризмі часто виявляють фірми інших галузей і сфер економіки: від харчової і текстильної промисловості до чорної металургії, а також банківської справи. Ці компанії також отримують прибуток від реалізації туристських продуктів.
