3. Канали реалізації зернових і зернобобових культур.

У ринкових умовах на особливу увагу заслуговує планування вигідних каналів реалізації продукції. За останні роки ситуація змінилась на краще. Якщо раніше господарства були директивно закріплені за сировинними зонами конкретних переробних підприємств (цукрових і молочних заводів, елеваторів, м’ясокомбі­натів тощо) і повинні були всю продукцію продавати тільки на ці підприємства, то тепер вони одержали право вибору: продавати будь-яким переробним підприємствам чи заготівельним організаціям незалежно від їхньої форми власності, на біржах, на експорт, на міських і сільських ринках, безпосередньо своїм працівникам та іншим громадянам.

Таблиця 1.3.1.

«Канали реалізації зернових і зернобобових культур»

Напрямки реалізації	Роки							Відносне відхилення, %
	1990	1995	2000	2005	2008	2009	2010
Переробним підприємствам	14868,7	4911,0	427,7	1021,0	1085,3	1239,6	806,1	5,4
Пайовикам в рахунок орендної плати	-	-	1516,8	2032,2	2286,1	2349,1	2262,7	149,2
Населенню в рахунок оплати праці	2441,2	3973,0	2214,3	940,5	371,5	311,2	223,8	9,2
На ринку	582,1	2509,3	3734,6	1941,3	1953,5	2101,0	1683,6	289,2
Інші	606,8	1715,5	2832,2	13553,0	19066,7	25685,3	18685,5	3079,4

Провівши аналітичні розрахунки можна зробити висновок, що структура реалізації зернових і зернобобових за напрямами зазнала значних змін. Так кількість продукції, що реалізовувалась переробним підприємствам та населенню в рахунок оплати праці зменшились відповідно на 94,6% та 90,8%. Тоді як продукція надана пайовикам в рахунок орендної плати і реалізована на ринку зросли відповідно на 49,2% та 289,2% у 2010 році порівняно з 1990 роком і складають 2262,7 тис. т. та 1683,6 тис. т. відповідно.

1.4. Зовнішньоекономічна діяльність

Успіх зовнішньоекономічної діяльності, крім розв'язання проблем законодавчого плану, виробництва конкурентоспроможної продукції у потрібних обсягах, роз­витку інфраструктури для забезпечення експорту продукції сільського господар­ства та переробної промисловості, багато в чому залежить від виходу країни на нові ринки, тобто від розширення експорту.

Україна дедалі більше розширює експорт, орієнтуючись на ринки Європи, Азії та Африки, оскільки, на жаль, ринок країн СНД дуже нестабільний у цілому, за винятком Білорусі, яка щорічно імпортує з України понад 200 тис. т збіжжя.

Таблиця 1.4.1.

«Динаміка експорту Україною зерна»

Регіон, країна	2003 р.		2004 р.		2005 р.		2006 р.		2007 р.
	Обсяг, тис. т	%	Обсяг, тис. т	%	Обсяг, тис. т	%	Обсяг, тис. т	%	Обсяг, тис. т	%
Європа	790,6	20,5	1489	19,5	2860,1	23	1784,1	16	318,7	7,6
Азія	2280	59	4249	55,7	6051,9	48	6377,7	58	2785	66
Африка	459,7	11,9	1080	14,3	2990,7	24	2119,6	19	752,6	18
Америка	70,1	1,8	60,7	0,8	60,9	0,5	127,6	1,1	18	0,4
СНД	260,9	6,7	746,8	9,8	537,9	4,3	615,6	5,6	332,5	7,9
Азербайджан	4,9	0,1	9,2		2,3		4,6		1,2
Вірменія	16,8	0,4	33,4	0,4	17,4	0,1	2,2		16,9	0,4
Білорусь	64	1,6	248	3,2	288,9	2,3	283,8	2,6	204,1	4,8
Грузія	3,7	0,1	9,5		30	0,2	64,3	0,6	37,5	0,9
Киргизстан
Молдова	8,9	0,2	8,6		2		2,7		13,5	0,3
Росія	162,5	4,2	435,4	5,7	196,1	1,6	257,3	2,3	59	1,4
Узбекистан
Казахстан			2,6		0,8		0,5
Разом	3861	100	7636	100	12502	100	11024,6	100	4207	100

Провівши аналітичні розрахунки можна зробити висновок, що в динаміці експорту по роках відсутня чітка динаміка, проте також помітно, що Україна розширює експорт на ринки Європи, Азії та Африки.

Детальніше експорт Україною зерна можна проаналізувати по окремих культурах.

Таблиця 1.4.2

«Основні країни-імпортери української пшениці»

Показник	2002 р.	2003 р.	2004 р.	2005 р.
Кількість країн	46	31	34	45
Країна	Іспанія	Індонезія	Іспанія	Іспанія
Обсяг, тис. тонн	2676,0	154,8	423,2	1424,3
Країна	Туніс	Ізраїль	Ізраїль	Ізраїль
Обсяг, тис. тонн	492,7	152,8	386,7	545,7
Країна	Ізраїль	Іспанія	Італія	Туніс
Обсяг, тис. тонн	489,0	101,9	276,8	480,8

Як бачимо, кількість країн-імпортерів коливається, але достатньо стабільними партнерами України на ринку пшениці є Іспанія, Ізраїль і Туніс.

Щодо імпорту пшениці Україною, то за винятком 2003 року, коли держава через неврожай імпортувала понад 3 млн. т продовольчої пшениці з 23 країн, насамперед із Казахстану та Росії, кількість країн — експортерів пшениці на український ринок порівняно з переліком країн-імпортерів незначна. Так, у 2002 році Україна імпортувала пшеницю з шести країн, 2004 року — з 14 і 2005 року — з дев'яти країн.

Таблиця 1.4.3.

«Основні країни — імпортери українського ячменю»

Показник	2002 р.	2003 р.	2004 р.	2005 р.
Кількість країн	31	24	29	23
Країна	Саудівська Аравія	Саудівська Аравія	Саудівська Аравія	Саудівська Аравія
Обсяг, тис. тонн	1259,9	1334,2	1212,4	1943,1
Країна	Туніс	Ізраїль	Йорданія	Іран
Обсяг, тис. тонн	275,2	85,0	4б3,0	388,1
Країна	Іспанія	Кувейт	Іран	Сирія
Обсяг, тис. тонн	250,5	83,3	443,9	3б5,0

Експорт українського ячменю здійснюється в основному за межі СНД, питома вага якого всі роки була невисокою, а в останні — навіть знизилася до сотих відсотка, з орієнтацією в основному на азійські країни, про що свідчать і дані щодо головних імпортерів українського ячменю.

Головним імпортером є Саудівська Аравія, а також інші країни Близького Сходу.

Таблиця 1.4.4.

«Основні країни — імпортери української кукурудзи»

Показник	2002 р.	2003 р.	2004 р.	2005 р.
Кількість країн	20	32	28	32
Країна	Білорусь	Росія	Росія	Іран
Обсяг, тис. тонн	104,5	153,8	362,8	526,8
Країна	Росія	Ізраїль	Білорусь	Іспанія
Обсяг, тис. тонн	87,0	127,0	205,2	329,3
Країна	Алжир	Єгипет	Румунія	Білорусь
Обсяг, тис. тонн	62,5	72,4	150,4	228,7

Що стосується кукурудзи, то основним ринком збуту поки що залишаються країни СНД, хоча останніми роками освоюються ринки на Азійському та Афри­канському континентах, що призвело до зменшення обсягів експорту кукурудзи до країн СНД, де достатньо стабільним партнером на цьому ринку є Білорусь. Водночас аналіз по групах країн, об'єднаних за величиною імпорту, показав, що збільшується не тільки кількість країн, що імпортують понад 100 тис. т куку­рудзи щорічно, а й обсяги їхнього імпорту, питома вага якого зросла у 2005 ро­ці до 86% при відповідному зниженні питомої ваги середніх і тим більше дріб­них країн-імпортерів.

Таким чином, аналіз регіональних особливостей експорту зернових культур свідчить про те, що відбувається поширення торговельних зв'язків з країнами да­льнього зарубіжжя при поступовому скороченні експорту з країнами СНД. З одно­го боку, це позитивні тенденції, з іншого — не слід втрачати достатньо місткі рин­ки наших найближчих сусідів, з якими існували в минулому потужні та міцні тор­говельні відносини. Хоча вони й базувалися на плановому розподілі продукції, а не на прямих комерційних контактах, але з переходом на ринкові відносини доці­льно ці канали потоків аграрної продукції не тільки зберігати, а й, на нашу думку, зміцнювати.

II Розділ «Комплекс маркетингу сільськогосподарського підприємства «Державне господарство Київської дослідної станції промислового овочівництва ННЦ Інституту механізації та електрифікації сільського господарства»