1.2 Класифікація зобов'язань
Порядок класифікації зобов'язань визначено П(С)БО 2 „Баланс” та П(С)БО 11 „Зобов'язання”.
З метою бухгалтерського обліку зобов'язання поділяються на:
довгострокові;
поточні;
забезпечення;
непередбачені зобов'язання;
доходи майбутніх періодів.
Залежно від критеріїв класифікації можуть бути виділені різні види зобов'язань:
• за тривалістю терміну погашення заборгованості виділяють поточні та довгострокові зобов'язання;
• залежно від визначеності терміну та оцінки зобов'язань: зобов'язання з повністю визначеними умовами, забезпечення, непередбачені зобов'язання;
• за платністю: із виплатою відсотків позичальнику, відсоткові, фінансові зобов'язання, безвідсоткові;
• за видами господарської діяльності - пов'язані та непов’язані зобов'язання з комерційною діяльністю підприємства;
• за видами кредиторів: зовнішні та внутрішні зобов'язання; заборгованість перед банками та інша (небанківська); заборгованість перед пов'язаними та непов'язаними сторонами;
• за умовами виникнення: у зв'язку з одержанням товарів, робіт та послуг (аванси отримані), у зв'язку з нарахуванням витрат, у зв'язку з випуском цінних паперів (векселів, облігацій);
• за виконанням умов погашення: прострочені зобов'язання, непрострочені зобов'язання, - відстрочені зобов'язання.
Основою класифікації зобов'язань є їх розподіл залежно від строку, що визначається від дати балансу до дати погашення, яка визначена умовами виникнення зобов'язання (контрактом, умовами постачання, законодавством тощо).
За таким часовим критерієм виділяються дві головні групи зобов'язань - довгострокові та поточні.
Найбільш складними з точки зору їх класифікації у бухгалтерському обліку є фінансові зобов'язання. Головною ознакою всіх фінансових зобов'язань є їх платність. Тому ця категорія зобов'язань обумовлює, нарахування відсоткових витрат та зобов'язань за нарахованими відсотками.
Серед фінансових зобов'язань виділяються ті, що виникають внаслідок отримання кредитів від банків та від небанківських установ, а також ті, що виникають внаслідок випуску цінних паперів. Щоб уникнути помилок при визначенні типу зобов'язань необхідно ретельно аналізувати умови їх виникнення, існування та погашення. При цьому слід уважно вивчати не тільки відповідну первинну документацію, починаючи із угоди, але й не задокументовані факти господарської діяльності, що пов'язані з існуванням заборгованості. Навіть такі факти, як погіршення фінансового стану підприємства, за певних умов може призвести до зміни категорії зобов'язань.
Якщо фінансове зобов'язання виникає внаслідок отримання кредиту від банківської установи - таке зобов'язання обліковується і виділяється у фінансовій звітності окремо.
Окремі позиції в обліку і фінансовій звітності визначені П(С)БО також для тих фінансових зобов'язань, які виникають внаслідок випуску самим підприємством векселів та облігацій.
Вексель - це безумовне письмове зобов'язання сплатити певну суму протягом визначеного періоду чи в установлений термін на користь пред'явника векселя.
Залежно від умов випуску та платності векселі можуть бути:
- простими (з визначеною ставкою річного відсотка по векселю; відсоток входить до номінальної вартості векселя);
- переказними (з визначеною ставкою річного відсотка по векселю; відсоток входить до номінальної вартості векселя);
Облігація - цінний борговий папір із визначеним терміном дії, власник якого має право на щорічне отримання відсотків та повернення номінальної вартості облігації емітентом у визначені терміни його погашення.
Довгострокові зобов'язання часто бувають структуровані таким чином, що певні частки їх повинні погашатись протягом всього терміну дії угоди. У такому випадку частина, що підлягає погашенню протягом 12 місяців, або в термін що не перевищує одного операційного циклу, становить особливий вид поточної заборгованості (яка окремо обліковується і відображається у фінансовій звітності) – поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями.
Із звичайною комерційною діяльністю підприємств пов'язано виникнення поточної заборгованості за поставки товарів, робіт та послуг, необхідних для забезпечення нормального функціонування підприємства, виробництва продукції, надання їм послуг тощо. Ця частина заборгованості становить окремий вид зобов'язань, який дуже часто має значну питому вагу у структурі балансу підприємства і обов'язково виділяється окремою позицією у фінансовій звітності.
Особливу групу зобов'язань становлять ті категорії, які обліковуються за балансом, але є дуже важливими позиціями з точки зору оцінки впливу потенційних наслідків певних подій на перспективи розвитку підприємства. Серед них слід виділити непередбачені зобов'язання.
Непередбачене зобов'язання - це:
- зобов'язання, що може виникнути внаслідок минулих подій та існування якого буде підтверджено лише тоді, коли відбудеться або не відбудеться одна чи більше невизначених майбутніх подій, над якими підприємство не має повного контролю; або
- теперішнє зобов'язання, що виникає внаслідок минулих подій, але не визнається, оскільки малоймовірно, що для врегулювання зобов'язання потрібно буде використати ресурси, які втілюють у собі економічні вигоди, або оскільки суму зобов'язання не можна достовірно визначити.
Прикладом непередбачених зобов'язань є гарантійні зобов'язання, що надаються банку кредитору іншого підприємства. Якщо підприємство виявиться неспроможним сплатити кредит, підприємство-гарант повинно буде погасити його за власний кошт. Але поки ця майбутня подія (неплатоспроможність підприємства-позичальника) не сталася підприємством-гарантом визнаються тільки відповідні непередбачені зобов'язання.
Як окремий вид зобов'язань слід розглядати доходи майбутніх періодів.
Доходи майбутніх періодів - це доходи, які отримані у звітному періоді, які підлягають включенню до доходів у майбутніх звітних періодах. У поточному періоді такі доходи визнаються як особливий вид зобов'язань.
До доходів майбутніх періодів відносяться: доходи у вигляді одержаних авансових платежів за здані в оренду основні засоби та інші необоротні активи (авансові орендні платежі), передплата на газети, журнали, періодичні та довідкові видання, виручка за вантажні перевезення, виручка від продажу квитків транспортних і театрально-видовищних підприємств, абонентна плата за користування засобами в'язку тощо.