27

Тема 11. Облік зобов’язань за розрахунками з постачальниками та інших поточних зобов’язань

.

Питання для обговорення

1. Поняття, визнання та оцінка зобов'язань.

2. Загальна класифікація зобов'язань.

3. Класифікація поточних зобов’язань.

4. Облік операцій з короткостроковими векселями виданими.

5. Облік поточної заборгованості за довгостроковими зобов’язаннями.

6. Облік кредиторської заборгованості за товари, роботи та послуги.

7. Облік короткострокових кредитів банків

1.1 Поняття, визнання та оцінка зобов'язань

У фінансовому обліку інформацію про зобов'язання підприємств та її розкриття у примітках до фінансової звітності формують згідно з вимогами П(С)БО 11 „Зобов'язання”. Це Положення (стандарт) застосовується з урахуванням особливостей оцінки та розкриття інформації щодо зобов'язань, які встановлені іншими нормативними документами:

- П(С)БО 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності”;

- П(С)БО 2 „Баланс”;

- П(С)БО 14 „Оренда”;

- П(С)БО 17 „Податок на прибуток”;

- П(С)БО 19 „Об'єднання підприємств”;

- П(С)БО 20 „Консолідована фінансова звітність”;

- П(С)БО 21 „Вплив змін валютних курсів”;

- П(С)БО 23 „Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін”;

- Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій.

Норми П(С)БО 11 застосовують підприємства незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

П(С)БО 2 „Баланс” визначає, що зобов'язання — це заборгованість підприємств, яка виникала внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Обов'язок оплатити зобов'язання виникає за умови отримання активу або попередньої оплати за актив при його нарахуванні, за чинним законодавством та за статутом підприємства.

Зобов'язання відображається в балансі, якщо підприємство має теперішню заборгованість унаслідок минулих подій за таких умов:

— його оцінка може бути достовірно визначена;

— існує ймовірність зменшення економічних вигід у майбутньому внаслідок її погашення (оплати).

У будь-якому разі визнання зобов'язання обумовлює відтік грошових коштів чи інших активів підприємства в майбутньому. Іноді в результаті погашення одного зобов'язання може виникнути інше зобов'язання. Наприклад, погашення заборгованості перед постачальником за товари, роботи і послуги векселем. Тоді виникає зобов'язання за виданим векселем.

Окремі зобов'язання можуть бути конвертовані в капітал. Наприклад, якщо підприємство емітувало облігації, розмістило їх, і власник облігацій прийняв рішення конвертувати їх в акції (за умови, що можливість такої конвертації була визначена при їх емісії). У такому випадку відтік економічних вигод здійснюється тільки в момент виплати дивідендів новим акціонерам (якщо дивіденди виплачуються). Конвертування зобов'язань у капітал здійснюється також за умови, якщо відпадає необхідність їх сплачувати. Наприклад, кредитори підприємства збанкрутували або минув термін позовної давності кредиторської заборгованості. Тоді сума такої кредиторської заборгованості визнається у складі доходів, які збільшують розмір власного капіталу.

Як бачимо, у кожному випадку погашення зобов'язання пов'язане з вибуттям активів, а значить, із зменшенням майбутніх економічних вигод у результаті вибуття ресурсів підприємства.

Значна частина зобов'язань підприємства виникає при нарахуванні витрат. І підприємство визнає - нараховує витрати і у відповідних сумах одночасно повинно і визнати зобов'язання. Зобов'язання за рахунками зі сплати податків, обов'язкових платежів, заробітної плати, створення забезпечень - все це є типові приклади визнання зобов'язань разом із нарахуванням витрат. У випадках нарахування фінансових витрат, що відносяться до звітного періоду та підлягають сплаті у наступних періодах, виникає зобов'язання щодо нарахованих відсотків.

Таким чином, є дві необхідні умови відображення заборгованості як зобов'язань певної балансової категорії: можливість достовірної оцінки і вірогідність зменшення економічних вигод, витрачання активів підприємства у майбутньому. Тому прийняття рішення стосовно відображення заборгованості як зобов'язання у бухгалтерському обліку повинно базуватись на чіткому визначенні цих умов визнання. Якщо хоча б одна з умов не є достатньо визначеною, необхідно проаналізувати господарську операцію з точки зору можливості відображення заборгованості на рахунку 47 „Забезпечення майбутніх витрат і платежів”, або визнання заборгованості як непередбачених зобов'язань (позабалансовий рахунок - 04 „Непередбачені активи й зобов'язання”).

Відсутність на дату складання фінансової звітності достатніх умов для визнання тих зобов'язань, які обліковувались раніше на балансі підприємства, означає необхідність їх списання з одночасним визнанням доходів звітного періоду (тобто зобов'язання не підлягає погашенню).

У балансі зобов'язання оцінюються за:

1) сумою погашення. Сума погашення — це недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

За сумою погашення відображаються в балансі поточні зобов'язання.

2) теперішньою вартістю. Теперішня вартість — дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

За теперішньою вартістю обліковуються довгострокові зобов'язання, за якими нараховуються відсотки.

3) обліковими оцінками ресурсів, необхідних для погашення відповідного зобов'язання на дату балансу. За обліковими оцінками (за вирахуванням очікуваного відшкодування) відображаються забезпечення, які створюються для відшкодування майбутніх витрат на дату балансу.

Строк погашення зобов'язання - термін, протягом якого повинно бути погашено зобов'язання.

З метою визнання, класифікації та оцінки у бухгалтерському обліку розрізняють:

- термін з моменту виникнення зобов'язання до моменту погашення;

- термін з дати складання фінансової звітності до дати погашення.