Види доведення.
Поділяються за правилами розподілу, тобто за підставами поділу
1. За метою доведення.
- Доведення у власному розумінні слова або «ствердження».
- Спростування.
Доведення у власному розумінні слова або «ствердження» - обгрунтування істинності тези.
Наприклад: Переконливим доказом обертання Землі служить маятник Фуко в Ісаакієвському соборі в Пітері, відхилення падаючих тіл на схід, безпосереднє спостереження за обертанням Землі з космосу
Спростування - процедура встановлення хибності тези, яка встановлюється за допомогою справжніх доказів. Спростування робиться шляхом вказівки на порушення правил доведення і помилки в частинах доведення (тезі, аргументах, критиці демонстрації, тобто логічного слідування). Наприклад: У кримінальному процесі прикладом спростування служить доведення невинуватості обвинуваченого.
2.За логічною формою:
Прямі Якщо (А і А, і А,і А …), то Т і непрямі (1. «апогогічні» - відводять убік або доведення від супротивного (в математиці).
Приклад: Доводимо, що у І фігурі категоричного силогізму менший засновок повинен бути ствердним. Починаємо від противного — пропонуємо той засновок меншої посилки зробити заперечним. Шляхом низки міркувань приходимо до висновку, що при заперечному меншому засновку висновок не є можливим. «Про Тузика»
Всі студенти—юристи вивчають крим.право.
Петренко не є студентом— юристом.
Отже, Петренко не вивчає крим.право
і 2. розділові). Наприклад: розділово-категоричний силогізм в модусі заперечно-ствердному. МТР. Співучасниками злочину визнаються виконавці, організатори, підбурювачи, пособники. Петренко не є організатором, підбурювачем, пособником. Отже, Петренко – виконавець.
Прямі та непрямі докази як види логічної операції не тотожні прямим і непрямим доказам як підставам у юриспруденції. Прямі докази в юриспруденції - такі, які безпосередньо засвідчують той чи інший факт, непрямі засвідчують його допомогою інших доказів ( улікі).
3.Доведення - монологи, доведення -діалоги.
Спір є різновидом діалогу, в його рамках дискусія, диспут, полеміка. Процес діалога вже містить не тільки логічні, ай психологічні, лінгвістичні, етичні аспекти. Це вже є не логічними підставами, а саме вивчається теорією аргументації.
ПРАВИЛА ТА ПОМИЛКИ ДОВЕДЕННЯ
І. Правила та помилки тези
А) Теза має бути істинною (істинність тези лише встановлюється, розкривається, виявляється)
Наприклад : «Можна довести, що лівша застрелився правою рукою, але не можна довести що він застрелився, якщо у нього виявилися три рани й кожна повинна була б визвати миттєву смерть. Можна довести, що пішохід прийшов скоріше за того, хто їхав на авто, але не можна довести того, що швидкість пішохода більше за швидкість автомобіля.
1. Теза має бути строго зрозумілою, ясною, чіткою. Це стосується усіх її компонентів як судження: суб'єкта, предиката, кількості, якості. Варто виявити точну кількісну та якісну характеристику тези.
Наприклад: Пропонент стверджує «Всі люди схильні до порушення закону», «Ніхто з людей не може запобігти заздрості». Хтось може заперечувати, що це не так. Якщо твердженню придати інший вид, то необхідність у доведенні відпадає: « Деякі люди схильні до порушення закону», «Деякі з людей не можуть запобігти заздрості».
2. Слід уточнювати, в якому сенсі ужиті сполучники («і»– може бути вживаний у єднальному і виключаючому сенсі). Сполучник «або» може виражати неточний зв»язок, так і строгий точний. «Якщо, то» - імплікативний або еквівалентний звязок.
Наприклад: До видів занять віносяться лекції і семінари. Людина може бути винною і невинною.
3. Треба з'ясувати, чи не містять слова, вирази, використані в тезі незрозумілих або двозначних слів. Якщо вони є, слід уточнювати їхній зміст, наприклад шляхом такої логічної операції як визначення. Або замініти однозначними та зрозумілими. Може статися , що після цього відпаде необхідність у доведенні.
Наприклад: Нераціонально транспортувати рідину в порожній судині з перфорованим дном. Нераціонально носити воду у решеті.
4. При формулюванні тези треба уважно стежити за точністю її синтаксичної структури. Існує можливість тлумачити її по-різному.
Наприклад: Казнить нельзя помиловать.
5.Потрібно жадати від пропонента уточнювання часу, про який йдеться в судженні. Чи певна властивість належить предмету Завжди або Іноді. Завтра або Сьогодні, Через скільки-то годин, Найближчим часом, У наступний період тощо. Цим доречі займається темпоральна логіка.
Б). Треба запобігати умисних вивертів. (уловка)
1.Виверт «нечіткого формулювання тези», коли використовується незрозумілий широкій публиці термін.
Уловка —виверт — це всякий прийом, завдяки якому бажають полегшити аргументацію для себе та ускладнити для оппонента.
Наприклад: «Член конгрессу – безсоромний екстраверт та феспіянин» (екстраверт – відкрита людина, феспіянин- шанувальник драми)
2. Треба запобігати умисного виверту «надмірне уточнення тези». Це так званий «регресс в нескінченність при доведенні», Ввимога пояснювати навіть прозорі, ясні вирази.
Наприклад: Що таке істина? Істина – твердження, що відповідає дійсності. Що ви розумієте під дійсністю? Що ви розумієте під відповідністю? Тощо.
Як поводитися в такій ситуації? Можна нагадати присутнім та оппоненту, що відбувається виверт та назвати його, можна запропонувати ставити питання наприкінці виступу, можна умисно непомічати надто прискіпливих запитань. У судовому засіданні повинен втручатися суддя, експерт і направити хід доведення в конструктивне русло.
3.Треба запобігати умисного виверту «удаване нерозуміння тези», «необгрунтоване обвинувачення в неясності». Це відбуваєттся, коли найбільш поширеним термінам надається незвичайне або метафоричне значення, а з самого тексту висмикуються окремі фрази, зміст яких поза текстом неясний.
4. Теза в процесі доведення або спростування має залишатися такою ж самою.
Приклад: Для звинувачення завжди одна: підсудний винен у такому-то злочині. Головна теза захисту: підсудний у цьому злочині - невинний.
Порушення цього правила приводить до помилки «неумисна втрата тези» або «умисна логічна диверсія» або «підміна тези» . В обох випадках висувається теза, як деяке твердження, а аргументується або критикується інше, подібне з висунутим. Я йому про Івана, а він мені про Селівана.
Приклад: У творі Ф. Достоєвського «Щоденник письменника» розглядається справа Кронеберга, який висік свою доньку шпіцрутенами. Адвокат Спасович побудував захист на тому, що замінив слово «катування» на «покарання», «шпіцрутени» на «різки», «семирічну дитину» на «дівчину зіпсовану і порочну». Таким, чином, замінив слова, з яких складалася первісна теза, він підмінив і саму тезу в цілому.
Якщо підміна тези заходить надто далеко , заводить в іншу область, ця помилка називається «перехід в інший рід» або «metabasis eis allo genos». Доведення з юридичної сфери переносяться в моральну , замість протиправності діяння починають обгрунтовувати його аморальність і навпаки, високу моральність підсудного.
Приклад: Після годинного виступу адвоката, який розмірковував про високий моральний рівень підсудного, його гідність, його доброзичливі відношення в родині, один російський прокурор сказав саму коротку прокурорську промову: «Так,він добра людина, але попався».
Втрата тези відбувається і при власній неуважності або неакуратності пропонента при формулюванні тези. Це часто відбувається в молодіжній аудиторії при азартній супереці.
Приклад: Студент емоційно розмірковує про щось несправедливе з точки зору моралі, а замість цього доводить що воно є несправедливим у правовому розумінні.
Приклад: Підміни тези. Де ти взяв цю книгу? __ Там її вже немає. Хто зателефонувув ---- Це не тебе. Котра година? Ти все одно спізнився. Як Ви ставитися до передачі землі у приватну власність? Наше суспільство до цього ще не готове.
Наведені помилки типові для нашого життя, ми навіть не помічаємо, що допускаємо помилку. Однак у процесі доведення неуважне ставлення до тези може привести до непорозуміння або навіть до конфлікту.
Правила та помилки щодо аргументів.
Правила аргументів. Основне правило: Відношення між аргументами і тезою повинно бути відношенням слідування. А B, тобто виконання четвертого закону логіки.
При порушенні цього правила виникає помилка — «не випливає». Помилки поділяють на ненавмисні (паралогізми) та навмисні (софізми).
Пороховщиков П.С.. Искусство речи на суде. - 1910 г. |
|
Argumentum ad rem, то есть соображение, касающееся существа предмета, есть лучшее орудие спора при равенстве прочих условий. Аргумент по существу дела. Каким правилам он должен отвечать? |
1.Аргументи повинні бути істинними.
Приклад: Аргументи пред»явлені беспосередньо, якщо йдеться про матеріальні предмети (вещдоки), обгрунтовані надійними документами ( паспорт, св—во про шлюб, народження , смерть …., якщо фактично проживаєш в цьому приміщенні — доставка газет, журналів, кореспонденції, виклик лікаря). Це можуть бути доведені логічно або фактично твердження. Аксіоми, закони, принципи.
2.Істинність аргументів повинна бути обгрунтована незалежно від тези. У них повинні бути свої власні справжні підстави, інакше вони будуть не підставою, а наслідком тези.
Помилка: «головна помилка» (error fundamentalis) хибний аргумент сприймається як істинний або «необґрунтований аргумент». Окремий випадок цієї помилки «помилковий аргумент». Це відбувається тоді, коли як аргументи використовуються помилкові твердження.
3.Аргументи не повинні суперечити один одному. Одночасне затвердження і заперечення означає їх взаємне знищення.
4.Кожен з аргументів має бути необхідний, а усі разом достатні для обгрунтування даної тези. Нічого зайвого і нічого упущеного.
Помилка: «Кто доказывает чересчур, тот ничего недоказывает». Вираз древніх SAPIENTI SAT (Розумному досить).
5.Хибність одного аргументу ще не означає хибність самої тези, що може бути доведене за допомогою істинних аргументів.
Помилки й виверти, пов»язані з порушення цього правила.
Видавання критики аргументів за критику тези. Спростування аргументу ще не є спростуванням тези. Що робити при цьому?
Чесно визнаємо свої помилку, знаходимо заміну спростованому аргументу, якщо це можливо.
6.Помилка «коло в аргументації» (circulus in demonstrando): «Этого не может быть, потому что этого не может быть никогда». «Это хорошо, потому что прекрасно, а это дурно, потому что скверно».
Навмисно помилкові аргументи або (софізми):
Аргументи ad rem, — аргументи до справи, до cуті справи тобто коректні. Аrgumentum ad hominem — ці аргументи не стосуються справи, застосовуються тільки з метою одержати перемогу в спорі. Їх дуже багато, разглянемо декілька з них.
аrgumentum ad personam (довод к человеку) Замість обговорення того чи іншого твердження починають оцінювати недоліки людини, яка його висунула. Як самостійний аргумент —він є логічною помилкою: відбувається підміна аргумента особистісними якостями.
Приклад: Что может говорить хромой об искусстве Герберта фон Караяна? Если ему сразу заявить, что он хромой, он признает себя побеждённым. О чём может спорить человек, который не поменял паспорт? Какие взгляды на архитектуру может высказать мужчина без прописки? Пойманный с поличным, он сознается и признает себя побеждённым. И вообще, разве нас может интересовать мнение человека лысого, с таким носом? Пусть сначала исправит нос, отрастит волосы, а потом и выскажется.
Михаил Жванецкий
аrgumentum аd populum (довод к толпе). Бажаючи привернути симпатії «натовпу» на свій бік в процесі доведення, вдаються до впливу на почуття людей. Цей аргумент має скоріше психологічну, ніж логічну природу, бо його дія розрахована на емоційний стан слухачів. Його беруть на озброєння демагоги, які не мають достатніх аргументів «по суті», заміняють зверненням до почуттів тих, хто присутній при суперечці.
Приклад: Промовець звертається до аудиторії і присягається, що розуміє її потреби. Він усім своїм видом вказує, я близький вам, як я вас розумію, невже ви не підтримуєте мене.
Приклад: Іноді в ролі публіки може виступати випадковий перехожий. Ваш опонент хапає людину, що проходить у коридорі установи і втягує в суперечку: «Ви тільки послухайте, що він каже, хіба це може бути істиною!»
Наприклад: Рассказ Чехова «Случай из судебной практики». В окружном суде рассматривалось дело Сидора Шельмецова, обвинявшегося в краже, мошенничестве и проживании по чужому паспорту. Прокурору удалось доказать вину подсудимого. С защитой выступил опытный адвокат, который опуская факты все больше напирал на психологию. С.343
аrgumentum ad baculinum (довод буквально «к палке»). Коли у спорі вичерпані усі аргументи, вдаються до погроз неприємних наслідків, заборони будь—чого, примушування, шантажу.
Приклад: На французьких гарматах за часів Людовика ІУ було написано: «ULTIMA RATIO REGUM» , що перекладається «Останній аргумент королів».
Кидаються врукопашну і силою кулаків доводять свою правоту. Таке буває даже в парламентах.
«Брехливий аргумент» Non sequitur — до них відносимо
«частково брехливий аргумент»: «Ці люди були (жорстоко) побиті». Правда, що дійсно побиті, брехня — жорстоко. Важко відзначити, де закінчується правда та починається брехня.
«Безглуздий аргумент» —як не дивно, іноді буває важко розкритикувати. Деякі люди взагалі не можуть протистояти нісенітниці: «Я не могу понять, что такое истина, по—моему, ее вовсе нет на свете, слово есть, а ее самой — нет»,— сказал Пигасов. (Тургенев «Рудин»).
Non sequitur представляє відсутність внутрішнього логічного зв'язку в ході міркування: всякий безладний хід думок представляє окремий випадок цієї помилки. Безглузді аргументи - незв'язна нісенітниця, промовляється з розумним виглядом для того, щоб збити з пантелику супротивника, привести його до отупіння. Прекрасний зразок використання цього прийому можна знайти у Ф. Рабле в його романі “Гаргантюа і Пантагрюель”. Письменник розказує про тяжбу між двома вельможами, один з яких, по імені Пейвино, так відповідає своєму опоненту:
“Милостивий пан і милостиві пані! Якби неправду можна було б так само легко розрізнити і винести про неї думку категорично, як легко відмітити в молоці мух, то світ - чотири бики! - не був би в такій мірі роз'їдений щурами, як у наш час, і всякий приклав би своє підступним чином обгризене вухо до землі, бо хоча все, що інша сторона говорить з приводу форми і змісту діяння, має оперіння правди, зі всім тим, милостиве панство, під горщиком з трояндами таяться хитрощі, шахрайство, каверзи. Чи повинен я терпіти, щоб в той час, коли я їм собі суп , не замишляючи і не кажучи нічого худого, в мій будинок з»являються морочити і забивати мені голову всякими спокусливими танцями та ще засуджували: «Хто суп кларетом запиває, той сліпий і глухий, як труп, буває...”
«Неправомірне звернення до науки» — опонент посилається на наукову монографію, або каже,що наукою встановлено такий—то факт, а насправді, такого ніколи не відбувалося. (наприклад, в літературі про прибульців , про життя у потойбічному світі тощо).
«Подвійна бухгалтерія» — один і той самий аргумент в одному випадку визнається як істинний, а в іншому—як хибний. Коли ми спростовуємо думку будь—кого за допомогою цього аргументу — він істинний. Коли нас спростовують — він — хибний. Приклад: У Верховній Раді. Партія , яка отримала більшість голосів на виборах, наполягає на тому, що саме представники цієї партії повинні формувати Кабінет Міністрів. Якщо більшість отримує інша партія йдеться про створення коаліційного уряду.
«Брехливий аргумент, пов»язаний з недоброякісним використанням питань та відповідей» . Опоненту надаються декілька питань під видом одного та вимагають відповіді «так» чи «ні». А підпитання, які бувають у тому питанні, суперечать один одному. Такими вивертам користувалися ще в античності: «Чи перестав ти бити свого батька? Так чи ні.
Дискредитуючі питання: «Досить слів. Відповідай коротко: так чи ні. Скажи, чи перестав ти підлабузнюватися перед керівництвом?» «Не вертися дзигою, не вивертайся, відповідай ясно, „так чи ні“, чи перестав ти писати анонімні доноси?»
Педантичне питання: «Добре, ти стверджуєш, що сніг білий. Але давай уточнимо, що таке „білий“? І що ти називаєш „снігом“?»
Нарешті, питання можна ставити з метою відвести суперечку убік від обговорюваного предмету. Батько починає докоряти сину, а він запитує батька про результат футбольної гри, або про те, чи вдалося відремонтувати автомобіль дяді Віті тощо.
«Дамський аргумент» — його охоче використовують й чоловіки. З багатьох вибирається найбільш суперечливе припущення і нам пропонується зробити вибір, або визнати безглуздість, або прийняти думку опонента. Чим яскравіше контраст між безглуздістю і думкою, що захищається, тим краще.
Приклад: Питання до вчителя: «Чому ти так погано ставишся до своїх учнів». Відповідь: «А що молитися на них?». Вибираються лише два варіанти: погане ставлення чи надзвичайне вознесення.
Приклад: «Я думаю, що моя зарплатня не відповідає тому обсягу робіт, який я виконую». – «А ви що, хочете отримувати зарплатню, як генеральний директор?»
Деякі іронізують над питаннями свого опонента «Ви задаєте такі легковажні питання », «Ви задаєте таке складне питання, що я пасую перед ним». «Це питання звучить аполітично».
Аргумент до вигоди — апеляція до того, що є природним для сучасної людини, автоматично сприймається як істинний аргумент. Реклама будь—якого товару будується на аргументах до вигоди. Приклад: Презентація товарів. Фірма «Бауер». Треба чітко встановлювати баланс вигоди і невигоди того, до чого вас закликають, а не покладатися на почуття та емоції.
Аргумент до пихи: Розхвалювання опонента з надією на те, що зворушений комплементами, він подобрішає і стане поступливішим.
«Ви ж розумна людина», «З вашим досвідом роботи ви мене розумієте…», «Ви як людина розумна, не будете заперечувати…».
Аргумент до авторитету: Людина з метою підтримки власної точки зору посилається на ідеї, імена, погляди людей, які є авторитетом для супротивника. Вважається, що опонент не насмілиться сперечатися з ним.
Приклад: «Вважається загальновизнаним, що…». «Ніхто не сумнівається у тому, що..».
У таких випадках слід запитати, чому людина, яка наводить такий аргумент вважає його загальновизнаним, а от ви, наприклад, маєте сумніви щодо цього положення.
Апелюють до авторитету установи: В академії правових наук вважають…».
До авторитету посади: «Я не можу помилятися, я ж все—таки професор».
До авторитету віку: «Коли вам буде стільки років, як мені…»
Неіснуючі авторитети? Великим людям приписують твердження, які їм не належать.
Аргумент до городового — апеляція до влади, державних органів, керівництва: «А ти не боїшся, що твої міркування зацікавлять відповідні органи».
Аргумент до жалю — посилання на тяжкі обставини, скрутне становище. Його мета — викликати жаль та співчуття у супротивника.
Отже, у Аrgumentum ad hominem будь—яким чином виявляється порушення правила необхідності та достатньості підстав—аргументів.
Деякі прийоми спростування аргументів.
Прийом бумеранга «Поворотний удар» або «підхоплення репліки». Вміння застосування репліки опонента з метою посилення особистої аргументації. Тезис або аргумент повертається до того, хто їх наводить. При цьому сила удару зростає. Поразка супротивника стає очевидною для всіх присутніх. Вміння застосовувати репліку опонента з метою посилення особистої аргументації , спростування поглядів та позиції оппонента, надання психологічного впливу на присутніх. «Підхват реплік» часто використовують на мітингах, конференціях, з»їздах.
Приклад: Оповідання Званцева «Справа Вальяно»
С. 339
«Приведення до абсурду» — спростування (ad absurdum). Сутність чього прийому полягає в демонстрації хибності тезіса або аргумента, таким чином, що наслідок, що випливає суперечить дійсності.
Приклад Улюблена демагогія шкільних вчителів: Коли учень говорить, що щось забув, йому заявляють: «А голову ти не забув?»
Дуже вдало використовував цей прийом в однієї із своїх промов російський адвокат Плевако. Він виступив на захист старої, яка вкрала чайник, що коштував 50 копійок.
Приклад: C. 341
Правила до логічної форми доведення
- Зв'язок підстав здійснюється у формі умовиводів - дедуктивних, індуктивних, традуктівних. Теза має слідувати з логічною необхідністю з підстав, як висновок з посилок.
Усі правила діють в комплексі.
|
Більш серйозну небезпеку становлять засновані на підміні тези псевдодоведення – софізми.
Argumenta non numeranda, sed ponderanda sunt — ++ Argumenta ponderantur, non numerantur — Сила доказательств определяется по их вескости, а не по их количеству Argumentum a contrario — Доказательство от противного Argumentum ad hominem — ++ Argumentum ad ignorantiam — довод, рассчитанный на неосведомленность собеседника Argumentum ad misericordiam — Аргумент к милосердию (т.е. рассчитанный на жалость) Argumentum ad oculos — Наглядное доказательство Argumentum ad populum — демагогическое популистское утверждение, что большинство всегда право Argumentum ad verecundiam — Обращение к совести Argumentum argentarium — Денежный довод; взятка; подкуп Argumentum baculinum — Палочный довод; доказательство с помощью насилия