Структура доведень.
Доведення - це ланцюг особливим чином пов'язаних умовиводів, які мають на меті виявити істинність або хибність якого-небудь судження. Мовна форма вираження доведення - складні мовні конструкції, певним чином пов'язані між собою і виражаються ланцюгом умовиводів.
Доведення має 2 головних компонента: теза і підстави або аргументи. Вони знаходяться в специфічному логічного зв'язку.
А)Теза доказу - це положення, істинність або хибність якого обгрунтовується за допомогою даного доведення. Теза має бути неочевидною і потребувати доведення. Наприклад, В науках - різні наукові положення, що мають теоретичне або практичне значення.
У юридичній практиці тезами можуть служити різні обставини.
Наприклад, підлягають доведенню у кримінальному процесі:
-Подія злочину (час, спосіб, місце, та ін)
- Винність особи, яка вчинила злочин, форма його вини і мотив,
-Характер і розміри шкоди, заподіяної злочином,
- Обставини, що виключають караність діяння,
- Обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання
- Обставини, які можуть спричинити за собою звільнення від кримінальної відповідальності.
У цивільному процесі шляхом доведення з'ясовується наявність або відсутність обставин, що зумовлюють подачу позовної заяви або іншої вимоги.
Не потребують доведення обставини, визнані судом загальновідомими.
Б) Підстави чи аргументи. Це положення, з яких виводиться істинність або хибність тези. За їхню роль в доведенні їх нерідко в повсякденній практиці називають «доказами». У юридичній практиці є спеціальний термін «Юридичні підстави».
Види аргументів: факти, визначення, аксіоми, постулати, раніше доведені положення. Наприклад: «Аргументи і факти» - неточна назва журналу.
Факти - відомі, перевірені, достовірні (засвідчені) аргументи , в істинності яких немає сумніву. Статистичні дані, свідчення очевидців, які заслуговують довіри, речові докази і т. д. Так звані «юридичні факти», «безперечні факти». У цивільному процесі факти встановлюються поясненнями сторін і третіх осіб, показаннями свідків, письмовими доказами, речовими доказами, висновком експертів.
У кримінальному процесі КПК зафіксовані факти - допустимі докази (це і є логічні підстави). Глава 5 1 розділу КПК
- Показання підозрюваного, обвинуваченого;
- Показання потерпілого, свідка,
-Висновок і показання експерта
-Речові докази;
-Протоколи слідчих і судових дій
- Інші докази ????
Кожний з доказів докладно розглядається у відповідних статтях. Спеціально обмовляються «неприпустимі докази», тобто отримані з порушеннями вимог Цивільного Кодексу. Такі докази не мають юридичної сили і не можуть бути покладені в основу обвинувачення, а також використовуватися для доведення будь-якої з обставин.
У криміналістиці розробляється ціла система спеціальних прийомів, методів і засобів збирання, фіксації, дослідження та використання судових доказів.
Визначення - свою функцію аргументів доведення вони виконують, розкриваючи загальні (родові) та істотні (видові ознаки поняття). Наприклад, у кримінальному праві визначення вихідних понять - злочин, види злочинів, суб'єкт, об»єкт, підсудність, мотив, вина і т.ін..
Аксіоми і постулати. - З римського права до наших днів дійшли такі юридичні аксіоми: «Ніхто не може бути суддею у своїй справі», «Вислуховується й інша сторона - audiatur et altera pars»
Доведені положення - закони наук, наприклад, обгрунтування неможливості створення вічного двигуна, закон всесвітнього тяжіння, закон єдності організму і середовища.
Сам процес застосування доказів в тому чи іншому порядку називається аргументацією.
Зв'язок між тезою і підставами - рухливий і динамічний. Одна і та ж сама теза може бути доведена за допомогою різних підстав. А одну і ту ж підставу можна використовувати для доказу самих різних тез.
Г) Спосіб (форма) доведення - ції послідовний логічний зв'язок аргументів-підстав і висновків з цих підстав, в результаті чого з необхідністю визнається істинність або хибність тези.
Відношення слідування - логічний стрижень доведення. Якщо теза логічно випливає з аргументів, то це означає, що для неї були достатні підстави, і навпаки: якщо аргументи необхідні і достатні, то теза випливає з логічною необхідністю.
Одним із способів доказування служить дедукція., Проте яким би високим не був рівень науки, вона не може обійтися без індукції (досвід, спостереження, факти) Аналогія - традукция відіграє значно меншу роль у доказі. Її доказова дієвість може проявитися в комплексі з іншими способами доведення.