9.2. Рейтингові системи аналізу та оцінки фінансової стійкості банку

Рейтинг банків – це система оцінки їх діяльності на підставі стандартизованого набору фінансових показників. Рейтинговий підхід до оцінки фінансової стійкості банків, як інструмент порівняльного аналізу динамічних систем, передбачає розробку системи показників та їх критеріальних значень, яка включає декілька груп фінансового стану банку, за якими визначається якість управління, фінансова стійкість та якість виконання банківських операцій. Повнота оцінки при цьому досягається шляхом аналізу показників діяльності банку на основі даних за певний період. Кінцевим результатом оцінки є віднесення досліджуваного банку до тієї чи іншої групи.

Метою рейтингової оцінки є визначення рейтингу (позиції) досліджуваного банку в певній сукупності банків, яка не може слугувати достеменною ознакою його фінансової стійкості, а лише формалізує її ступінь відносно інших банків за обраними критеріями.

Рейтингові методики за способами оцінювання фінансового стану банків поділяються на експертні, бухгалтерські та змішані, за способом нагляду – на дистанційні та комбіновані, за рівнем прозорості – на відкриті і закриті, а за методом побудови виокремлюють бальні та індексні рейтингові методики.

Класичним прикладом бальної системи визначення надійності банків, що широко застосовується у світовій та вітчизняній практиці, є рейтингова система CAMEL, яка полягає у визначенні загального стану банку за всіма напрямами його діяльності.

Систему рейтингової оцінки банків CAMEL вперше було впроваджено в практику у 1978 року в Сполучених Штатах Америки, коли три агентства з нагляду за діяльністю банків США (Федеральна резервна система, Федеральна корпорація страхування депозитів, Управління валютного контролю) дійшли згоди щодо стандартизації системи аналізу та оцінювання діяльності банків.

Система САМЕL використовується в Україні з 1997 р. Національним банком для аналізу стану банків на підставі єдиних критеріїв, при цьому результати оцінювання є конфіденційними, тобто не підлягають оприлюд-ненню в засобах масової інформації. У 2002 р. систему CAMEL доповнив показник, який відображає рівень залежності банку від ринкового ризику, а система отримала назву CAMELS. Можливості застосування вказаної методики Національним банком зумовлена переходом вітчизняної банківської системи на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку.

Система САМЕLS отримала назву за першими літерами своїх складових компонентів:

«С» – (Capital adequacy) – адекватність капіталу; оцінка капіталу бан-ку з погляду його достатності для захисту інтересів вкладників та кредиторів;

«А» – (Asset quality) – якість активів; можливість забезпечення повернення активів, а також вплив проблемних кредитів на загальний фінансовий стан банку;

«М» – (Management) – менеджмент; оцінка методів управління банку з урахуванням ефективності його діяльності, порядку роботи, методів контролю і виконання встановлених законів та нормативних актів;

«Е» – (Earnings) – надходження або рентабельність; оцінка рентабельності банку з погляду достатності його доходів для перспектив розширення банківської діяльності;

«L» – (Liquidity) – ліквідність; система визначає рівень ліквідності банку з погляду її достатності для виконання як існуючих, так і непередбачених зобов’язань;

«S» – (Market risk sensitivity) – чутливість до ринкового ризику; система визначає чутливість надходжень банку або економічної вартості його капіталу до несприятливих змін процентних ставок за залученими і розміщеними коштами, валютних курсів, коливань цін на папери тощо.

Кожен з зазначених компонентів оцінюється за п’ятибальною шкалою, при цьому оцінка «1» є найвищою, а оцінка «5» найнижчою. За системою САМЕLS деякі компонентни оцінюються за даними фінансової та статистичної звітності, наданої банком Національному банку (адекватність капіталу, якість активів, рентабельність, ліквідність), а деякі вимагають проведення перевірок на місцях для більш точної оцінки (менеджмент, чутливість до ринкового ризику).

Комплексна рейтингова оцінка визначається за п’ятибальною шкалою з урахуванням всіх основних факторів, що відображені при отриманні рейтингових оцінок за всіма шістьма компонентами. Як правило, комплексна оцінка виставляється за рейтинговою оцінкою, що зустрічається найчастіше.

Банки, котрі отримали рейтинг «1» або «2», вважаються надійними, стабільними, здатними триматися на належному рівні під час економічних криз. Нагляд за ними може бути мінімальним. Банки з рейтингом «3» мають недоліки, які за браком дій щодо їх усунення можуть призвести до значних проблем з ліквідністю та платоспроможністю, тому в такій ситуації до банку вживаються заходи адміністративного впливу. Банки з оцінками «4» і «5» характеризуються як такі, що мають серйозні проблеми і потребують ретельного нагляду та спеціальних оздоровчих заходів.

Щодо індексних рейтингових методик аналізу фінансового стану банків, то найпопулярнішою є методика В. С. Кромонова. При використанні даного підходу для встановлення рівня надійності банку визначаються шість оціночних показників фінансового стану банку (k1, k2, k3, k4, k5, k6) та вагові коефіцієнти для кожного із них (табл. 8.2.1 ).

Таблиця 8.2.1

Методика рейтингових показників В. С. Кромонова

№ п/п	Показник	Алгоритм	Критична границя	Значущість
1.	Генеральний коефіцієнт надійності	, де, К – власний капітал; Ар – робочі активи	1	45%
2.	Коефіцієнт миттєвої ліквідності	, де, ЛА – ліквідні активи; ЗЗ – зобов’язання до запитання	1	20%
3.	Крос-коефіцієнт	, де З – сумарні зобов’язання	3	10%
4.	Генеральний коефіцієнт ліквідності	, де, ЗК – захищений капітал у вигляді будівель, устаткування, інвентарю, капіталовкладень, дорогоцінних металів	1	15%
5.	Коефіцієнт захищеності капіталу		1	5
6.	Коефіцієнт фондової капіталізації прибутку	, де, СК – статутний капітал	3	5

Як правило, вагові коефіцієнти встановлюються на підставі опитування експертів, що мають відповідний рівень професійної підготовки та значний досвід банківської діяльності.

Найважливішим є генеральний коефіцієнт надійності, розрахований як відношення капіталу до ризикових активів, котрий має найбільшу вагу – 45%. Інтегральний показник ( ) розраховується як сума базових коефіцієнтів з урахуванням їхньої ваги:

(1.44)

Інтегральний показник свідчить про рівень надійності банку порівняно з «оптимальним», тобто стовідсотково надійним банком. Для усіх банків повинен розраховуватися також коефіцієнт, що отримав назву «фільтр Кромонова» як відношення загального розміру капіталу банку до його позитивної частини. Банки з коефіцієнтом менше ніж 0,1 (їх витрати за рахунок капіталу перевищують 90%) повинні бути виключені з рейтингу.

З достатністю інформації в цій методиці проблем немає, але є не менш важливий аспект – всебічність та об’єктивність рейтингової оцінки. З названих вище параметричних коефіцієнтів можна зробити висновок, що методика робить акцент на стійкості банківської установи, що не є об’єктивним мірилом конкурентоспроможності банків.

Аналогічна ситуація спостерігається і з методикою EUROMONEY. Дана методика була розроблена Асоціацією комерційних банків Латвії на базі методики розрахунку рейтингу ефективності банків Euromoney із заміною якісних факторів на показники достатності капіталу, величини балансового капіталу та активів. Інтегральний показник розраховується за формулою:

 

N = 15хROE+10хROA+10хCIN+10хNIM+15хNI+15хCA+10хASSETS+15хCAPITAL,

де, ROE – прибутковість капіталу;

ROA – прибутковість активів;

CIN – співвідношення доходів та витрат;

NIM – чиста процентна маржа;

NI – чистий прибуток;

CA – показник достатності капіталу;

ASSETS – активи банку;

CAPITAL – балансовий капітал.

З наведеного вище можна зробити висновок, що результати отримані за методикою Euromoney будуть залежати від розвинутості комерційного банку. Зокрема від таких параметрів як розмір капіталу банку та загальний розмір активів, вагові значення яких відповідно складають 15 та 10. А зважаючи на досить незначну кількість показників у даній моделі можна зробити висновок, що чим вище буде значення даних показників у оцінюваного банка, тим вищий у кінцевому результаті він отримає рейтинг. Така ситуація у будь-якому випадку не може бути позитивною для рейтингової методики.

Основна проблема ранжування банків за ступенем надійності в цілому полягає у тому, що частіше всього два банки виявляються незрівняними в цілому, тобто за якимись показниками один банк кращий за інший, а по якихось гірше. Ще одним проявом такої неможливості порівняння є і те, що по різних початкових характеристиках "якнайкращими" і "якнайгіршими" є різні банки. Більш того, один і той же банк може бути "якнайкращим" (найнадійнішим) по одних характеристиках і "найгіршим" (якнайменше надійним) - по інших.

Одним з допустимих методів подолання незрівнянності багато-параметричних об'єктів і є метод зведених показників (МЗП). За цим методом на основі показників з методики рейтингової оцінки Матвієнко і отримують рейтинги фінансових установ, що відповідають висунутим нами вимогам. Розрахунок фінансових коефіцієнтів здійснюється на базі даних, що публікуються НБУ.

Методика зведених показників якнайповніше використовує відкриту для користувача інформацію і надає об’єктивно та всебічно провести рейтингову оцінку банківської установи.

Методика Матвієнко - динамічна методика визначення узагальнюючої оцінки або рейтингу [8]. Вона дає можливість здійснювати дистанційний моніторинг фінансової стабільності банківської системи шляхом розрахунку рейтингової оцінки надійності банківських установ на базі економічних нормативів НБУ. Суть методики зводиться до наступного. Вибирається набір важливих показників, які всебічно характеризують діяльність банку. По кожному з них задається граничне (нормативне) значення. Показники мають бути невід’ємними і однонаправленими, тобто їх зростання означає покращання стану банку і навпаки. Але на відміну від методу зведених показників вона не враховує:

інформаційну ситуацію, в якій прораховується рейтинг, тобто на якому з обраних коефіцієнтів необхідно зробити акцент, який є для аналітика важливіший за інший;

уточнюючий бал, який розраховується в методиці Матвієнко, визначає тільки найкращі та найгірші банки, коли як в методиці зведених показників проводиться нормування показників і є можливість більш гнучко провести оцінку коефіцієнтів, розрахованих для окремого банку.

Також слід розглянути таку методику рейтингової оцінки банків як методика журналу «Експерт». В якості вхідних даних використовуються баланси банків за рахунками другого порядку, а також оборотно-сальдові відомості. За цією методикою розрахується дуже широкий спектр показників, які характеризують різні сфери впливу банків. До таких показників можна віднести: активи-нетто, власний капітал, коефіцієнт ділової активності, достатність капіталу, генеральний коефіцієнт рентабельності, коефіцієнт іммобілізації капіталу, коефіцієнт поточної ліквідності. Для розрахунку коефіцієнтів завчасно проводять класифікацію банків за розміром і характером діяльності фінансових установ. Класифікація банків у групах проводиться на основі значення коефіцієнта фінансової стійкості, який розраховується на основі 22 власних коефіцієнтів фінансової стійкості, які розраховуються для окремо обраного банку. В результаті аналізу формули розрахунку коефіцієнта фінансової стійкості можна казати, що методика журналу «Експерт» віддає перевагу розмірам банківської установи, а саме розміру його власного капіталу і вважають, що чим більше розмір власного капіталу банку, тим вище його фінансова стійкість. Загалом методика є детальною та доступною для розрахунку, але її об’єктивність є недостатньою для визначення рівня конкурентоспроможності фінансових установ. Порівняльна характеристика методик рейтингової оцінки наведена у табл. 8.2.2.

Таблиця 8.2.2

Порівняльна характеристика методик рейтингової оцінки

Групи показників			Рейтингові методики
			Кромонова	EUROMONEY	«Експерт»	CAMELS	МЗП
Капітал			+	+	+	+	+
Якість активів		Прострочені доходи	-	-	-	+	-
		Прострочені кредити	-	-	-	+	-
Якість активів		Резервний фонд	-	-	+	+	-
		Структура активів	-	-	+	-	+
Рентабельність			-	+	+	+	+
Доходність			-	+	+	-	+
Ліквідність			+	+	+	+	+
Виконання нормативів			х	х	х	-	х
Ризики	Ліквідності		+	+	+	+	+
	Кредитний		-	-	-	-	+
	Процентний		х	х	х	-	х
	Валютний		х	х	х	+	х
	Інші зовнішні		х	х	х	+	х
Менеджмент			х	х	х	+	х

Аналізуючи наведену вище порівняльну характеристику методик рейтингової оцінки можна казати про те, що найповніше та об’єктивніше аналіз діяльності банківської установи проводить методика CAMELS, проте оскільки ця система використовується Національним банком України, то доступність первинних даних для проведення аналізу є дуже обмеженою.

Серед інших розглянутих методик кращими є методика журналу «Експерт» та методика зведених показників на основі методики Матвієнко. Однак, як зазначалося вище, методика журналу «Експерт» не є об’єктивною, а тому не підходить під висунуті нами вимоги щодо методики рейтингової оцінки банків для визначення рівня їх конкурентоспроможності. Отже, краще всього для використання у автоматизованій системі рейтингової оцінки підходить методика Матвієнко.