
- •1. 4.Сутність міжн. Бізнесу, базові риси його як ек. Категорії.
- •2.Національна і мультинаціональна моделі
- •3. Характерні риси глобалізації бізнесу.
- •6. Характеристика зовнішнього середовища міжнародного бізнесу.
- •7. Основні рольові функції міжнародного менеджера, їх сутність.
- •8. Економічний і правовий аналіз зовнішнього середовища в діяльності міжнародного менеджера
- •9. Роль маркетингового аналізу в прийняті управлінських рішень в міжнародному бізнесі.
- •10. Характеристика основних факторів, що сприяють корпоративній інтеграції в міжнародному бізнесі.
- •11. Форми міжнародної кооперації. Особливість багатонаціональної компанії як форми міжнародного бізнесу.
- •12. Цілі, реалізовані мнк за рахунок використання міжнародної мережі підрозділів.
- •13. Характеристика різних організаційних форм міжнародного банківського бізнесу.
- •17. Поняття корпор.Стратегії.
- •20. Відмінності багатонац. Конкуренції від глобальної.
- •22.Стратегічні проблеми в міжнародній фірмі.
- •27. Співвідношення між цілями, структурою і стратегією
- •28. Основні види стратегічних рішень в міжн м-нті
- •30. Характеристика фінансових ресурсів розвитку міжнародної фірми.
- •31. Характеристика трудових ресурсів розвитку міжнародної фірми.
- •31 Характеристика трудових ресурсів розвитку міжнародної фірми.
- •33. Вплив зовнішнього середовища на потенціал міжнародної фірми
- •33Вплив зовнішнього середовища на потенціал міжнародної фірми.
- •35. Сучасні технології комунікацій у міжнародному менеджменті.
- •36. Технології ділових переговорів у міжнародному менеджменті.
- •41. Подібності й відм-сті в д-сті фін менеджера і міжн фін менеджмера.
- •42. Особл-сті суч вал-фін сер-ща
- •43. Поняття валютного ризику і причини його появи
- •44. Осн інструменти, що викор-ся фін менеджером для хеджув вал ризику
- •45. Відмінності між форв і ф’юч контрактами. Переваги і недоліки кожного з них
- •47. Основні способи фінансування фірми, що здійснює зовнішньоекономічну діяльність.
- •50. Умови отримання, переваги й недоліки єврооблігаційних позик, іноземних кредитів і єврокредитів.
- •51. Визначення вартості для міжнародної фірми запозичення фінансових ресурсів за різними способами фінансування.
- •52.Основні джерела довгострокового фінансування фірми, що здійснює зовнішньоекономічну діяльність.
- •54.Поняття й основні принципи управління оборотним капіталом міжнародної компанії.
- •55.Види ризиків,
- •59. Сутність факторингових і форфетингових операцій з фінансування експорту.
- •60. Способи державного сприяння експорту.
- •61. Переваги лізингових операцій перед кредитуванням і орендою.
- •62. Характеристика основних видів лізингу, умови їхнього використання.
- •63. Способи фінансування імпорту, їх переваги і недоліки.
- •64. Характеристика видів зустрічної торгівлі, умови їх використання.
- •65. Місце і роль цінних паперів у міжнародному інвестиційному процесі
- •66. Характеристика міжнародних інвестиційних товарів
- •67. Міжнародні інвестиції у реальні активи і цінні папери
- •68. Причини глобалізації інвестиційного процесу і дерегулювання фінансових ринків
- •71. Порівняльний аналіз різних схем колективного інвестування, їх основні ек.Переваги.
- •78. Способи фінансування міжнародних нддкр.
- •79. Типи організації міжнародних нддкр, їх переваги та недоліки
- •80. Характеристика етапів управління міжнародними бізнес-проектами
- •81. Основні фактори, що відрізняють управління людськими ресурсами в країні базування та в міжнародному маштабі
- •82. Характеристика категорій працівників для зарубіжних операцій
- •83. Сутність критеріїв добору міжнародних менеджерів.
- •84. Основні форми стимулювання персоналу між народних фірм.
- •86. Визначення понять «зростання» і «розвиток» міжнародної фірми
- •87. Характеристика складових «кризового синдрому»
- •88. Характеристика етапів процесу перебудови міжнародної фірми.
- •89. Оцінка вигод і успішності перебудови міжнародної фірми.
- •90. Організаційні заходи, що підкріплюють процес перебудови міжнародної фірми.
31 Характеристика трудових ресурсів розвитку міжнародної фірми.
Якість трудових ресурсів підприємства тим вища, чим більша частка працівників, що забезпечують високу продуктивність праці, тобто персоналу високої кваліфікації. Тому в сучасних умовах значно зростає значимість та рівень вимог до підбору персоналу. Підбір персоналу – це ряд дій, спрямованих на залучення кандидатів, які володіють якостями, необхідними для досягнення цілей, що стоять перед підприємством. Підбір персоналу починається з маркетингу персоналу. Управління по роботі з персоналом проводять внутрішній маркетинг персоналу та маркетинг персоналу на ринку праці. Орієнтуючись на зовнішні джерела підбору персоналу на підприємстві, створюється власна база даних потенційних кандидатів для зайняття вакантних посад або дається замовлення організаціям, які займаються підбором персоналу. Це, зокрема, кадрові агентства, які володіють базами даних та сучасними методиками підбору персоналу. Проте більшість вітчизняних підприємств, підбираючи персонал, спираються на власні сили. Хоча все ж можна прослідкувати тенденцію до співпраці між двома зацікавленими сторонами – підприємствами та кадровими агентствами. Послуги з підбору персоналу надають також бюро з працевлаштування, які підпорядковані переважно місцевим органам влади і сприяють працевлаштуванню тимчасово безробітних спеціалістів. Як правило, вони надають послуги з підбору малокваліфікованої робочої сили. Багато менеджерів з персоналу користуються послугами кадрових агентств, щоб заощадити час і уникнути труднощів у пошуках нових співробітників. Як правило, агентство, що добре працює, пропонує декількох кандидатів, з тим щоб роботодавець зробив свій вибір щодо посади, фаху, особистісних якостей запропонованих працівників.Досвід провідних підприємств дає змогу виокремити низку заходів, що традиційно вживаються при підборі персоналу: - створення системи підбору, що включає співбесіди з працівниками управлінь по роботі з персоналом, керівниками підрозділів, психологічні тести, ділові ігри, випробувальний термін на робочому місці;- використання "портрета компетенцій" як основного інструменту визначення фахової придатності кандидата; – перенесення акценту у відборі працівників із формальних моментів у біографії кандидата (освіта, фах, стаж роботи) на аналіз його компе-тенцій і життєвих цінностей;- залучення фахових експертів для підбору персоналу. Якщо раніше такі питання вирішувалися вищим керівництвом, а участь консультантів зводилася до підбору кандидатів для співбесіди, то сьогодні кадрові агентства, що спеціалізуються у сфері підбору персоналу, повністю виконують цю функцію – описують виробничу поведінку, складають "портрет компетенцій", здійснюють пошук кандидатів, проводять їхнє тестування й оцінюють результати; - продовження процесу підбору після прийому співробітника на роботу: випробувальний термін є сьогодні обов’язковим на більшості підприємств, оскільки ніякі тести не дають такого уявлення про кандидата, як робота певний час на займаній посаді;- організація спеціальних програм адаптації для всіх прийнятих на роботу працівників, метою яких є не тільки і не стільки навчання фаховим навичкам, скільки знайомство нового працівника з цілями підприємства, його філософією – своєрідне "обернення у нову віру".При підборі персоналу мова йде про те, щоб із числа зацікавлених осіб (кандидатів), що подали анкету, вибрати тих, хто найкраще відповідає вимогам вакансії.Для цього необхідно виявити показники придатності кандидатів (можливості, знання, досвід, ціннісні установки тощо) і порівняти їх із заздалегідь визначеними показниками вимог до вакансії.Персонал підприємства поділяється на керівників різних рівнів, спеціалістів, службовців, технічний персонал, робітників.Керівник – це працівник, який управляє певним колективом, має необхідні повноваження для прийняття рішень у конкретних видах діяльності підприємства, відповідає за результати роботи.Спеціалісти – працівники, що виконують визначені функції управління, аналізують зібрану інформацію і готують варіанти рішень для керівників відповідного рівня. До спеціалістів належать, наприклад, економісти, юристи, бухгалтери. Особливістю їхньої діяльності є робота в умовах певних обмежень: їхню діяльність обмежують накази, розпорядження керівників, техніко-технологічні нормативи та організаційні регламенти, кваліфікаційні вимоги. У діяльності спеціалістів переважають логічні операції, що не заважає прояву творчої активності.Службовці – працівники, що обслуговують діяльність спеціалістів і керівників. Вони повинні виконувати інформаційно-технічні операції, звільняючи керівників і спеціалістів від цієї роботи. Специфіка діяльності службовця полягає в тому, що в ній використовуються стандартні процедури й операції, вона значною мірою відповідає відомим нормам. 32. Характеристика виробничих ресурсів розвитку міжнародної фірми. Аналіз використання наявних виробничих ресурсів необхідно робити з точки зору вирівнювання загрузки, і що важливіше в даному випадку для оцінки доцільності розширення виробництва. Якщо підприємства фірми загружені на достатньому рівні, чи перезагружені, це дає можливість ставити питання про створення нових виробничих потужностей – при умові відповідних заключень маркетингових досліджень. Якщо ж підприємство загружено не в достатній мірі чи загрузка надто нерівномірна, то можливі різні варіанти дій фірми: стимулювати збут, зміна асортимента, лік від надлишк потужн-й, розширення географії збуту, перенесення виробництва в інші регіони з ціллю зниження затрат. Взалежн від наявного на мом аналізу розміщ в-ва перечислені оп-ї можуть носити як внутр.-й, так і міжн хар-р; прив’язка їх до конкр-х регіонів здійсн-ся з врахув-м порівн. Аналізу еф-сті досліджув-х варіантів.