1.11. Роль соціально-психологічних чинників у суопг

Технофізіологічні вимоги, що забезпечують безпеку праці, на­бувають все більшого значення. Тому система управління охоро­ною праці в галузі не може не враховувати соціально-психологічний чинник.

Технологічний і соціальний чинник в умовах галузі включає комфортність умов праці, естетику та культуру виробництва.

Соціально-психологічний чинник системи управління охороною праці має бути спрямований на вирішення завдань, що пов'язані зі створенням відповідного морально-психологічного клімату в колек­тиві структурного підрозділу галузевих об'єктів.

Темпи сучасного виробництва вимагають від працюючих швидкого переключення уваги з одного виду діяльності на інший, обробку великих об'ємів інформації. Таке швидке пристосування до нових умов праці ускладнює нормальне регулювання систем організму і виснажує нервово-психічні центри людини.

Серед соціально-психологічних чинників в умовах сучасного техногенного середовища велике значення має задоволення пра­цею кожного працюючого, взаєморозуміння між членами колекти­ву, дисципліна та ін. Без цих показників в колективі можуть прояв­лятися такі чинники, що будуть перенапружувати нервову систему та психіку людини, призводячи до стресових ситуацій.

В умовах інформаційно-технічного навантаження для керівників галузевих об'єктів будь-якого рангу особливе значення має прийняття єдино вірного рішення щодо організації відповідного соціаль­но-психологічного клімату в колективі як елементу єдиної системи управління охороною праці в галузі.

Для оцінки соціально-психологічного клімату в колективі не­обхідно вивчити особливості відносин між членами бригади, дільниці або іншої ланки. Таке завдання здійснюється за результатами опи­тування членів колективу, шляхом виявлення позитивних і негатив­них моментів для визначення офіційного і неофіційного лідера.

Сприятливий психологічний клімат в колективі призводить до зростання продуктивності праці від 10 до 15% (добрий настрій), знімає напругу, втому, стресовий стан та інші негативні прояви.

Негативні прояви психологічної напруги в колективі можна ліквідувати влаштуванням кімнат психологічного розвантаження, естетичним оформленням виробничого середовища, відповідним пофарбуванням обладнання, інтер'єру — усім, що відповідає пси­хофізіологічним вимогам людини.

На підставі таких критеріїв можна створити ефективну систе­му управління охороною праці в галузі, спрямовану на попереджен­ня виробничого травматизму, професійних захворювань, поліпшен­ня умов, охорони праці і виробничої санітарії.

Розділ 2. Проблеми фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії у галузі

2.1. Стан умов праці в галузі

В Статуті Всесвітньої організації охорони здоров'я і в конвен­ціях Міжнародної організації праці (МОЛ) визначена ціла низка зав­дань щодо забезпечення на виробництві безпечних умов праці. Ре­алізація цих завдань є однією з найважливіших проблем, що мають соціально-економічне і політичне значення, сприяють збереженню та зміцненню здоров'я працюючого населення.

У Західній Європі 1992-й рік був проголошений роком гігієни та безпеки праці на робочому місці. Європейське Співтовариство виходило з того, що в країнах Західної Європи на виробництві щорічно реєструється близько 4,4 млн. нещасних випадків, вмирає 8 тис. чоловік, а на компенсацію за втрату працездатності внаслідок ви­робничих травм та професійних захворювань витрачається понад 20 млрд. екю. На забезпечення здорових умов професійної діяль­ності в різних галузях народного господарства впливає економічна криза нашої країни, що потребує детального аналізу проблем без­пеки, виробничої санітарії і гігієни праці для подальшого обґрунтування та вдосконалення заходів щодо їх поліпшення.

Здоров'я працюючих залежить від таких показників, як умови праці і стан санітарно-гігієнічного обслуговування.

В наш час стосовно умов праці і охорони здоров'я населення можна визначити чотири основи напрямки:

Перший: вдосконалення базових законів, правового регулювання відносин між власником та працівником. Хоча в базових законодав­чих актах визначені права, обов'язки, функції та завдання відповід­них органів, але вони діють ізольовано, бо немає механізму їх коор­динації.

Другий: прийняття ряду нових законів ("Про охорону здоров'я працюючого населення", "Про державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворюван­ня", "Про державну санітарно-гігієнічну експертизу", "Про безпечність промислової продукції"), спрямованих на збереження здоро­в'я працюючих, а також розробка цільових національних програм, таких ж Програма профілактики профзахворювань і зміцнення здо­ров'я працюючого населення.

Третій: ратифікування окремих міжнародних угод, конвенцій та рекомендацій Міжнародної організації праці про охорону здоров'я працівників на робочих місцях, про службу охорони здоров'я на підприємствах, про безпеку та гігієну праці та виробничого середо­вища, про службу гігієни праці і ін.

Четвертий: приведення всіх існуючих нормативних актів у від­повідність до вимог законодавчих актів з обов'язковим урахуван­ням міжнародних стандартів і наукових досягнень.

Нині у нашій країні діє майже 3 тис. нормативних документів з питань гігієни, виробничої санітарії і безпеки праці. Відповідно до Закону "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благо­получчя населення" розроблено і затверджено більш як 400 сані­тарних нормативів, правил, а також гігієнічний регламент.

В наш час назріла необхідність провести узгодження всієї нор­мативної документації, що не відповідає сучасним вимогам або застаріла, у відповідність до загальноєвропейських вимог. Здійснен­ня цих робіт дасть змогу покращити організацію державного сані­тарно-епідеміологічного нагляду щодо дотримання гігієнічних нор­мативів та попередити шкідливий вплив виробничих чинників на організм людини.